Вирок № 112256459, 18.07.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8389/22

Провадження № 1-кп/369/1288/23

В И Р О К

іменем України

18.07.23 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022111050002726 від 03 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Драгенешти Лазовського району республіки Молдова, молдованина, громадянина України, який має середню освіту, розлучений, працює не офіційно різноробочим, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Маючи злочинний умисел на незаконну порубку дерев у лісах, ОСОБА_4 вчинив злочин у сфері довкілля. Так, відповідно до розділу № 8 пункту 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є матеріали лісовпорядкування. Відповідно до наданих ДП «Київське лісове господарство» планово-картографічних матеріалів квартал № 73, виділ 28 Плахтянського лісництва є частиною лісового фонду Державного підприємства «Київське лісове господарство».

Відповідно до ст. 13 Конституції України природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України, п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

У порушення вказаних вимог закону, ОСОБА_4 02 вересня 2022 року близько 16:30 год., діючи всупереч ст.ст. 4, 69 Лісового кодексу України, п. п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ № 761 від 23 березня 2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, маючи на меті здійснити незаконну порубку дерев, прибув на територію виділу № 26 Ржищівського військового лісництва ДП «Ржищівський військовий лісогосп», безпосередньо у квартал № 27, що знаходиться в адміністративних межах с. Гурівщина Бучанського району Київської області, де 02 вересня 2022 року в період з 16:30 год. до 17:00 год., діючи умисно, з метою поліпшення свого майнового становища, використовуючи заздалегідь заготовлений інструмент, а саме ланцюгову бензопилу марки ««Zenit» моделі «БПЛ-52/45А2», шляхом спилювання до повного відокремлення від кореня, здійснив незаконну рубку 3 дерев типу сосна сироростуча.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв державі в особі ДП «Ржищівський військовий лісгосп» істотну шкоду в розмірі 32335,56 грн 56 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинив незаконну порубку дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення. У вчиненому розкаявся, просив суд призначити йому покарання з подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, оскільки грошей у нього немає та середньомісячний заробіток складає до 12 тис. грн. При цьому, вказав, що спилював дерева, бо в нього не було грошей за що їсти та запевнював суд, що в подальшому подібного не вчинятиме.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з випробуванням тривалістю 1 рік та вирішити питання про долю речових доказів у встановленому законом порядку.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. При цьому, на електронну адресу суду надіслав заяву про проведення підготовчого судового засідання та подальшого судового розгляду за його відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Оцінюючи докази зібрані та безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні незаконної порубки дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 246 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з такого.

Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пленум Верховного суду України у п. 1 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винуватого, який має середню освіту, розлучений, осіб на утриманні не має, працює не офіційно різноробочим, розлучений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України визнається таким, що судимості не має.

Суд на підставі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченого своєї протиправної поведінки, готовності нести відповідальність за вчинене та вчинення кримінального правопорушення вперше, оскільки з огляду на положення ст. 89 КК України він визнається таким, що судимості не має.

Обставин, що обтяжують покарання згідно з ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 246 КК України, що дорівнює її мінімальному розміру.

Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим застосовує положення ст. 75 КК України та звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладає обов`язки передбачені ст. 76 КК України.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вказаний вид і розмір покарання та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_4 , від подальшого відбування покарання з іспитовим строком, суд виходить насамперед з того, що позбавлення чи обмеження прав і свобод обвинуваченого, у формі фізичної ізоляції від суспільства не є необхідним у цій конкретній справі для захисту суспільства та задоволення почуття обурення й справедливості потерпілого, і суспільства в цілому, виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , його характеру та обставин вчинення.

Звідси, виходячи, з пануючої нині ієрархії загальнолюдських цінностей цілком виправданим є застосування до покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 , положень ст. 75 КК України, що повною мірою узгоджується з соціально-відновлювальною та запобіжною функціями покарання, які спрямовані на відновлення особистості з правослухняною поведінкою та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для його виправлення, запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому та є домірним скоєному.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід у кримінальному провадженні не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України та ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100, 369-371, 373-376, 395 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речові докази:

- 3 стовбури дерев типу сосна, які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ДП «Ржищівський військовий лісгосп» - ОСОБА_5 , залишити у розпорядженні останнього;

- бензопила синьо-оранжевого кольору без маркувань, яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , примусово безоплатно вилучити у власність держави на підставі ч. 1 ст. 96-1 та п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та в подальшому передати на потреби Збройних Сил України.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1