Рішення № 112176461, 23.05.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6126/21

2/760/7055/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У березні 2021 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 405745, 02 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 6086, 18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №267-ф/07 зі змінами та доповненнями згідно Додаткових угод №1-5.

За умовами п.1.1. Кредитного договору, банк відкрив позичальнику мультивалютну не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 1163113, 52 грн. на строк по 04 березня 2011 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи з 21, 0% річних, а по простроченій заборгованості - в розмірі 22, 0%.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2011 року у справі №2-1226/11 стягнуто з позичальника на користь банку 1163111, 15 грн. заборгованості по кредиту, 389016, 27 грн. заборгованість по процентам, 472196, 45 грн. заборгованості по пені, 75014, 00 грн. штрафу за порушення умов договору іпотеки, 1820, 00 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними правочинів відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору та рішення суду, відповідно до ст. 625 ЦК України банк просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочено суми, а саме:

заборгованість за несвоєчасне погашення процентів (3% річних) 132667, 97 грн.;

сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції з несвоєчасне погашення процентів 273077, 05 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.03.2021 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 30.07.2021 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ПАТ «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явивсь, про розгляд справи повідомлявсь належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 05 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №267-ф/07 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно додаткової угоди №1 від 18.12.2007 року, згідно додаткової угоди №2 від 04.03.2008 року, згідно додаткової угоди №3 від 04.09.2008 року, згідно додаткової угоди №4 від 04.03.2009 року, згідно додаткової угоди №5 від 23.07.2009 року) згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування:

-240000, 00 дол. США на строк з 05 вересня 2007 року по 04 березня 2008 року або по день визначений в п. 3.3.11. цього Договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 13% річних, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з 04.09.2008 р. по 23.07.2009 р., виходячи із 14, 4% річних;

-в сумі 0. Кредитна лінія надається на строк/ термін з 24.07.2009 р. по 04.03.2011 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з 14, 4% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється, виходячи із 15, 4% річних;

-в сумі 1163113, 52 грн. Кредитна лінія надається в строк/ термін з 23.07.2009 р. по 04.03.2011 р. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з 21 % річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється, виходячи із 22, 0% річних.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2011 року у справі №2-1226/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по кредиту у сумі 1163111, 15 грн., 389016, 27 грн. заборгованість по процентам, 472196, 45 грн. заборгованості по пені, 75014, 00 грн. штрафу за порушення умов договору іпотеки, 1820, 00 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського МНО Заєць І.О. про визнання недійсними правочинів відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 28 лютого 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/ або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0, 1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Так, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, якщо кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі №916/190/18.

Таким чином, з ухваленням рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2011 року у справі №2-1226/11 право банку нараховувати проценти та пеню за договором №267-ф/07 від 05.09.2007 року є припиненим.

З виписки/ особового рахунку ОСОБА_1 за період з 05.09.2007 року по 08 березня 2023 року встановлено, що відповідач в рахунок погашення простроченого кредиту сплатив 1163111, 15 грн., а також 403690, 57 грн. в рахунок відсотків на прострочену заборгованість.

Згідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №267-Ф/07 від 05 вересня 2007 року, заборгованість відповідача складається з наступного:

1473702, 50 грн. - заборгованість за основним боргом (заборгованість по процентах прострочена) станом на 17.09.2020 року;

1615177, 94 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів в межах строків позовної давності станом на 17.09.2020 року;

132667, 97 грн. - заборгованість за несвоєчасну сплату процентів (3% річних) станом на 17.09.2020 року;

273077, 05 грн. - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення процентів станом на 31.08.2020 року.

Встановлено, що банк всупереч вимогам чинного законодавства України після ухвалення Солом`янським районним судому м. Києва рішення від 25.05.2011 року у справі №2-1226/11 нарахував відповідачу проценти до березня 2017 року включно у сумі 1473702, 50 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України розрахував на них індекс інфляції, а також три проценти річних за період з 18.09.2017 року по 31.08.2020 року.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Суд також нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду встановлено, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 16, 525, 610, 625, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір