Ухвала суду № 112247983, 10.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57807/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» - адвоката Єлисеєва Євгена Вікторовича про закриття провадження у цивільній справі № 757/57807/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Швеця Руслана Олегович, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного сулу м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Швеця Руслана Олегович, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

До суду надійшла заява ТОВ «РІО ФІН» про закриття провадження у справі з підстав підсудності даного спору господарському суду, адже іпотечний договір укладено між юридичними особами.

У підготовче судове засідання учасники розгляду не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про нього. Представник ТОВ «РІО ФІН» подав клопотання про розгляд його заяви про закриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У частині першій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Тому із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), до юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ТОВ «РІО ФІН» на квартиру.

Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного речового права позивача, суд дійшов висновку, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Безпідставним є посилання сторони відповідача на положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, оскільки у даній справі відсутній спір щодо правочинів, та зокрема, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Також безпідставним є посилання сторони відповідача на положення пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, оскільки предметом забезпечення виконання зобов`язання були виключно майнові права на квартиру, а не саме нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 189, 196, 197-200, 255-256, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» - адвоката Єлисеєва Євгена Вікторовича про закриття провадження у цивільній справі № 757/57807/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Швеця Руслана Олегович, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Т.Г. Ільєва