Ухвала суду № 112162622, 07.07.2023, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2021/23

1-в/705/128/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

представника установи ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чагорта Целінського району Калмикської області РФ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, який відбуває покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 16.03.2021, яким засуджений за ч.3 ст. 15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,

про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, -

В С Т А Н О В И В:

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що він, ОСОБА_5 , був засуджений у 2021 році за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, а під вартою перебуває з 26.11.2020 року. Перебуваючи у СІЗО заохочень не мав, мав декілька стягнень, частина з яких погашена.

У 2021 році був етапований до СВК № 92, з першого дня відбування працевлаштований і за працю має декілька заохочень.

06.04.2023 адміністративною комісією розглядалося питання відносно нього, але у наданні йому пільги відмовлено, з чим він не погоджується.

За час відбування покарання він має 5 стягнень і 3 заохочення, характеризується посередньо, провину у скоєному злочині визнає.

Беручи до уваги вищевказане, просить суд замінити невідбуту частину покарання, більш м`яким покаранням, а саме позбавлення волі на обмеження волі у виправному центрі.

В судовому засіданні засуджений підтримав клопотання, зазначив, що відбуває покарання у СВК 92 за вироком Черкаського районного суду від 16.03.2021 року, яким засуджений до 5 років позбавлення волі. Вважає, що за місцем відбування покарання характеризується посередньо, має як стягнення, так і заохочення, але працевлаштований, розкаюється у вчиненому злочині та став на шлях виправлення. На комісії адміністрації установи вирішувалося питання щодо заміни йому покарання більш м`яким покаранням або переведення на дільницю соціальної реабілітації, але було відмовлено. Вважає таке рішення безпідставним, оскільки, на його думку, враховуючи строк, який він відбув і його характеристику, відносно нього можливо було б застосувати такі заохочувальні норми. У зв`язку з цим, вимушений звернутися до суду з цим клопотанням та просить суд його задовольнити.

Захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала клопотання засудженого та просила задовольнити з наведених у ньому підстав. Крім того, пояснила, що засуджений під час відбування покарання працевлаштований, згідно наданої характеристики адміністрацією СВК №92 характеризується позитивно та має три заохочення. Дійсно мав п`ять стягнень, але вони на цей час зняті та погашені у встановленому порядку. Належним чином реагує на заходи виховного та профілактичного характеру, приймає активну участь в соціальному житті установи, розкаюється у скоєному, підтримує зв`язки з родиною. Зазначила, що наявні підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким оскільки засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів, що він став на шлях виправлення, тому просила клопотання задовольнити та замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням.

Представник установи в судовому засіданні зазначив, що при вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що як вбачається з характеристик засудженого, за період відбування покарання останній характеризується посередньо. Відбуває покарання у СВК №92 з 2021 року і за цей час має лише три заохочення, два останніх із яких за останні два місяці перед можливістю застосування відносно нього заохочувальних норм законодавства, що не може свідчити про те, що засуджений став на шлях виправлення. Комісією установи засудженому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням та у переводі до дільниці соціальної реабілітації. При вирішенні клопотання слід враховувати весь період відбування покарання. Загалом вважає, що не доведено, що засуджений став на шлях виправлення, а тому в задоволенні клопотання просив відмовити.

Представник спостережної комісії при Уманській райдержадміністрації в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Суд, вислухавши думки засудженого та його захисника, представника установи та позицію прокурора, дослідивши клопотання та матеріали особової справи засудженого, прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 16 березня 2021 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі.

Згідно статті 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

У відповідності до п. п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, відношення до праці.

Як вбачається з матеріалів клопотання та з оглянутої в судовому засіданні особової справи засудженого, початок строку покарання рахується з 26.11.2020 року, кінець строку покарання - 28.09.2025 року.

На даний час засуджений відбув більш ніж 1/2 строку покарання, що надає йому право на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до ст. 82 КК України.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_5 з 05.08.2021 року по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)».

Як вбачається з характеристики засудженого ОСОБА_5 від 27.04.2023 року, за час відбування покарання, а саме під час перебування в СІЗО м. Черкаси характеризувався негативно, а за період відбування покарання у СВК № 92 характеризується посередньо, працевлаштований на виробництві установи, до праці ставиться сумлінно та старанно, за що має три заохочення, перебуваючи у СІЗО та відбуваючи покарання у СВК мав стягнення, які погашені та зняті. У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. По відношенню до представників адміністрації ввічливий. На профілактичному обліку не перебуває. Підтримує зв`язки з рідними. Вважають, що став на шлях виправлення.

Разом з тим, згідно довідки начальника ДУ СВК № 92 від 27.04.2023 року одне заохочення засуджений ОСОБА_5 отримав на початку 2022, наступне на початку 2023 і третє у квітні 2023 року, тобто передостаннє лише за декілька місяців до строку, з якого можливо застосування до нього заохочувальної норми у виді заміни покарання більш м`яким, а останнє за декілька днів перед засіданням комісії саме з приводу можливого застосування до нього вищевказаної заохочувальної норми.

Із витягу з протоколу комісії ДУ СВК № 92 від 06.04.2023 року засудженому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, у відповідності до ч. 1 ст. 57 КК України, оскільки засуджений не довів своє виправлення, має 5 стягнень та 2 заохочення, а його поведінка є посередньою.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 КК України підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням є не та обставина, що засуджений виправився або довів своє виправлення, а те, що він став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбуття більш м`якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його поведінка, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що підтверджується матеріалами його особової справи, а ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м`якого покарання.

Суд зазначає, що при вирішенні вказаного клопотання слід враховувати весь період відбування покарання. При цьому, засуджений має протягом всього строку відбування покарання доводити, що стає на шлях виправлення, а не лише в окремі періоди відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів особової справи, за весь період відбування покарання засуджений не проявляв активних кроків для становлення на шлях виправлення, і будучи працевлаштованим перше заохочення отримав лише 04.01.2022 року, тобто майже через пів року відбування покарання у СВК № 92, а друге і третє через півтора роки і при цьому за декілька місяців до можливості застосування відносно нього першої заохочувальної норми.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

Наявність декількох заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого, та його працевлаштування не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Згідно положень ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заміна призначеного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким, в даному випадку не відповідає передбаченій правовій процедурі та визначеним завданням кримінального провадження, оскільки суду не надано достатньо доказів того, що засуджений став на шлях виправлення, а тому така заміна призведе до порушення принципу невідворотності покарання, в результаті чого не буде досягнуто його мети та цілей, зокрема виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про заміну засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1