Ухвала суду № 112089350, 07.07.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в частині позовних вимог

07 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/3089/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області та до Ліквідаційної комісії управління МВС України в Закарпатській області про стягнення невиплаченої суми грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області та до Ліквідаційної комісії управління МВС України в Закарпатській області у якому просить: визнати протиправним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913), щодо невиплати грошової компенсації за невикористані мною дні відпустки 58 календарних днів, неправильне обрахування суми та відмови виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі №260/5218/21; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (СДРПОУ 40108913) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПГІ: НОМЕР_1 ) невиплачену суму грошової компенсації у розмірі 121 622, 69 (сто двадцять одна тисяча шістсот двадцять дві) гривень (шістдесят дев`ять) копійок, з яких: недорахована компенсація, за невикористані 56 календарних днів щорічної відпустки за 2015-2017 роки - в сумі 32 771, 69 (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят одна) гривень (шістдесят дев`ять) копійок; невиплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2016-2021 роки (84 дні відпустки) в сумі 88 851,00 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят одна) гривень; визнати протиправним бездіяльність Головного управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 08592170), щодо невиплати грошової компенсації за невикористані мною дні відпустки 102 календарних днів та відмови виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі №260/5218/21; зобов`язати Головне управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 08592170) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплачену суму грошової компенсації у розмірі 107 890,05 (сто сім тисяч вісімсот дев`яносто) гривень (п`ять) копійок за невикористані 102 календарні дні щорічної відпустки: за період з 2010 по 2014 рік.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області, було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за період невикористаної відпустки за час служби в поліції, в кількості 56 календарних днів в сумі 26462,06 грн, з розрахунку за встановленими видами оплати, що мали постійний характер відповідно до архівної відомості № 1 за період з січня по грудень 2021 р. Нарахована сума 26462,06 грн. була виплачена позивачеві на його особистий карт-рахунок.

Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, вказує, що оскільки законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією, відповідно таку було нараховано в розмірі 0,00 грн.

Стосовно компенсації за невикористані дні відпустки за час служби в міліції в кількості 102 календарних днів, звертає увагу на наступне. В УМВС України в Закарпатській області відсутні асигнування на 2018 рік, так як постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було створено територіальні підрозділи Національної поліції, зокрема й Головне управління Національної поліції в Закарпатській області та ліквідовано без визначення правонаступника всі територіальні підрозділи міліції, в тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, а тому в УМВС відсутні кошторисні призначення.

Разом з цим, згідно наказу МВС України від 13.01.2017 року № 10 «Про фінансування відповідальних виконавців бюджетних програм», фінансування УМВС України в областях, які здійснюють заходи з припинення, у зв`язку з передачею функцій до Національної поліції, здійснюється за рахунок видатків, затверджених для національної поліції України.

Оскільки, бюджетне фінансування для розрахунку заборгованості ліквідаційними комісіями здійснюється через Національну поліцію України, ліквідаційна комісія УМВС в Закарпатській області, за для виконання рішення суду в частині своїх зобов`язань (грошову компенсацію за невикористані 102 календарні дні щорічної відпустки) звернулось до НПУ з листом про від 17.01.2023 року № 15/06/05/5-2023 про встановлення асигнувань на потреби з виконання зобов`язань за рішеннями судів.

У зв`язку з ненадходження коштів до ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області за вище вказаним запитом, 17.04.2023 року за № 301/106/5 2023 ліквідаційною комісія, було повторно надіслано лист про додаткові потреби з виконання зобов`язань за рішеннями судів на суму 168667,13 грн. серед яких визначена сума за зобов`язанням виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року у справі №260/5218/21 яка складає 14933,99 грн.

Вказана сума14933,99 грн. розрахована відповідно до діючого на момент Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Окрім того, відповідач звертає увагу суду, що предмет спору стосується виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року у справі №260/5218/21 за яким відкрито виконавче провадження № 71429713 від 31.03.2023 року. Оскільки за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року у справі №260/5218/21, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження № 71429713 від 31.03.2023 року, вказаний позов є безпідставним, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а зазначено, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Зазначений спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Так, позовними вимогами позивач просить: визнати протиправним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо визнання протиправним та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2016-2021 роки (84 дні відпустки) в сумі 88 851,00 гривень; визнати протиправним бездіяльність Головного управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області, щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки 102 календарних днів та відмови виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі №260/5218/21; зобов`язати Головне управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену суму грошової компенсації у розмірі 107 890,05 гривень за невикористані 102 календарні дні щорічної відпустки: за період з 2010 по 2014 рік...

Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із вимогами про невиплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2016-2021 роки (84 дні відпустки), протиправною бездіяльністю Головного управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області, щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки 102 календарних днів та відмови виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі №260/5218/21 фактично просить суд зобов`язати відповідача виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року у справі №260/5218/21, на підставі якого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо не проведення повного розрахунку зі мною при звільненні зі служби в поліції 14 квітня 2021 року, невиплаті грошової компенсації за 84 календарних днів додаткових відпусток, як учаснику бойових дій в період часу з2016 по 2021 рік; зобов`язанозокрема Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки за період часу з 2016 по 2021 рік, як учаснику бойових дій; визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС в Закарпатській області щодо невиплати мені грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за період з 2010 по 2014 рік у кількості 102 календарних днів, а саме за 2011 рік - 30 календарних днів, за 2012 рік - 30 календарних днів, за 2013 рік- 30 календарних днів, за 2014 рік в кількості 12 календарних днів; зобов`язано Головне управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області нарахувати та виплатити мені грошову компенсацію за невикористані 102 календарні дні щорічної відпустки: за період з 2010 по 2014 рік у кількості 102 календарних днів, а саме: за 2011 рік - 30 календарних днів, за 2012 рік - 30 календарних днів, за 2013 рік - 30 календарних днів, за 2014 рік в кількості 12 календарних днів.

Судом встановлено, що в цих заявлених вимог, відповідно до листа-відповіді Головне управління Національної поліції в Закарпатській області від 02.03.2023 р № 107/106/5-2023 та відповідно до доводів викладених у відзиві, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року у справі №260/5218/21 не здійснено виконання рішення. Зокрема, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не виплачена та ненарахвована з підствав «відсутності нормативної бази для нарахування», а для виплати компенсації за невикористану відпустку за рішенням суду за період служби в УМВС України в Закарпатській області - кошти в Ліквідаційної комісії УМВС відсутні, так як бюджетні асигнування за КЕКВ 2800 «Інші видатки» установі, яка знаходиться в стадії припинення, не встановлюються. Для вирішення даного питання по суті Ліквідаційною комісією направлено запит про встановлення асигнувань до Національної поліції України від 17.01.2023 року № 15/06/05/5-2023 та після надходження коштів з Вами буде проведено повний розрахунок.

Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постанові Верховного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі №260/5218/21 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19.

Відтак, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тому, зважаючи на вищевикладене та на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, а саме - визнати протиправним та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2016-2021 роки (84 дні відпустки) в сумі 88 851,00 гривень; визнати протиправним бездіяльність Головного управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області, щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки 102 календарних днів та відмови виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі №260/5218/21; зобов`язати Головне управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену суму грошової компенсації у розмірі 107 890,05 гривень за невикористані 102 календарні дні щорічної відпустки: за період з 2010 по 2014 рік..

Враховуючи вищевикладене те керуючись статтями 132,140, 238, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2016-2021 роки (84 дні відпустки) в сумі 88 851,00 гривень; визнання протиправним бездіяльність Головного управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області, щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки 102 календарних днів та відмови виконувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 року по справі №260/5218/21; зобов`язання Головне управлінням МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену суму грошової компенсації у розмірі 107 890,05 гривень за невикористані 102 календарні дні щорічної відпустки: за період з 2010 по 2014 рік..

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяЮ.Ю.Дору