Ухвала суду № 112112117, 10.07.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7738/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 липня 2023 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНЗАВОД» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із вказаним позовом.

Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги щодо змісту та форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Згідно з п.5, п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Однак вищевказаних вимог позивач при зверненні до суду не дотримався, оскільки ним не подано до суду на обґрунтування своїх вимог.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А, I групи

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України, відповідно до якої в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А, I групи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути на його користь з відповідача нараховану, але не виплачену йому заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки у загальній сумі 178 924,97 грн.

Разом із цим, до позовної заяви позивачем не додано жодних доказів як на підтвердження самого факту нарахування йому відповідачем вказаних виплат, так і на підтвердження їх розміру (наприклад, довідки роботодавця про фактично нараховані та невиплачені працівнику суми при звільненні).

Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, згідно з якою до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».

Зокрема, підпунктом першим пункту першого цієї частини статті визначено, що за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Водночас, станом на дату звернення позивача із вказаним позовом до суду, а саме 05.07.2023, вказана норма закону є чинною в наступній редакції: «від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі».

Таким чином, пільг щодо сплати судового збору за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин, у тому числі за вимогою про стягнення компенсації за невикористані відпустки, законом не передбачено.

Із урахуванням наведеного, позивачеві при зверненні до суду із вказаною вимогою слід сплатити судовий збір у розмірі, що відповідає ставці судового збору, встановленій законом за вимогу немайнового характеру.

Разом із цим, виходячи з того, що така вимога потребує уточнення позивачем, суд позбавлений можливості визначити точну суму судового збору, яку йому необхідно за неї сплатити.

Реквізити для перерахування судового збору:

Отримувач коштів: УК у Поділ. р-ні/Подільс. р-н;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Рахунок отримувача: UA468999980313151206000026008;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Подільський районний суд міста Києва, код ЄДРПОУ суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, надасть суду належні докази, що стосуються предмету спору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНЗАВОД» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти з дня її складання.

В частині залишення заяви без руху ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяО. О. Ковбасюк