Рішення № 112194735, 05.07.2023, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/820/22

Провадження №2/639/280/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Волкової С.І., Монастирьової І.М., Кравченко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», в якому просить суд визнати протиправними дії АТ «Альфа-Банк» та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 18 650,00 грн., та стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.12.2021 року позивач отримала від АТ «Альфа-Банк» інформацію у вигляді CMC повідомлення про те, що вона нібито є позичальником за кредитним договором та нібито зобов`язана сплатити банку щомісячний платіж у розмірі 7 291,67 грн. При цьому, позивач вказує, що не укладала жодних угод (кредитів) як на взяття кредиту так і на оформлення кредитної картки. Надалі, після спілкування із співробітниками банку позивач дізналась, що на неї з боку банку та без її відому було оформлено кредит у розмірі 240 000 грн. (саме кредит, що є відмінним від кредитної картки). Тому банк розпочав вимагати з позичальника (не в залежності від факту користування/не користування кредитом) сплати щомісячного платежу. На запитання позивача щодо того, з яких підстав було видано кредит, співробітники банку відповіли, що нібито в системі Sens (мобільний додаток банку) вони направили пропозицію отримати кредит, а позивач нібито натиснула клавішу «так». Між тим позивач вказує, що жодних клавіш на отримання або схвалення кредиту від АТ «Альфа-Банк» на суму 240 000,00 грн. вона не надавала, жодних документів не підписувала. На вимогу позивача банком не надано жодних належних і допустимих доказів фактичного укладання правочину з огляду на вимоги ЦК України та звичаї ділового обороту. Грошові кошти у розмірі 240 000,00 грн., які примусово були видані - позивач однією транзакцією повернула банку. Проте, на думку позивача, на цьому шахрайські дії банку не припинились. Позивач вказує, що задля того, щоб «не відпустити» клієнта та нав`язати додатковий фінансовий тягар, не закривати кредит - під час такої транзакції банк перерахував не всі кошти, а перерахував їх частково, стягнувши при цьому комісію у розмірі 10 000,00 грн. Додатково банк вимагав сплатити відсотки за перший місяць у розмірі 7 291,67 грн. Разом зі всіма комісіями вказана сума становила 18 650, 00 грн. і позивач вимушена була сплатити банку такі кошти, оскільки співробітники банку (колектори) можуть та очевидно мали намір розпочати рейд дзвінків знайомим та родичам позивача, завдаючи шкоду та турбуючи родичів позивача та паплюжити репутацію позивача, вчиняючи психоемоційний тиск на позивача та його оточення. Тому позивач обурена такими протиправними діями банку та просить суд повернути безпідставно отримані банком кошти, посилаючись на ст..ст. 207, 509, 626, 628, 638 ЦК України та положення ст.ст.9 , 13, 14 Закону України «Про споживче кредитування», Закон України «Про захист прав споживачів», вказуючи, що жодної інформації щодо умов кредитування їй надано не було. Позивач стверджує, що не здійснювала жодних заходів на досягнення домовленостей із банком щодо отримання кредиту, не підписувала документи ні власноруч, ні електронним підписом, не надавала свою згоду або дозвіл на видання їй кредитних коштів, не приймала і не схвалювала жодних умов співпраці з банком на засадах кредитор-позичальник.

У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.02.2022 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг. Призначено судове засідання.

28.06.2022 року представником відповідача на адресу суду за вх. №6257 подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивач стала клієнтом АТ« Альфа-Банк», підписавши Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». У даному документі клієнт: приймає у повному обсязі Публічну пропозицію, повний та актуальний текст якої розміщений на офіційному сайті Банку (п.п. 2.1.1., 2.1.2); Банк та клієнт, на підставі ч. 3 ст. 207 ЦК України домовилися про використання Електронного підпису (ЕП) для ідентифікації позивача як автора будь-якого електронного документу, що може бути створений та наданий Банку (п. 2.1.8); Одночасно Клієнтом була підписана та в подальшому акцептована Банком Оферта на укладання Угоди про обслуговування Платіжних карток. Ставши Клієнтом АТ «Альфа-Банк» та прийнявши Публічну пропозицію, позивач отримала змогу користуватись всіма видами банківських послуг, що пропонуються Банком. Відповідно до п. 2.1 Анкети-Заяви її підписанням позивач підтвердила, що зі змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», яка оприлюднена на інтернет-сторінці Банку за адресою www.alfabank.ua, Правилами користування карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною Договору, ознайомлена та цілком згодна та беззаперечно підтвердила те, що свій примірник Договору разом з усіма додатками, а також свій примірник цієї Анкети-Заяви про акцепт, вона отримала в день укладення Договору. Так, 22.11.2021 року позивачем через мобільний додаток Банку «SenseSuperАрр» було здійснено авторизований вхід з успішним введенням логіну та паролю, та подано банку дистанційними каналами зв`язку відповідну Оферту № 501395402 в електронному вигляді. Таким чином, позивачем було ініційовано отримання споживчого кредиту на особисті цілі на умовах, викладених в Оферті. Оферту Позивач підписала електронним підписом шляхом введення у мобільному додатку одноразового цифрового паролю (ОТП-код), який було направлено Банком клієнту 22.11.2021 року о 13:59 на її особистий номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зареєстрований як фінансовий номер клієнта по картці та вказаний у Анкеті-Заяві. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Таким чином, клієнтом був вірно введений направлений ОТП-код, чим було підписано Оферту. Процес подачі оферти через мобільний додаток передбачає, що клієнт перед подачею Оферти ознайомлюється з документами та умовами кредиту та приймає їх шляхом проставляння відповідних «чек-боксів». Окрім того, всі документи, що були створені при укладенні договору були направлені на електронну адресу позивача gnidenkola@ukr.net. Отже, позивач вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від Банку, тобто позивач самостійно для себе визначила необхідний для неї обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого свідомо виявила намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Публічною пропозицією. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позивача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Примірник Кредитного договору з обраними Позивачкою у мобільному додатку умовами кредитування був направлений на електронну пошту позивача, а також доступний у мобільному додатку. У даній справі, як зазначалось вище, укладення електронного Кредитного договору супроводжувалося електронною ідентифікацією користувача - Позивачки (адже успішне укладення електронного договору вимагало від власника рахунку введення одноразового цифрового коду, направленого на особистий номер телефону позивачки, що виключає можливість помилки). Окрім того, з урахуванням того, що одноразовий пароль міг бути відомий виключно Позивачу, як власнику фінансового номеру телефону, необхідно зробити висновок, що вона сама ініціювала укладення оспорюваного нею договору. Жодних зауважень чи застережень у позивача на момент укладення та підписання договору не було. Підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі. Позивач особисто підписала даний договір, зауваження та будь-які заперечення при підписанні не висловлювала, ніякого фізичного чи психологічного тиску на Позичальника працівниками банку не здійснювалось. Факт надання кредиту, на умовах викладених у вищезгаданій угоді, підтверджується перерахуванням банком коштів та частковим виконанням клієнтом умов Кредитного договору. Факт отримання кредитних коштів за договором стороною позивача, як позичальником, не заперечується. Позивачем не доведено недобросовісності в діях відповідача АТ «Альфа-Банк» і невідповідність нормам законодавства умов договору про надання кредиту. Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.09.2022 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг - задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Альфа-Банк» надати суду: оригінали всіх документів з кредитного досьє за угодою №501395402 від 22.11.2021 року.

У судовому засіданні 23.01.2023 року замінено найменування відповідача АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи без зміни організаційно-правової форми.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.03.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Брек Людмили Олегівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі №639/820/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг - задоволено. Забезпечено проведення судового засідання, яке призначено судом подальших судових засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Брек Л.О. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» за наступними реквізитами: brekmashkina@gmail.com.

В судове засідання 05.07.2023 року учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Брек Л.О. подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додатково надала суду письмовий виступ у судових дебатах.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» надала письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Позивачем ОСОБА_1 суду надано в обґрунтування позову копії наступних документів - паспорту споживчого кредиту, оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501395402 від 22.11.2021 року, де передбачені умови споживчого кредиту, умови кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501395402 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.11.2021 року і додаток №1 до угоди про надання кредиту №501395402 від 22.11.2021 року у вигляді графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб і заяви (акцепту) №248.501395402.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 22.11.2021 року (а.с.13-19).

Вказані документи не були отримані позивачем за запитом адвоката від 02.12.2021 року, відповідь на який надана АТ «Альфа-Банк» 15.12.2021 року без надання відповідних копій документів, які становлять банківську таємницю (а.с.9-10).

При цьому ще до отримання відповіді на адвокатський запит 01.12.2021 року ОСОБА_1 сплатила АТ «Альфа-Банк» 240 000,00 грн. з призначенням платежу - заборгованість за кредитним договором №502395402, що підтверджується копією меморіального ордеру від 01.12.2021 року №МВ75427819 (а.с.20).

Також позивачем ОСОБА_1 надані суду копії квитанцій:

від 07.01.2022 року на суму 197,00 грн. (призначення - погашення кредиту АТ «Альфа-Банк»),

від 11.01.2022 року на суму 443,26 грн.,

від 04.02.2022 року на суму 8766,50 грн.,

від 04.02.2022 року на суму 8963,50 грн., в яких призначення платежу зазначено: сплата заборгованості за кредитним договором №501395402, а отримувач -АТ «Альфа-Банк» (а.с.21).

Отже загальна сума сплачених позивачем коштів за квитанціями становить 18370,26 грн., сума комісії 133,50 +136,50 +6,75 + 3,00 =279,75 грн., що разом складає - 18650,01 грн.

З наданих суду як позивачем так і відповідачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 стала клієнтом АТ« Альфа-Банк», підписавши Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с.53).

У даному документі клієнт:

-Приймає у повному обсязі Публічну пропозицію, повний та актуальний текст якої розміщений на офіційному сайті Банку (п.п. 2.1.1., 2.1.2);

-Банк та клієнт, на підставі ч. 3 ст. 207 ЦК України домовилися про використання Електронного підпису (ЕП) для ідентифікації позивача як автора будь-якого електронного документу, що може бути створений та наданий Банку (п. 2.1.8);

Одночасно ОСОБА_1 була підписана та в подальшому акцептована Банком Оферта на укладання Угоди про обслуговування Платіжних карток (а.с.53-56).

Ставши Клієнтом АТ «Альфа-Банк» та прийнявши Публічну пропозицію, позивач ОСОБА_1 отримала змогу користуватись всіма видами банківських послуг, що пропонуються Банком (а.с.59).

Відповідно до п. 2.1 Анкети-Заяви її підписанням позивач підтвердила, що зі змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», яка оприлюднена на інтернет-сторінці Банку за адресою www.alfabank.ua, Правилами користування карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частиною Договору, ознайомлена та цілком згодна та беззаперечно підтвердила те, що свій примірник Договору разом з усіма додатками, а також свій примірник цієї Анкети-Заяви про акцепт, вона отримала в день укладення Договору.

Так, 22.11.2021 року позивачем через мобільний додаток Банку «SenseSuperАрр» було здійснено авторизований вхід з успішним введенням логіну та паролю, та подано банку дистанційними каналами зв`язку відповідну Оферту № 501395402 в електронному вигляді.

Отже позивачем ОСОБА_1 було ініційовано отримання споживчого кредиту на особисті цілі на умовах, викладених в Оферті.

Оферту ОСОБА_1 підписала електронним підписом шляхом введення у мобільному додатку одноразового цифрового паролю (ОТП-код), який було направлено Банком клієнту 22.11.2021 року о 13:59 на її особистий номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зареєстрований як фінансовий номер клієнта по картці та вказаний у Анкеті-Заяві (а.с.51-52).

Зазначені обставини не спростовані позивачем жодними доказами, позивач самостійно надала суду копії документів, що стосуються укладеного договору. При цьому позивач не заявляла вимог про визнання вказаного вище договору недійсним і підтвердила, що нею були отримані від ПАТ «Альфа-Банк» кредитні кошти, які вона повернула у розмірі 240 000, 00 грн. на підставі меморіального ордеру №МВ75427819 від 01.12.2021 року (а.с.20).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, : визнання права; визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. припинення Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За змістом ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

За нормами ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), в тому числі електронним підписом.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

В даному випадку позивачем не заявлялись вимоги про визнання договору недійсним, позовні вимоги полягають у визнанні протиправними дій АТ «Альфа-Банк» та стягненні на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Застосування положень статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно.

Зазначені висновки відповідають правовим позиціям, викладеним в постанові КГС ВС від 02.07.2020 у справі N 906/456/19 а також судовій практиці, викладеній в постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі N 916/1577/19, від 03.11.2020 у справі N 920/1122/19, від 17.02.2021 у справі N 5023/10655/11, від 04.03.2021 у справі N 916/2419/19, від 08.04.2021 у справі N 905/1742/19 та N 921/692/19, від 18.05.2021 у справі N 924/774/18, від 19.05.2021 у справі N 922/1830/2, від 20.05.2021 у справі N 905/1751/19.

В даному випадку на підставі досліджених доказів судом не встановлено незаконності дій АТ «Сенс Банк»( колишня назва АТ «Альфа-Банк»), на які посилається позивач, оскільки укладення електронного кредитного договору супроводжувалося електронною ідентифікацією користувача - позивача ОСОБА_1 , адже успішне укладення електронного договору вимагало від власника рахунку введення одноразового цифрового коду, направленого на особистий номер телефону позивача, що не спростовано в судовому засіданні. З наданих суду доказів вбачається, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про протиправність дій з боку сторони відповідача в момент укладення кредитного договору. Надані позивачем копії квитанцій про сплату заборгованості навпаки свідчить про обізнаність позивача та добровільне виконання умов договору. За таких обставин, при наявності укладеного договору, який не є нікчемним, і не визнавався судом недійсним при відсутності відповідних позовних вимог, суд не знаходить передбачених законом підстав для стягнення з відповідача сплачених позивачем сум як таких, що безпідставно отримані АТ «Альфа-Банк» в загальному розмірі 18 650,00 грн.

Отже позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку з його недоведеністю та неправильно обраним позивачем способом захисту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд не знаходить передбачених процесуальних законом підстав для стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 13, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 177, 202, 207, 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 640-652, 1048, 1050, 1054, 1212 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ:23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Повне рішення складено 14.07.2023 року.

Суддя Н.В. Баркова