Ухвала суду № 112097259, 25.05.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/5971/23

1-в/204/639/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представників установи ОСОБА_5 ,

особи, відносно якого розглядається заява ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» про продовження примусових заходів медичного характеру із суворим наглядом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» про продовження примусових заходів медичного характеру із суворим наглядом відносно ОСОБА_6 .

В судовому засіданні, представник закладу підтримав заяву, просив задовольнити, посилаючись на висновок комісії лікарів № 375 від 10.04.2023 року заначив, що необхідністю продовження застосування примусових заходів медичного характеру із суворим наглядом ОСОБА_6 є маячні ідей з фабулою переслідування, збитку, буденних відносин на адресу конкретних осіб набули характер застиглого патопсихологічного феномену, позбавлені афективного забарвлення, не диференціюються пацієнтом від реальних подій минулого. Зберігаються емоційні розлади з дратівливістю, напруженістю, емоційною нестійкістю. Мислення зі структурними порушеннями у вигляді непослідовності, нецілеспрямованості, химерності суджень, резонерських побудов. Не усвідомлює наявність у себе хронічного психічного захворювання, відмічається негативістичне ставлення до лікування. Скоєне суспільно небезпечне діяння трактує викривлено, намагається зменшити тяжкість, жалю не висловлює. Викладене свідчить про збереження особливої небезпеки хворого для оточуючих. У зв`язку з чим, ОСОБА_6 за своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. Також, пояснив суду, що хоча агресія у ОСОБА_6 і відсутня, проте це не основний чинник, в його поведінці залишаються маячні ідеї. Зазначив також, що ОСОБА_6 до лікування ставить негативно, вважає, що лікування йому не потрібно.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» про продовження примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом відносно ОСОБА_6 . Надала суду клопотання в якому просила відмовити в продовженні застосування заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. Оскільки на її дімку, з того моменту, як ОСОБА_6 поступив в зазначений заклад, а саме 26.04.2019 року, лікарі, які наглядають за ним, не приймають до уваги та вважають надуманими його пояснення щодо вчинення відносно нього та його літньої матері кримінальних правопорушень, та пояснення ОСОБА_6 щодо обставин, які стали підставою для звинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення. Але всі обставини, про які розповідає ОСОБА_6 є правдою, а не маячнею хворої людини.28 жовтня 2017 року ОСОБА_6 був побитий ОСОБА_8 , який є потерпілим по справі. До психіатричної лікарні ОСОБА_6 був госпіталізований з тілесними ушкодженнями, а саме підшкірна гематома повіки зліва, забій в ділянці лівої вилицюватої кістки, забій надочноямкової ділянки, садни по тілу. Але судово-медична експертиза до цього часу не проведена. Вчинення таких дій щодо хворої людини безумовно сприяло погіршенню стану здоров`я.Тому твердження лікарів у висновку "Про маячні ідеї щодо переслідування, збитку, буденних відносин на адресу конкретних осіб (п.24)" є не маячнею, а правдою. Вона особисто подавала в установу, для долучення до історії хвороби, документи на підтвердження вищевказаних незаконних дій щодо ОСОБА_6 , про які він розповідає правду лікарям і які вважають це маячненю, але , як свідчить зміст висновку, до уваги надані документи не приймаються Щодо діяння, за вчинення якого до ОСОБА_6 були застосовані примусові заходи, то він вчинив його, так як дійсно вимушений був захищатися. Тому і в цьому випадку ОСОБА_6 говорить правду. Але його правда не потрібна лікарям, які вже протягом чотирьох років регулярно переписують висновок та не можуть чи не хочуть дати належну оцінку психічному стану ОСОБА_6 . Якби лікарі об`єктивно підійшли до оцінки всіх пояснень ОСОБА_6 в сукупності з доказами, які містяться в документах, які підтверджують наявність злочинних дій відносно ОСОБА_6 сусідами по дачі, то були б всі законні підстави для висновку про зміну режиму утримання. Необхідно врахувати, що ОСОБА_6 інкриміновано діяння, яке не є тяжким (тілесні ушкодження середньої тяжкості). Максимальне покарання за ч. 1 ст. 122 КК України - до трьох років позбавлення волі. В психіатричній лікарні ОСОБА_6 перебуває з 28 жовтня 2017 року, тобто він повністю відбув покарання за ч. 1 ст. 122 КК України. Вона особисто була на прийомі у керівника лікувального закладу з приводу зміни режиму для ОСОБА_6 , який заявив про те, що це питання може вирішити тільки суд. Вона вважає, що на цей час можливо змінити режим утримання на посилений. Змін в утриманні практично не буде, але це буде сприяти покращенню психічного стану здоров`я ОСОБА_6 , у якого з`явиться надія на те, що в майбутньому він зможе залишити стіни медичного закладу та з`єднатися зі своєю сім`єю. Зараз ОСОБА_6 перебуває в розпачі та абсолютно втратив надію на справедливе до нього ставлення. Більше року ОСОБА_6 до поміщення в цей заклад перебував в лікарні зі звичайними умовами і не було ніяких питань щодо неможливості такого перебування. Вважає, що ОСОБА_6 не вчиняв дій, спрямованих проти життя будь-кого( звинувачений за ст. 122 КК України), його поведінка не є небезпечною для оточуючих осіб. Вважає, що ОСОБА_6 за своїм станом здоров`я може перебувати в закладі з посиленим наглядом, так як в закладі з суворим наглядом він вже перебуває 4 роки 1 місяць.З огляду на такі вимоги закону щодо необхідності наявності висновку лікаря- психіатра, суд позбавлений можливості вирішити питання про зміну особі заходів медичного характеру на посилений нагляд. На підставі викладеного просила відмовити в продовженні застосування заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6

ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви представника медичного закладу, а також просив перевести його для подальшого лікуванні у медичний заклад з посиленим наглядом.

В судовому засіданні прокурор підтримала заяву представника установи, просила задовольнити, продовживши відносно ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, ознайомившись із клопотанням захисника, суд приходить до наступного.

Згідно частини 5 статті 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Відповідно до ст.95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров`я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.

Згідно ч.3 ст.514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Відповідно до пункту 14 Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги» №992, продовження, зміна виду або припинення ПЗМХ здійснюються судом за заявою представника СЗНПД в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.п. 18,19 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 № 7 статтею 95 КК України, зокрема, введено положення про можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру, яке, як і зміна або скасування (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів. Судам необхідно мати на увазі, що продовжувати застосування примусових заходів медичного характеру можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців. Це правило поширюється і на випадки надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. За змістом ст. 95 КК України, ст. 19 Закону N 1489-ІІІ зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом`якшенні у зв`язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.

Наказом МОЗ України №397 від 08.10.2001 затверджено порядок застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб, які хворі на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння, в п.8 зазначено, що госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворих, які вчинили суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також які за своїм психічним станом і характером учиненого суспільно-небезпечного діяння становлять особливу небезпеку для суспільства і потребують тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. До таких хворих відносяться особи з активним типом суспільної небезпечності. У п.5 зазначено, що активний тип суспільної небезпечності спостерігається в осіб з такими психічними розладами: зокрема, як маячні ідеї певного змісту, скеровані проти конкретних осіб, які проявляються як на вербальному, так і дійовому рівні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, відносно ОСОБА_6 за вчинення у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Ухвала не оскаржувалася і набрала чинності. Пацієнт ОСОБА_6 знаходиться на лікуванні у Дніпровській Філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» з 26 квітня 2019 року і по теперішній час у зв`язку із застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Діагноз: шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, параноїдний синдром.

В обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом у висновку комісії лікарів-психіатрів №375 від 10.04.2023 року зазначено, що необхідностю продовження застосування примусових заходів медичного характеру хворого ОСОБА_6 є маячні ідей з фабулою переслідування, збитку, буденних відносин на адресу конкретних осіб набули характер застиглого патопсихологічного феномену, позбавлені афективного забарвлення, не диференціюються пацієнтом від реальних подій минулого. Зберігаються емоційні розлади з дратівливістю, напруженістю, емоційною нестійкістю. Мислення зі структурними порушеннями у вигляді непослідовності, нецілеспрямованості, химерності суджень, резонерських побудов. Не усвідомлює наявність у себе хронічного психічного захворювання, відмічається негативістичне ставлення до лікування. Скоєне суспільно небезпечне діяння трактує викривлено, намагається зменшити тяжкість, жалю не висловлює. Викладене свідчить про збереження особливої небезпеки хворого для оточуючих.

Також, судом встановлено, що ухвалами Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19.06.2019 року, 19.12.2019 року, 15.07.2020 року продовжено застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, відносно ОСОБА_6 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Ухвали від 19.06.2019 року, 19.12.2019 року не оскаржувалися. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року залишено без змін ухвалу Красногвардівйського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року. Також, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишено без змін ухвалу Красногвардівйського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2020 року.Далі, ухвалами Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.08.2021 року, 18.11.2021 року, 01.07.2022 року, 02.12.2022 року, відносно ОСОБА_6 також продовжено застосування примусових заходів медичного характеру із суворим наглядом.

Як вбачається з матеріалів особової справи пацієнта та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності в 1998 році за ст. ст. 94, 17 ч.2, 93 п. «в», «г», 190 КК України (в ред. 1960 року), був визнаний неосудним, застосовувались ПЗМХ 3 09.10.1998 року до 27.11.2006 року перебував на лікуванні в УПЛСН м.Дніпропетровськ (нині ДФ ''СЗНПД" ДУ "ЦПЗМНА МОЗ України") у зв`язку із застосуванням примусових заходів медичного характеру у закладі з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. Після чого з 27.11.2006 року до 02.12.2009 року знаходився на лікуванні у відділенні з посиленим наглядом, а з 02.12.2009 року по 13.12.2010 року у відділенні із звичайним наглядом КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР».

У пункті 24 висновку комісії лікарів №375 від 10.04.2023 року щодо психічного стану ОСОБА_6 зазначено, що за міжкомісійний період маячні ідеї з фабулою переслідування, збитку буденних відносин на адресу конкретних осіб (сусідів) набули характер застиглого патопсихологічного феномену, активно пацієнтом не продукувались, проте не відрізнялись від реальних подій минулого, при розпитуванні повідомляв: «эти трое с милиции сговорились..., они мстили мне, следили за мной..., хотели мой участок забрать..., милиция это делала..., выживали меня, сыпали МУСОР B колодец...». Мислення характеризувалось непослідовністю, нецілеспрямованістю, химерністю суджень, резонерськими включеннями. Відмічались емоційні розлади з дратівливістю, напруженістю, емоційною нестійкістю, особливо при зачіпанні емоційно значимих тем (обставини скоєного правопорушення, попередні госпіталізації до психіатричних закладів, відносини з сусідами). Тяжкість скоєного суспільно небезпечного діяння не оцінював, жалю не висловлював, стереотипно стверджував: «я захищався». Зберігалось не усвідомлення наявного хронічного психічного розладу, його проявів, негативі стичне відношення до лікування, стенічно заявляв: «лечиться мне не нужно, от вашого лечения мне только хуже» .

У пункті 25 вказаного висновку зазначено, що в результаті даного психологічного обстеження, у хворого ОСОБА_6 на фоні емоційної нестійкості, на перший план виступають виражені розлади мислення в рамках шизофренічного патопсихологічного симптомокомплексу: непослідовність, нецілеспрямованість, грубі порушення критичності, використання латентних ознак предметів та явищ, тематичні зісковзування, схильність до зайвих міркувань, своєрідність суджень.

Зазначений висновок підтримав представник закладу ОСОБА_5 в судовому засіданні, пояснивши суду, що клінічну картину захворювання ОСОБА_6 продовжують обумовлювати маячні ідеї переслідування, збитку, буденних відносин на адресу конкретних осіб.

При цьому, відповідно до п.5 Наказу №397, наявність хоча б одного з критерію (зокрема, маячність ідей) свідчить про активний тип суспільної небезпечності хворого.

Підстав не довіряти висновку комісії лікарів-психіатрів та поясненням представника закладу в судовому засіданні, які є послідовними, незмінними та узгоджуються між собою, у суду немає.

Таким чином, висновок комісії лікарів №375 від 10.04.2023 року є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам даної справи і узгоджується з вищевказаними вимогами закону.

Враховуючи викладене судом встановлено, що ОСОБА_6 страждає тяжким психічним розладом, за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, а тому заява представника установи підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 95 КК України, ст. 514 КПК України, ст.19,22 Закону України «Про психіатричну допомогу» в редакції від 10.06.2018 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» про продовження примусових заходів медичного характеру із суворим наглядом відносно ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в закладі з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя ОСОБА_1