Рішення № 112057399, 06.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023Справа № 910/6154/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕННОН ЕІР УКРАЇНА"

про стягнення 153 900, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕННОН ЕІР УКРАЇНА" (далі-відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 153 900, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за генеральною угодою № 02.1-14/4-18 про умови здійснення господарської діяльності від 01.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

12.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що з 24.02.2022 позивачем не забезпечено відповідачу можливість здійснювати авіаційну діяльність на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а тому у останнього відсутній обов`язок надавати довідки за період з березня 2022 по теперішній час.

29.05.2023 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що наявність чи відсутність рейсів не звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання, оскільки договором не встановлено, що відсутність рейсів є підставою для ненадання довідки.

07.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що з 24.02.2023 позивач не надає відповідачу послуги з наземного адміністрування, як це передбачено умовами генеральної угоди, а тому відсутні підстави для здійснення позивачу оплати за не надані послуги.

20.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи актів наданих послуг за договором про надання правничої допомоги.

23.06.2023 від позивача до суду надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача.

28.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав додаткові пояснення.

30.06.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи актів наданих послуг за договором про надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕННОН ЕІР УКРАЇНА" (далі - компанія) укладено генеральну угоду про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18, умовами якої передбачено, що Аеропорт забезпечує Компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури Аеропорту, а Компанія зобов?язується сплачувати Аеропорту плату за це.

Кожна із Сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов?язків за цією Угодою (п.1.2 угоди).

Сторони зобов?язані виконувати цю Угоду та обов?язки, що встановлені цією Угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності. (пп.2.2.1 угоди).

Відповідно до п. 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати Компанія за створення та підтримання Аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури Аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї Угоди становить: рейс, на якому Компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн. (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.3.2 договору кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається Компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером Компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, Аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками Компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання Компанією) Довідки у визначені строки, Аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Додатковою угодою №1 від 05.03.2020 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 сторони виклали пункт 3.8 Угоди в наступній редакції: « 3.8. У випадку порушення строків надання Довідки за звітний період Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.».

Додатковою угодою №3 від 06.05.2021 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 сторони продовжили термін дії угоди до 21.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 відповідач подав позивачу довідки, а саме: за лютий 2022 - листом №01/03-2022 від 31.03.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-104 від 12.01.2023, за березень 2022 - листом №01/04-2022 від 01.04.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-141 від 16.01.2023, за квітень 2022 - листом №01/05-2022 від 02.05.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-142 від 16.01.2023, за травень 2022 - листом №01/06-2022 від 02.06.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-143 від 16.01.2023, за червень 2022 - листом №01/07-2022 від 01.07.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-144 від 16.01.2023, за липень 2022 - листом №01/08-2022 від 02.08.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-145 від 16.01.2023, за серпень 2022 - листом №01/09-2022 від 01.09.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-146 від 16.01.2023, за вересень 2022 - листом №01/10-2022 від 03.10.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-147 від 16.01.2023, за жовтень 2022 - листом №01/11-2022 від 01.11.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-148 від 16.01.2023, за листопад 2022 - листом №01/12-2022 від 01.12.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-149 від 16.01.2023, за грудень 2022 - листом №01/01-2023 від 02.01.2023, який отриманий позивачем за вх. №01-16-150 від 16.01.2023, за січень 2023 - листом №01/02-2023 від 01.02.2023, який отриманий позивачем за вх. №01-16-665 від 21.02.2023.

Проте, як вказує позивач, відповідач не дотримався умов п. 3.2. п. 3 договору та надав позивачу довідки за звітні місяці з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим позивач керуючись п. 3.8. договору нарахував відповідачу неустойку за період прострочення у розмірі 153 900, 00 грн та направив відповідачу на електронну адресу зазначену у договорі рахунок-фактуру №200/25 від 17.02.2023 для сплати неустойки.

Листами №01/03-2023 від 06.03.2023, №02/04-2023 від 19.04.2023 відповідач відмовив позивачу у сплаті штрафних санкцій за порушення умов угоди, що підтверджується описами вкладення у цінні листи від 07.03.2023, 20.04.2023.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив подання довідок у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 153 900, 00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що з 24.02.2022 позивачем не забезпечено відповідачу можливість здійснювати авіаційну діяльність на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а тому у останнього відсутній обов`язок надавати довідки за період з березня 2022 по теперішній час.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є договором про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 відповідач подав позивачу довідки, а саме: за лютий 2022 - листом №01/03-2022 від 31.03.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-104 від 12.01.2023, за березень 2022 - листом №01/04-2022 від 01.04.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-141 від 16.01.2023, за квітень 2022 - листом №01/05-2022 від 02.05.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-142 від 16.01.2023, за травень 2022 - листом №01/06-2022 від 02.06.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-143 від 16.01.2023, за червень 2022 - листом №01/07-2022 від 01.07.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-144 від 16.01.2023, за липень 2022 - листом №01/08-2022 від 02.08.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-145 від 16.01.2023, за серпень 2022 - листом №01/09-2022 від 01.09.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-146 від 16.01.2023, за вересень 2022 - листом №01/10-2022 від 03.10.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-147 від 16.01.2023, за жовтень 2022 - листом №01/11-2022 від 01.11.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-148 від 16.01.2023, за листопад 2022 - листом №01/12-2022 від 01.12.2022, який отриманий позивачем за вх. №01-16-149 від 16.01.2023, за грудень 2022 - листом №01/01-2023 від 02.01.2023, який отриманий позивачем за вх. №01-16-150 від 16.01.2023, за січень 2023 - листом №01/02-2023 від 01.02.2023, який отриманий позивачем за вх. №01-16-665 від 21.02.2023.

Згідно з п.3.2 договору кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається Компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером Компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, Аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками Компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання Компанією) Довідки у визначені строки, Аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Тож, за умовами укладеного між сторонами договору відповідач до 3 числа місяця, що слідує за звітним зобов`язаний надавати позивачу довідки, з яких визначається кількість рейсів.

Проте, такі довідки були надані відповідачем з порушенням строків встановлених договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що з 24.02.2022 позивачем не забезпечено відповідачу можливість здійснювати авіаційну діяльність на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а тому у останнього відсутній обов`язок надавати довідки за період з березня 2022 по теперішній час.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Листом №1.23-2047-23 від 05.05.2023 Державна авіаційна служба України повідомила представника відповідача на його запит від 28.04.2023, що 24.02.2022 повітряний простір України було закрито для польотів цивільних повітряних суден у зв?язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України шляхом публікації повідомлень для пілотів (далі - NOTAM) A0581/22 та Ц0612/22. Наразі використання повітряного простору України в межах Київського верхнього району польотної інформації, Київського, Львівського, Дніпровського, Одеського та Сімферопольського районів польотної інформації заборонено для всіх повітряних суден, окрім державних повітряних суден та повітряних суден, що мають дозвіл на виконання польоту від Генерального штабу Збройних Сил України NOTAM A0027/23 та Ц0025/23.

Крім того, на підтвердження нездійснення польотів цивільних повітряних суден відповідачем долучено до заперечень на відповідь на відзив директиву з безпеки від 11.08.2022, видану Державною авіаційною службою України, темою якої є забезпечення діяльності цивільних аеродромів та суб`єктів наземного обслуговування під час дії воєнного стану в Україні та після його припинення.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, суд звертає увагу, що сторони не вносили зміни до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 в частині прав та обов`язків сторін, зокрема, в частині необхідності подання відповідачем довідок, які надаються Компанією за звітний місяць.

Крім того, відповідно до п.7.1 угоди сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин, відсутніх на момент підписання даної Угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість. (п.7.2 угоди)

Згідно з п. 7.3 угоди сторона, для якої виникла неможливість виконання своїх обов?язків через настання вищезазначених обставин, повинна у термін, що не перевищує 3 (трьох) діб письмово сповістити іншу Сторону про настання, передбачуваний строк дії та припинення обставин, що спричинили таке. В іншому разі Сторона, що потерпіла, не матиме права посилатися на вищезазначені обставини в подальшому.

Якщо неможливість виконання зобов?язань буде існувати більше 1 (одного) місяця, то Сторони мають право розірвати цю Угоду у встановленому законодавством порядку. (п.7.5 угоди)

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з надання довідок за укладеною генеральною угодою про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.7.3 угоди, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач внаслідок неповідомлення позивача про неможливість виконання своїх обов?язків, не має права посилатися на вищезазначені обставини в подальшому відповідно до п.7.3 угоди.

Що стосується заперечень відповідача в частині зустрічності зобов`язань сторін, суд зазначає, що згідно з ч.1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 72 Повітряного кодексу України передбачено, що експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, що відповідають вимогам авіаційних правил України.

Згідно зі ст.77 цього ж Кодексу класифікація послуг з наземного обслуговування за їх видами, умови надання доступу до об`єктів та інфраструктури аеропорту, порядок взаємодії суб`єктів наземного обслуговування та обмеження щодо провадження такої діяльності визначаються авіаційними правилами України. Суб`єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов`язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому). Експлуатант аеропорту (аеродрому), суб`єкт авіаційної діяльності несе відповідальність за збитки, завдані користувачам аеропорту (аеродрому) у зв`язку з необґрунтованою відмовою в обслуговуванні повітряного судна.

Суд звертає увагу, що наземне адміністрування в аеропорту включає в себе послуги екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб`єктам в офісному обслуговуванні, зв`язку, взаєморозрахунках та інших послугах, пов`язаних із взаємодією в аеропорту (діяльність, яка забезпечує організацію та координацію процесу наземного обслуговування, замовлення послуг з наземного обслуговування, контроль за дотриманням технологічного графіку наземного обслуговування, виконання представницьких функцій, взаємодія з центральними органами влади від імені авіаперевізника). Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження ненадання позивачем всіх послуг, які включають в себе наземне адміністрування в аеропорту.

Крім того, зі змісту частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України вбачається, що право зупинити виконання свого обов`язку сторона має у разі невиконання іншою стороною у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

При цьому відповідно до частини другої статті 538 Цивільного кодексу України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своєчасного письмового повідомлення Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про реалізацію свого права на зупинення обов`язку з надання довідок внаслідок невиконання позивачем його зобов`язань з надання послуг з наземного адміністрування на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури Аеропорту в порядку частини 2 статті 538 Цивільного кодексу України.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Судом не встановлено, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних доказів на підтвердження невиконання обов`язків за генеральною угодою про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 з підстав, зазначених вище у судовому рішенні, а тому умови вказаного правочину є обов`язковими до виконання кожною зі сторін.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3.2 договору кількість рейсів визначається із Довідки, яка надається Компанією за звітний місяць. Дана Довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером Компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, Аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані Компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з Заявками Компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання Компанією) Довідки у визначені строки, Аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕННОН ЕІР УКРАЇНА" на виконання умов генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 зобов`язано було подавати довідки позивачу шляхом направлення офіційного листа на адресу Аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним відповідно до п.3.2 угоди, проте здійснив виконання свого зобов`язання з порушенням строку, визначеного договором. Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача довідок за лютий 2022-січень 2023, а тому суд приймає до уваги дати проставлення відміток Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про отримання вказаних довідок на відповідних листах.

Додатковою угодою №1 від 05.03.2020 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 сторони виклали пункт 3.8 Угоди в наступній редакції: « 3.8. У випадку порушення строків надання Довідки за звітний період Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.».

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 153 900, 00 грн. за період з 04.03.2022 по 17.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Додатковою угодою №1 від 05.03.2020 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-18 від 01.11.2019 сторони виклали пункт 3.8 Угоди в наступній редакції: « 3.8. У випадку порушення строків надання Довідки за звітний період Компанія сплачує Аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.».

При цьому, суд зазначає, що застосування такого виду неустойки, визначеного п.3.8 угоди, яка має ознаки як пені (яка обраховується за кожен день прострочення), так і штрафу, не виключає можливості її встановлення в укладеному сторонами договорі, оскільки норми ГК України (ст. ст. 230, 231) не містять жодних заборон на встановлення такої договірної санкції з урахуванням того, що ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку неустойки у розмірі 153 900, 00 грн. за період з 04.03.2022 по 17.02.2023, який є арифметично вірним, а тому вказана частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕННОН ЕІР УКРАЇНА" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягає стягненню 153 900, 00 грн.- неустойки.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕННОН ЕІР УКРАЇНА" (вул. Ялинкова, буд. 60/1, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код - 33227337) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Київська область, Бориспільський район, 08300, ідентифікаційний код - 20572069) 153 900 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот) грн. 00 коп. - неустойки та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков