Постанова № 112139531, 30.06.2023, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/28/23

Провадження № 2-а/456/16/2023

РІШЕННЯ

іменем України

30 червня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Саса С. С.

при секретарі Коцур А.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Стрийсправу заадміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом тапросить поновити строкдля зверненнядо судута скасуватипостанову усправі проадміністративне правопорушеннясерії БАБ №481648від 13.11.2022року винесенуінспектором СРППВП №1Яворівського РВПГУ НПу Львівськійобласті ШегінськимНазаром Михайловичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 13.11.2022 старшим інспектором СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Шегинським Н.М. складено постанову серії БАБ №481648, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП. Підставою для винесення постанови стали події 13.11.2022 з 21:10 години в м.Стрий по вул.Галицька,4, де після зупинки працівниками поліції транспортного засобу позивача марки «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , він відмовився пред`являти посвідчення водія, чим, зі слів працівників поліції, порушив вимоги п.п.2.1. ПДР України. З відомостями викладеними у постанові позивач категорично не згідний, оскільки вони є упередженими, однобічними і покладені на виправдовування системних протиправних дій працівників поліції. Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменному одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до п. 2.1 ПДР водій повинен мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування. Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі і пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством, - страховий поліс. Отже, вимагати для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліцейський має право лише: якщо водій порушив правила дорожнього руху; якщо є учасником ДТП. При цьому, порушення Правил дорожнього руху повинні бути підтверджені доказами. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію».

13.11.2022 позивач зі своєю сім`єю їхав від батьків із с.П`ятничани Стрийського району в м.Стрий Львівської області. Проїхавши пост «Плай» УПП Львівської області, що в с.Добряни Стрийського району, справа на узбіччі позивач побачив припаркований автомобіль патрульної поліції з номерним знаком НОМЕР_2 , які почали рух за ним та їхали близько двох-трьох кілометрів. Транспортним засобом позивач керував без жодного порушення Правил дорожнього руху та у межах території міста Стрия побачив в дзеркалі заднього виду включені маячки синього та червоного кольорів. Позивач зрозумів, що його зупиняють близько 21:10 години і включив правий покажчик повороту свого автомобіля, зупинився по вул. Галицька, 4 в місті Стрию та включив аварійну сигналізацію. Позивач розумів, що станом на час зупинки його автомобіля попередніх причин для зупинки не подавав, Правил дорожнього руху не порушував. Вийшовши з автомобіля, позивач назвав своє прізвище та бачив візуально знайомих йому двох працівників поліції з Управління головної інспекції ГУ НП у Львівській області, які не пред`явили свої службові посвідчення, а лише оголосили свої прізвища. На форменному одязі одного із поліцейських, який у подальшому складав адміністративні документи, не було жетону поліцейського. При цьому, не назвавши жодної причини зупинки автомобіля позивача, відразу почали вимагати в нього реєстраційні документи на автомобіль, на що позивач надав документ на автомобіль. Після огляду документу на автомобіль, працівник поліції спитав, чи позивач не вживав алкоголь та коли позивач заперечив вживання алкоголю, то працівник поліції ОСОБА_2 сказав позивачу надати посвідчення водія, при цьому, без конкретної вимоги пред`явити ці документи чи їх надати. Позивач побачив упереджене ставлення до нього, тому запитав про причину зупинки. Однак працівник поліції не дав відповіді про причину зупинки. Від самого початку спілкування позивача з працівниками поліції, працівники поліції грубо порушили свій обов`язок повідомити позивача про підстави для зупинки, що передбачено згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію України». Позивач вважає, що працівники поліції допустили всі можливі порушення вищезазначених норм закону та його прав громадянина, безпідставно зупинили його транспортний засіб «ВМW» д.н.з. НОМЕР_1 без будь-яких вчинених ним порушень ПДР України, та безпідставно наклали на нього адміністративне стягнення.

Днем вручення постанови про адміністративне правопорушення позивач вказує день ознайомлення його з копією постанови у судовому засіданні 28.12.2022 та отримання 28.12.2022 копії постанови поштовим зв`язком. У зв`язку з чим вважає, що причини пропуску ним строку звернення до суду з позовом є поважними та просить поновити строк.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просить позов задоволити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи своєчасно і належним чином повідомлений. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно дост. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 481648 від 13.11.2023 винесеної інспектором СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Шегінським Н.М. вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Із постанови вбачається, що 13.11.2022 о 21 год. 10 хв. в м.Стрий по вул.Галицька,4, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «BMW» н.з. НОМЕР_1 не пред`явив посвідчення водія, чим порушив вимоги п.п.2.1. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Так, відповідно до п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також предявити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а)посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.

Відповідальність за порушення частини першої статті 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покл адається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи.

Згідно положень статті 222 вказаного Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: серед інших про порушення правил, що забезпечують безпеку руху транспорту та правил користування засобами транспорту ( частина перша статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395,постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268КУпАП.

За змістом п. 5, 9 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5) .

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п.9).

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів закріплені ст.252 КУпАП України.

Як передбачено ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючим в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію України» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Відповідно до вимог ч.2 вказаної статті, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

За змістом ст.32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

З досліджених в судовому засіданні відеозаписів на DVD-R дисках, долучених до матеріалів справи відповідачем, вбачається, що при зупинці транспортного засобу позивача, яким він керував 13.11.2022 року о 21 год. 10 хв., позивачем не було порушено вимог правил дорожнього руху та поліцейський не проінформував позивача про причину зупинки ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Таким чином, доводи позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху і зупинка його транспортного засобу 13.11.2022 року о 21 год. 10 хв. відбулася безпідставно, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано.

З урахуванням викладеного, підстави, передбачені ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію України», за наявності яких поліцейські могли зупиняти транспортний засіб, були відсутні, а отже, були відсутні підстави для перевірки документів позивача, передбачені п.2.1 ПДР.

З переглянутого відеозапису також встановлено, що розгляд справи відбувався з порушенням вимог «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395,та ст.268 КУпАП.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд звертає увагу, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, а відтак вимога поліцейського до позивача про пред`явлення посвідчення водія є неправомірною та позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.

Будь-які докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду, відповідачем надано не було.

Крім того, з відповіді № х-731/37/01/04-2023 від 08.06.2023 року Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України надісланій ОСОБА_1 на його звернення вбачається, що частиною другою статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Пунктом 3 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а саме підрозділи Департаменту патрульної поліції та територіальні (відокремлені) підрозділи територіальних органів поліції, працівники яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах. Відповідно до Положення про Департамент головної інспекції Національної поліції України, затвердженого наказом НПУ № 337 від 28.04.2021 повноваження щодо складання адміністративних матеріалів про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, до компетенції ДГІ не належать. Також ці завдання та функції не належать до компетенції У(В)ГІ.

На підтвердження того, що поліцейський Шегінський Н.М., який виносив постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 481648 від 13.11.2022 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та діяв як працівник УГІ ГУНП у Львівській області, позивачем надано: наказ ГУ НП у Львівській області № 3220 від 14.11.2022 року; рапорт начальника ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Василя Паленички від 14.11.2022 року; наказ начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області № 350 від 14.11.2022 року про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії; висновок службового розслідування щодо можливого неналежного виконання службових обов`язків окремими працівниками Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 21.11.2022 року; наказ начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області № 356 від 22.11.2022 року про застосування дисциплінарного стягнення до працівника ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.288 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАПє безпідставним, а тому постанова у справі про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 481648 від 13.11.2022 є протиправноюта підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає,що строкна оскарженняпостанови пронакладення адміністративногостягнення позивачемпропущено зповажних причин,а тому вважає необхідним поновити позивачу пропущений строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 242 - 246 КАС України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Скасувати постановув справіпро адміністративнеправопорушення серіїБАБ №481648від 13.11.2022року винесенуінспектором СРППВП №1Яворівського РВПГУ НПу Львівськійобласті ШегінськимНазаром Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 07.07.2023 року.

Головуючий суддя С. С. Сас