Постанова № 1120983, 23.10.2007, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

21001 м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, e-mail: admin-sud@inbox.ru

                 Справа №2-а-12720/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року                                                                       м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд

в складі головуючого:                   судді Мельник-Томенко Ж.М.

                                                                  при секретарі Олійнику І.В.

за участю сторін:

позивача – Якимчук В.І., Йолдич Л.А.– представники за довіреністю;

відповідача  – Сидоришин М.М. - представник за довіреністю;                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Літинський автобусний парк» до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ від 26.01.2007 року №0000052301/0, від 27.02.2007 року №0000232301/1, від 23.05.2007 року №0000052301/2.

Позов мотивовано наступним.

За наслідками планової документальної перевірки (акт від 19.01.2007 року №2-23-14349640) відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.01.2007 року №0000052301/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 42420 грн., в т.ч. основного платежу 28280 грн. та штрафних санкцій 14140 грн.

Підставою прийняття даного податкового повідомлення-рішення в акті зазначено те, що позивач надає послуги за рахунок бюджетних коштів, тому вони повинні бути об’єктом оподаткування з цього податку.

Позивач вважає таку позицію хибною і такою, що суперечить вимогам Законам України «Про податок на додану вартість» та «Про автомобільний транспорт», Бюджетному кодексу України.

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою послуг розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, позивач надає послуги населенню і їх не можна розцінювати як надання послуг бюджету. В зв’язку з цим посилання відповідача на п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку позивача, є безпідставним.

Згідно п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

В судовому засіданні 22.10.2007 року представник позивача позовні вимоги  уточнив і просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Хільницької об’єднаної державної податкової інспекції від 26.01.2007 року №0000052301/0, від 27.02.2007 року №0000232301/1, від 23.05.2007 року №0000052301/2, від 08.08.2007 року № 0000052301/3, у зв’язку з тим, що останнє податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 23.08.2007 року після подання позову до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.51, ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет позовних вимог або відмовитись від адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, відкликати позовні вимоги.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю з врахуванням заяви від 22.10.2007 року і просили його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позов безпідставний, необґрунтований. Так, позивач здійснює перевезення пасажирів автобусами в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні за тарифами, встановленими органами виконавчої влади. Згідно з нормами відповідних Законів, окремі категорії населення мають право на безоплатне користування всіма видами транспорту (крім таксі), а саме: ветерани війни та праці, реабілітовані громадяни, пенсіонери, інваліди та інші категорії населення. Витрати на перевезення зазначених категорій пасажирів компенсує позивачу управління праці та соціального захисту населення Літинської райдержадміністрації.

Таким чином, на думку відповідача, позивач фактично надає послуги окремим категоріям громадян, оплату за які в даному випадку здійснює управління праці та соціального захисту населення Літинської райдержадміністрації. Тобто, є очевидним факт надання послуг та їх оплата за рахунок бюджетних коштів, що згідно п.4.1 ст.4 та п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» створює об’єкт оподаткування по податку на додану вартість.

Кошти, які бюджет у вигляді компенсації витрат за перевезення пільгових категорій громадян оплачує замість громадян, підприємство не може класифікувати як такі, що на них поширюється норма п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ці кошти є субсидією з бюджету, наданою бюджетом безпосередньо громадянам – споживачам цих послуг, а не підприємству.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов і просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За наслідками планової документальної перевірки (акт від 19.01.2007 року №2-23-14349640) відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.01.2007 року №0000052301/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 42420 грн., в т.ч. основного платежу 28280 грн. та штрафних санкцій 14140 грн.

Оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення в порядку процедури адміністративного узгодження залишено без розгляду рішеннями Хмільницької ОДПІ від 26.02.2007 року №805, ДПА у Вінницькій області від 23.05.2007 року №5118/10/25-009, ДПА України від 01.08.2007 року №15247/7/25-0115. За наслідками даних рішень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.02.2007 року №0000232301/1, від 23.05.2007 року №0000052301/2 та від 08.08.2007 року № 0000052301/3.

Підставою прийняття даних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що позивач надає послуги за рахунок бюджетних коштів, а тому, на думку відповідача, вони повинні бути об’єктом оподаткування з цього податку.

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою послуг розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, позивач надає послуги населенню і їх не можна розцінювати як надання послуг бюджету. В зв’язку з цим посилання відповідача на п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Згідно п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат),  також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Крім того, позивачу ДПА у Вінницькій області було надане податкове роз’яснення від 15.09.2006 року №6983/10/16-217, в якому зазначено, що згідно п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Згідно п.п. «д» п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Хмільницькаоб’єднана державна податкова інспекція є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

         Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

     1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

     2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

     3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

     4) безсторонньо (неупереджено);

     5) добросовісно;

     6) розсудливо;

     7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

     8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

     9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

         Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач, діяв необгрунтовано, не у спосіб, що передбачений законами України. Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що він діяв правомірно.Вимоги ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов’язку довести правомірність своїх дій та бездіяльності відповідачем не виконано.

А тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

  Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією від 14.08.2007 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 86, 94, 158, 159, 163, 167, 186, 255 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов державного підприємства «Літинський автобусний парк» до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

         2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2007 року № 0000052301/0, від 27.02.2007 року № 0000232301/1, від 23.05.2007 року № 0000052301/2, від 08.08.2007 року № 0000052301/3.

         3.Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Літинський автобусний парк» документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі виготовлено 26 жовтня 2007 року.

Суддя                                                                 Мельник-Томенко Ж.М.