Рішення № 11212305, 17.09.2010, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2- 2280 /2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючого судді Куликовської О.М.

при секретарі Любіш О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія цивільну справу № 2-2280/2010 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керолл», ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_3, Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» про визнання угоди купівлі-продажу недійсною,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керолл», ОСОБА_2 , треті особи : ОСОБА_3 , Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії » про визнання не дійсним договору купівлі-продажу квартири №39 у будинку АДРЕСА_1 ,укладеного 29.12. 2009 р. та приведення сторін за договором у первинний стан. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Керолл» 29.12. 2009 р. продало ОСОБА_2 квартиру № 39 по АДРЕСА_1 . Але квартири № 26,27,28,30,31,32,39,40 по АДРЕСА_1 вже були продані раніше йому та є його власністю . Оскільки ще 15.11.2007 року між ним та ТОВ «Керолл » був укладений договір позики №7 на строк 270 днів, за яким , ТОВ «Керолл» отримало від нього суму 23999213 , 67 рублів Росії, що підтверджується актом про отримання коштів . Строк повернення позики за даним договором скінчився у серпні 2008 року. Але по даний час сума позики не повернута йому від ТОВ « Керолл» . Гроші, отримані ТОВ « Керолл» за договором позики , були направлені на погашення заборгованості перед банком КБ « Природа « по кредиту, виданому в період з 01.12. 2006 р. по 30.06. 2007 р. на оплату договору № 98/И про інвестування грошових коштів на будівництво 40 - квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного 01.12. 2006 р. між ТОВ « ИССО « та ТОВ « Керолл». У період з жовтня 2004 р. по 30.04. 2008 р. він був головою правління даного банку « Природа « та мав бізнес з ОСОБА_5, яка 18.07. 2006 р. стала єдиним засновником ТОВ « Керолл». Між ОСОБА_5 та ним була усна домовленість про гарантії про забезпечення позики . У звязку з чим , 10.01. 2008 р. між ним та ТОВ « Керолл» в особі генерального директора ОСОБА_6 укладена угода про уступку права вимоги за договором №98/И від. 01.12. 2006 р.

31.01. 2008 р. йому стало відомо від керівництва ТОВ « Керолл» про те , що свідоцтво про право власність на квартири в будинку АДРЕСА_1 оформлено на ТОВ « Керолл»

Тоді 03.06.2008 року між ним та ТОВ «Керолл» був укладений договір оренди майна з правом викупу , який не розірваний по даний час . Згідно даного договору , по акту прийому - здачі від 04.07.2008 року він прийняв у користування сукупність квартир № 26,27,28,30, 31,32,33,39,40 по АДРЕСА_1. Тому вважає , що в нього виникло право провести залік по обовязкам ТОВ «Керолл» на його право передати ТОВ «Керолл» вартість орендованого майна , а саме: відповідно до п. 7.1 , 1.1 договору оренди з правом викупу, обєктом оренди , що переходить у його власність стають саме зазначені квартири. Вважає , що оплата ним суми по договору оренди з правом викупу майна від 03.06.2008 року здійснена у момент закінчення строку договору позики. 22.04.2010 року йому стало відомо, що 29.12.2009 року між ТОВ «Керолл» та ОСОБА_2 в нотаріальному порядку був укладений договір купівлі-продажу квартири № 39 по АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 2809 та зареєстрований у КРП «БРТІ м. Євпаторії» 22.01.2010 року за № 22445748. Відповідно з чим , право власності на квартиру № 39 будинку АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2. Але виручка від продажу вказаної квартири на рахунок ТОВ «Керолл» не надходила, а передавалась особисто генеральному директору ТОВ « Керолл» ОСОБА_7 Вважає , що ОСОБА_7 привласнила собі гроші отримані від продажу даної квартири та ухиляється від сплати податків . 01.05.2009 року між ним та ОСОБА_8 був укладений договір суборенди квартири №39 по АДРЕСА_1 , та тієї ж дати квартира була передана ОСОБА_8, про що був складений акт , прийому передачі приміщення . Договір діє по даний час та ОСОБА_8 має право викупити квартиру на умовах договору суборенди. В продовж більш півтора року, а саме з серпня 2008 року він позбавлений можливості у письмовій формі повідомити ТОВ «Керолл» про свій намір скористатися , наданим йому по договору оренди правом , оформити на себе право власності на квартири № 26,27,28,30, 31,32,33,39,40 по АДРЕСА_1, так як не мав можливості передати законному представнику ТОВ «Керолл» повідомлення про оплату ним вартості , вказаної у п. 1.2 договору оренди. Таким чином , вважає, що договір купівлі-продажу , укладений 29.12.2009 року між ТОВ «Керолл» та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсною на підставі ст.ст.215 230 ЦК України та просить суд визнати вказану угоду недійсною на підставі зазначених норм та привести сторони у первісний стан , зобовязав ОСОБА_2 передати квартиру №39 по АДРЕСА_1 у власність ТОВ « Керолл» , а ТОВ « Керолл” « повернути ОСОБА_2 отримані від продажу квартири гроші .

Просив також стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати по даній справі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви . Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ТОВ « Керолл» та ОСОБА_2, в одній особі , позовні вимоги не визнав , вважає їх безпідставними , оскільки дана угода укладена відповідно до вимог діючого законодавства та ні яким чином не порушує права позивача , оскільки він не є стороною за даним договором . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог .

Третя особа - ОСОБА_3 вважав позовні вимоги обгрунтованими . Просив розглянути справу на розсуд суду .

Представник КРП «БРТІ м. Євпаторії » надав суду інвентарну справу та відповідні докази . Просив розглянути справу у їх відсутність на розсуд суду .

Суд, вислухав осіб , присутніх в судовому засіданні , дослідив надані докази , оцінив їх у сукупності прийшов до висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підставі .

Судом встановлені такі факти та відпорні ним правовідносини .

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ «Керолл» 29.12. 2009 р. продало ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Договір був укладений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Соколовою Л.Н. та зареєстрований у реєстрі за № 2809 . ( а.с 83) Право власності покупця ОСОБА_2 на придбану квартиру №39 по АДРЕСА_1 зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.01. 2010 р. за № 22445748 ( а.с 84 ) Продавцю - ТОВ „ Керолл” квартира № 39 по АДРЕСА_1 належала на праві власності на підставі свідоцтва право власності на нерухоме майно від 11 .03. 2008 р. , виданого виконкомом Євпаторійської міської Ради на підставі рішення за № 912 /4 від 29.12.2007 р. Відсутність заборони відчуження( арешт) та податкової застави на момент укладення договору , було перевірено за допомогою реєстру обтяжень та підтверджується довідками від 29.12. 2009 р. , оформлених приватним нотаріусом Соколовою Л.Н. Продаж квартири була вчинена за домовленістю сторін за 245000 гр., які повністю були отримані представником продавця до підписання договору . Загальна вартість квартири на підставі витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого КРП „ БРТІ м. Євпаторія „ на момент продажу становила 244368,800 гр.

При укладені договору приватним нотаріусом сторонам були розяснені вимоги законодавства , щодо змісту та правових наслідків договору купівлі продажу , а саме норми ст.. 182, 210 , 233, 334, 629, 632, 640 ,655-666, 673 ЦК України .

Угодою є дія особи, яка спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом , зокрема з правочинів .

У ст.. 204 ЦК України зафіксовано презумпція правомірності правочину , а саме - правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу належить власнику .

В даному випадку судом встановлено , що сторонами були виконані всі умови діючого законодавства при укладені угоди купівлі- продажу нерухомого майна - квартири № 39 по АДРЕСА_1 та вони не мають жодної претензії один до одного .

Позивач просить визнати не дійсним договір купівлі- продажу квартири № 39 по АДРЕСА_1 , укладений 29.12. 2009 р. між ТОВ «Керолл» та ОСОБА_2 на підставі норми ст.. 230 ЦК України . Згідно даної норми , право чин визнається не дійсним , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин , які мають істотне значення . Істотними обставинами право чину є помилка відносно природи право чину, прав та обовязків сторін , властивостей та якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням .

Право чин здійснений під впливом обману може бути визнаний не дійсним тільки за позовом учасника правочину . Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 не був стороною за спірним договором та крім того , не надав суду жодного належного доказу того , що даною угодою були порушені його права , які визначені та підтверджуються відповідними документами .

Судом не приймаються доводи позивача в обґрунтування своїх позовних вимог про те , що між ним та ТОВ «Керолл » був укладений договір позики №7 , за яким , ТОВ «Керолл» отримало від нього суму 23999213 , 67 російських рублів та не повернуло вказану суму у серпні 2008 року. А ці гроші, ТОВ « Керолл» перерахувало на погашення кредитної заборгованості перед банком КБ « Природа « м. Москва , де він був головою правління та на той час мав бізнес з ОСОБА_5, яка 18.07. 2006 р. стала єдиним засновником ТОВ « Керолл» . А даний кредит ТОВ „ Керолл” отримало для проведення оплат за договором № 98/И про інвестування грошових коштів на будівництво 40 - квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного 01.12. 2006 р. між ТОВ « ИССО « та ТОВ « Керолл» . Між ОСОБА_5 та ним була усна домовленість про гарантії про забезпечення позики . У зв.язку з чим , 10.01. 2008 р. між ним та ТОВ « Керолл» в особі генерального директора ОСОБА_6 укладена угода про уступку права вимоги за договором №98/И від. 01.12. 2006 р.

31.01. 2008 р. йому стало відомо про те , що свідоцтво про право власність на квартири в будинку АДРЕСА_1 оформлено на ТОВ « Керолл» . Тоді 03.06.2008 року між ним та ТОВ «Керолл» був укладений договір оренди майна з правом викупу , який не розірваний по даний час . Згідно даного договору , по акту прийому - здачі від 04.07.2008 року він прийняв у користування сукупність квартир № 26,27,28,30, 31,32,33,39,40 по АДРЕСА_1. Тому вважає , що в нього виникло право провести залік по обовязкам ТОВ «Керолл» на його право передати ТОВ «Керолл» вартість орендованого майна , а саме: відповідно до п. 7.1 , 1.1 договору оренди з правом викупу, обєктом оренди , що переходить у його власність стають саме зазначені квартири. Вважає, що оплата ним суми по договору оренди з правом викупу майна від 03.06.2008 року здійснена у момент закінчення строку договору позики.

Суд вважає , що можливо між позивачем та ТОВ „ Керолл” і існують право відношення , але з інших підстав , а саме : з приводу угоди позики , уступки права вимоги , договору оренди . Та якщо в даних право відношеннях ТОВ „ Керолл” не виконуються обовязки як стороною у договорі , а ТОВ „ Керолл” має державну реєстрацію у м. Москва РФ та сам ОСОБА_1 є громадянином Росії , то він має право звернутися до відповідного суду Російської Федерації з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав . Але на момент розгляду даної справи , позивач не надав суду жодного процесуального документу ( рішення , ухвалу , постанову ) суду , які набрали чинності з приводу розгляду спірних питань , виниклих між ТОВ „ Керолл” та ОСОБА_1

При таких обставинах справи суд вважає , що позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню в повному обсязі .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 203,204, 208, 209 , 210 , ч.3 215, 216 , 230 , 319 , 328, п.3 ст. 334 , 655, 658 , Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України « Про судову практику по справам про визнання угод недійсними « №3 , ст. ст. 10, 11, 57-61, 88-89 , 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керолл», ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_3, Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» про визнання угоди купівлі-продажу недійсною - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крім через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення . Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ О.М. Куликовська