Рішення № 112116818, 11.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2023Справа № 910/6535/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

до Фізичної особи-підприємця Карнаухова Ігоря Вікторовича

про стягнення коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Карнаухова Ігоря Вікторовича (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 011/2080/400323 від 20.04.2018 в частині повернення кредитних коштів у встановлений договором строк.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 02.05.2023 була отримана позивачем 10.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493279471.

Відповідачу ухвалу суду від 02.05.2023 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105493279480, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.04.2018 Фізична особа - підприємець Карнаухов Ігор Вікторович звернувся до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з заявою про відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та встановлення кредитного ліміту (для фізичних осіб - підприємців в рамках продукту "Кредитна картка для підприємців") та заявою про надання попереднього рішення про кредитування за продуктом Кредитна картка для підприємців.

20.04.2018 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - банк), Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка Життя" (страховик) та фізичною особою-підприємцем Карнауховим Ігорем Вікторовичем (далі - клієнт/страхувальник) укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/2080/400323 від 20.04.2018 (далі - договір, кредитний договір), пунктом 1.1 якого визначено, що протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів № 2605449031 (1373258300), МФО 322904 (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту. На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору.

Як зазначає позивач, у подальшому 21.09.2018 відбулась зміна поточного кредитного ліміту з 30 000,00 гривень на 40 000,00 гривень (на підставі пунктів 3.2., 3.3. кредитного договору).

Строк дії кредиту - з наступного дня, що слідує за датою укладення договору по 20.04.2020 включно, далі - дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором) (п. 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору без укладення додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 (двадцять чотири) календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов: банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту; відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором; відсутні умови, передбачені пунктом 8.2. договору. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку дії договору.

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв`язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних, крім випадків передбачених п. 2.2. договору.

У пункті 2.3. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного календарного місяця, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів, по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.4. договору погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за Кредитом понад суму Поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на Рахунок Клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за Кредитом відповідно до пункту 5.2 договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору у разі ініціювання клієнтом операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на рахунку власних коштів клієнта, банк зобов`язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію.

Згідно з пунктом 3.2. кредитного договору поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений. В першому місяці кредитування поточний ліміт встановлюється з дати початку кредитування. Банк письмово повідомляє клієнта про встановлений поточний ліміт шляхом відправлення письмового повідомлення. Поточний ліміт встановлюється на наступний банківський день після дати відправлення Банком клієнту відповідного повідомлення. У разі, якщо банк не надіслав клієнту повідомлення про встановлення розміру поточного ліміту в наступному місяці, сторони домовились, що розмір поточного ліміту на наступний місяць дорівнює розміру поточного ліміту встановленого в попередньому місяці. Якщо фактична заборгованість перевищує встановлений поточний ліміт, клієнт зобов`язаний до початку місяця на який встановлюється поточний ліміт. Зменшити заборгованість за кредитом до вказаного у повідомленні поточного ліміту. Під поняттям "Банківський день" сторони розуміють робочий день банка, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання.

Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору Клієнт зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям "Погашення заборгованості" сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків банка, пов`язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору.

У п. 5.2 договору зазначено, що клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банка. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати клієнтом банку за Договором в термін виконання зобов`язань клієнта за Договором клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором.

У пункті 13.2. кредитного договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до певного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором. Укладення договору здійснюється в рамках спільної акції, що проводиться банком та страховиком, та є підставою для надання клієнту передбачених договором спеціальних умов кредитування.

Вказаний кредитний договір підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача.

Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надавав відповідачу кредитні кошти у розмірі 86 336,26 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, станом на 29.11.2022 за ним утворилася заборгованість перед позивачем за кредитним договором яка становить 86 336,26 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 76 500,00 грн та заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 9 836,26 грн і в тому числі прострочена заборгованість з щомісячного обов`язкового внеску у розмірі 44 144,70 грн, відповідно до наданого розрахунку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, проте останній допустив прострочення виконання свого зобов`язання з погашення кредитної заборгованості та сплати щомісячних обов`язкових внесків.

Враховуючи те, що відповідач не виконує умови кредитного договору в частині погашення наявної заборгованості, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з відповідним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 51, 52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов кредитного договору банк надав відповідачеві кредитні кошти в межах встановленого ліміту, що підтверджується банківською випискою про рух коштів за період з 20.04.2018 по 29.11.2022.

Долучені позивачем до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 910/16143/18, від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18 та від 09.11.2018 року у справі № 910/1580/18, банківські виписки по рахунку відповідача підтверджують здійснення операцій між банком та позичальником, виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх зобов`язань у встановлених договором розмірі та строки.

Отже, з наведеного вбачається, що банк належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов`язок погашення кредиту та процентів за користування кредитом, а також погашення недозволеного овердрафту.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідності до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних, крім випадків передбачених п. 2.2. договору.

Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору Клієнт зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям "Погашення заборгованості" сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків банка, пов`язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору.

У п. 5.2 договору зазначено, що клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банка. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати клієнтом банку за Договором в термін виконання зобов`язань клієнта за Договором клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором.

Як встановлено судом, відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України, суму кредиту вчасно не повернув, щомісячні обов`язкові внески не робив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем яка становить 86 336,26 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 76 500,00 грн та заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 9 836,26 грн і в тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов`язкового внеску у розмірі 44 144,70 грн.

Приписами ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 86 336,26 грн (76 500,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом та 9 836,26 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом) та стягнення заборгованості із щомісячного обов`язкового внеску у розмірі 44 144,70 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карнаухова Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райфайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, код 14305909) заборгованість за дозволеним овердрафтом у розмірі 76 500 (сімдесят шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп, заборгованість за недозволеним овердрафтом у розмірі 9 836 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 26 коп., заборгованість із щомісячного обов`язкового внеску в розмірі 44 144 (сорок чотири тисячі сто сорок чотири) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.07.2023.

Суддя О.Г. Удалова