Ухвала суду № 112130082, 06.07.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/4205/23

провадження номер 2-н/336/1544/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023, суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Карабак Л.Г., розглянувши справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

05.07.2023 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа наказного провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

Справа надійшла за ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя в порядку ст. 31 ЦПК України, оскільки вона підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

Справа підлягає поверненню до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, оскільки не може бути прийнята до провадження іншим судом виходячи з наступного.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника,яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Згідно ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 у справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19), Постанові Верховного суду від 05.03.2020 у справі № 640/12339/19 (провадження (А/9901/2/20).

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцезнаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Предметом заяви є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг пов`язаних з майном за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься також до Комунарського району м. Запоріжжя.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Керуючись розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження», суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості повернути до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для прийняття відповідного рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя: Карабак Л.Г.