Рішення № 112047560, 26.06.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2023м. СумиСправа № 920/164/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/164/22

за позовомАкціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз (юридична адреса: вул. Лебединська, буд. 13, м Суми, 40021; поштова адреса: вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 03352432),

до відповідачаТовариства з обмеженню відповідальністю Котельня Північного промислового вузла (вул. Іллінська, буд. 2, поверх 6, каб. 611, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 44360724),

про стягнення 6842113,59 грн

за участю представників сторін:

від позивача:Сіденко Л.В. (адвокат, довіреність від 22.12.2022 №1Др-53-1222),

від відповідача:не прибув,

справа розглядається в порядку загального позовного провадження,

установив:

16.02.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 6624289,71 грн, з яких: 6399432,19 грн основного боргу, 83192,62 грн інфляційних збитків, 18935,31 грн 3% річних, 122729,59 грн пені за неналежне виконання умов договору з розподілу природного газу, а також - судовий збір.

Ухвалою від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/164/22 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 04.04.2022.

04.04.2022 підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду №12/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 05.05.2022 у справі №920/164/22 призначено розгляд справи в підготовче судове засідання на 06.06.2022.

03.06.2022 представник відповідача подав наступні документи:

1)відзив на позовну заяву від 03.06.2022 №б/н (вх №979, вх №2092 від 03.06.2022), відповідно до якого представник відповідача просить: визнати поважними причини пропуску ТОВ «КППВ» строку на подання відзиву на позов у справі № 920/164/22 та поновити ТОВ «КППВ» строк подання відзиву у даній справі; залучити відзив ТОВ «КППВ» на позов у справі №920/164/22 до матеріалів справи; закрити провадження у справі №920/164/22 за позовом AT «Сумигаз» до ТОВ «КППВ» в частині стягнення 6399432 грн 19 коп. основного боргу; зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір пені - до суми 12272,95 грн. та розмір 3% річних - до суми 1 893,53 грн.

2)клопотання від 03.06.2022 №б/н про зупинення провадження у справі (вх №978 від 03.06.2022), згідно з яким представник відповідача просив зупинити провадження у справі №920/164/22 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/46/22.

06.06.2022 позивачем надані наступні документи:

1)заява від 02.06.2022 №400007.1-Сл-1586-0622 про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу (вх №983 від 06.06.2022), в якій позивач зазначив, що станом на 16.03.2022 основний борг за договором за послуги РЗП грудень 2021 року склав 6399432,19 грн. та не сплачений відповідачем. 17.03.2022 на рахунок AT «Сумигаз» надійшла оплата за надані послуги розподілу природного газу, відповідно до платіжного доручення від 16.03.2022 №343 на суму 19240720,36 грн. з призначенням платежу «за листопад-грудень 2021, січень-лютий 2022», проведено банком 17.03.2022. Тобто, як зазначає позивач, сума, заявленого до стягнення основного боргу у справі №920/164/22, сплачена відповідачем у повному обсязі, але після подачі позивачем позову. У зв`язку з чим, відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України позивач просить судові витрати покласти на відповідача, так як останній сплатив борг після звернення позивача до суду з даним позовом, а також, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6399432,19 грн, а в решті позовні вимоги залишити без змін;

2)заява від 02.06.2022 №400007.1-Сл-1578-0622 про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, відповідно до якої, керуючись ст.ст. 42, 46 ГПК України, просить: 1)збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат - на 102390,92 грн., 3% річних на 15217,85 грн., пені на 100215,11 грн; 2)стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня Північного промислового вузла» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз 185583,54 грн. інфляційних збитків, 34153,16 грн 3% річних, 222944,70 грн пені; 3) відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір.

У підготовчому судовому засіданні 06.06.2022 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлені наступні протокольні ухвали:

1)першою задоволено клопотання представника відповідача, заявлене у відзиві на позов, про поновлення строку для подання відзиву; поновлено представнику відповідача строк для надання відзиву; долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 03.06.2022 №б/н (вх №№ 979,2092 від 03.06.2022);

2)другою прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені та долучено до матеріалів справи зазначену заяву (вх №984 від 06.06.2022).

Ухвалою від 06.06.2022 у справі №920/164/23 задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справ № 920/164/22 (вх №978 від 03.06.2022); зупинено провадження у справі №920/164/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №920/46/22; зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.

26.07.2022 позивач подав відповідь на відзив від 22.07.2022 №400007.1-Сл-6821-0722 (вх №3239), в якому представник позивача просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних на 90%, а позовні вимоги задовольнити. Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

31.03.2023 представник позивача засобами «Електронного суду» подав клопотання про поновлення провадження у справі №920/164/22 (вх. № 254), надавши відповідні докази усунення обставин, які стали підставою для зупинення.

Ухвалою від 03.04.2023 у справі №920/164/22 задоволено заяву представника позивача про поновлення провадження у справі; поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі на 24.04.2023.

У підготовчому судовому засіданні 24.04.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 24.05.2023.

Ухвалою від 24.04.2023 №920/164/22 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судове засідання на 24.05.2023.

У судовому засіданні 24.05.2023 розпочато розгляд справи по суті та у зв`язку із оголошеною на території Сумської області повітряною тривогою, відповідно до ч. 5 ст.233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 26.06.2023.

У судовому засіданні 26.06.2023 встановлено:

Представник позивача у судове засідання прибув, представник відповідача у судове засідання не прибув, будь-яких заяв та/або клопотань не подав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та відмовити відповідачу у задоволенні поданого ним клопотання про зменшення на 90% пені та 3% річних.

Суд оголосив відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а також зменшити на 90% нараховані позивачем пеню та 3% річних

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.06.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:

01 листапада 2021 року між Акціонерним товариством «Сумигаз» (далі позивач, оператор ГРМ) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (далі відповідач, споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №42АТ400-10829-21 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

Пунктом 1.1. Типового договору визначено, що цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.2. договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. договору).

Відповідно до абз. 10 п. 1.4. договору, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. договору обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору визначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 6.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктами 7.1.2. та 7.2.1. визначено, що Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього договору, а також оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим договором;

Відповідно до п. 7.3.1. та п. 7.4.1. споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем, а також споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п. 10.3. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що цей договір укладається на невизначений строк.

01.11.2021 відповідачем була подана заявки №56, 55 про визначення РЗП на 2021 рік (листопад - грудень 2021 року ) в об`ємі 8332594 м3 та на 2022 рік 24036776 м3.

05.11.2021 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №61022325 за розподіл природного газу (потужність) в сумі 6399432,19 грн.

31.12.2021 між сторонами спору підписаний та скріплений печатками акт №СУМ81026735 наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) за грудень 2021 року

Як зазначає позивач, даний акт разом із рахунком на оплату від 05.11.2021 №61022325 були надані відповідачу.

31.12.2021 між позивачем та відповідачем складено акт звіряння взаємних розрахунків за період: 4 квартал 2021 року за договором, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість споживача перед оператором ГРМ склала 12798864,38 грн.

Станом 15.02.2022 послуга з розподілу природного газу за грудень 2021 року відповідачем не оплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з надання послуг з розподілу природного газу, які врегульовані Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання Закону України "Про ринок природного газу" НКРЕКП постановою від 07.10.2019 №2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами). Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу.

Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Згідно з главою 5 розділу VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.

Річна замовлена потужність нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта визначається за його заявою, яка визначає річну замовлену потужність окремо на перший (поточний) та другий (наступний) календарні роки. При цьому такий споживач має право одноразово подати Оператору ГРМ заяву на зміну величини річної замовленої потужності на другий (наступний) календарний рік з 01 жовтня по 20 жовтня року, що передує наступному календарному року.

За відсутності повного газового року споживання новим споживачем, що не є побутовим, та/або його об`єктом річна замовлена потужність (за замовчуванням) на третій календарний рік (у випадку укладення договору розподілу природного газу у період жовтень-грудень) розраховується Оператором ГРМ виходячи із середньомісячного фактичного споживання, помноженого на 12.

Для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта, у випадку якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність (у тому числі змінену відповідно до абзацу другого цього пункту), до завершення повного календарного року величина перевищення має бути сплачена споживачем з коефіцієнтом 1,1 до тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.

Якщо по об`єкту, підключеному в установленому порядку до газорозподільної системи, укладається договір розподілу природного газу з новим споживачем, що не є побутовим, замовлена потужність по об`єкту такого споживача може визначатись за його заявою виходячи з розміру замовленої потужності попереднього споживача. У такому разі річна замовлена потужність вважається замовленою за замовчуванням.

У випадку приєднання нового об`єкта споживача, що не є побутовим (за умови наявності інших об`єктів з періодом експлуатації не менше одного повного газового року), величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначаються по цьому об`єкту споживача окремо. По інших об`єктах споживача величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначаються сумарно по всіх об`єктах.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.12.2020 за № 2779 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:

1) на період з 01 січня 2021 року - у розмірі 1,536 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до матеріалів справи, величина річної замовленої потужності відповідача на розрахунковий календарний 2021 рік (листопад - грудень 2021 року) становить 8332594 м3. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача становить 4166297 м3.

Щомісячний платіж за розрахунком AT «Сумигаз» на 2021 рік у період з 01.11.2021 дорівнює 4166297 м3 х 1,536 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу) = 6399432,19 грн.

Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (п. 2 гл.6 р. VI Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно до п. 7 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

У пунктах 6.5 та 6.6. договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до матеріалів справи (копія акту та рахунку додані до позову) за грудень 2021 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (річна замовлена потужність) на загальну суму 6399432,19 грн. Акт наданих послуг з розподілу природного газу за грудень 2021 року №СУМ81026735 від 31.12.2021 належним чином оформлений, підписаний сторонами та скріплений печатками.

У відзиві на позов відповідач не заперечує зазначену заборгованість та зазначає, що 16.03.2022 заборгованості в сумі 6399432,19 грн ним сплачена, у зв`язку з чим просить закрити провадження в справі в частині стягнення основного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов`язання за договором, в той час як відповідач вимоги щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за грудень 2021 року своєчасно не здійснив.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6399432,19 грн вартості наданих послуг з розподілу природного газу за грудень 2021 року є законними та обґрунтованими.

Водночас, 06.06.2022 позивач подав заяву (вх №983), в якій зазначив, що сума, заявленого до стягнення основного боргу в розмірі 6399432,19 грн у справі №920/164/22, сплачена відповідачем у повному обсязі, але після подачі позивачем позову.

Таким чином, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 6399432,19 грн основного боргу за відсутністю предмету спору в зазначеній частині позовних вимог, задовольнивши заяву відповідача про закриття провадження у справі, викладену в п. 3 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх №979 від 03.06.2022), та заяву позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу (вх №983 від 06.06.2022).

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку та заяви про збільшення позовних вимог позивачем нараховано на стягнення з відповідача 222944,70 грн пені, 34153,16 грн 3% річних, 185583,54 грн інфляційних збитків.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем надані докази на підтвердження оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за грудень 2021 року, але з порушенням терміну оплати визначеного договором.

Таким чином, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних збитків та пені за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 222944,70 грн пені, 34153,16 грн 3% річних, 185583,54 грн інфляційних збитків.

Разом з тим, у п. 4 прохальної частини відзиву на позов відповідач просить зменшити на 90% розмір пені до 12272,95 грн та розмір 3% річних до 1893,53 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення 3% річних та пені на 90% суд зазначає наступне.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зауважує, що ТОВ «КППВ» є новим надавачем послуг з постачання теплової енергії у місті Суми та фактично розпочало свою діяльність у сфері теплопостачання лише 06.11.2021. Відповідач не має інших джерел поповнення обігових коштів, ніж платежі споживачів за послуги з теплопостачання, а отже, і не має можливості розрахуватися з власними постачальниками до моменту отримання відповідних коштів від споживачів.

ТОВ «КППВ» зауважує, що станом на сьогоднішній день перебуває у складному фінансовому становищі. Відповідно до бухгалтерської звітності Товариства, чистий збиток ТОВ «КППВ» за 2021 рік склав 10412500 грн, на підтвердження чого надана копія фінансової звітності малого підприємства за 2021 рік.

Вказана ситуація викликана рядом несприятливих обставин, зокрема, неналежним станом розрахунків з відповідачем споживачів послуг ТОВ «КППВ» з постачання теплової енергії та наявністю значної заборгованості місцевого бюджету перед відповідачем з відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію.

Станом на 01.02.2022 сума заборгованості споживачів за послуги з теплопостачання перед ТОВ «КППВ» складала 166414799,30 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «КППВ» № 230 від 09.02.2022. Крім того, станом на 01.02.2022 сума фактичної заборгованості бюджету Сумської міської територіальної громади перед ТОВ «КППВ» з відшкодування різниці між тарифами за період листопад 2021 року - січень 2022 року становила 43114519,11 грн.

Відповідач наголошує, що внаслідок усіх викладених обставин у відповідача виникла заборгованість перед значною кількістю контрагентів та стягнення з ТОВ «КППВ» повної суми заявленої у справі неустойки призведе лише до неможливості перерахування відповідної грошової суми на погашення боргів відповідача перед постачальниками та подальшого погіршення фінансового стану підприємства.

Беручи до уваги обґрунтування відповідача щодо зменшення на 90% розмір пені та 3% річних, а також заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив, суд, враховуючи баланс інтересів, приймає до уваги також, що позивач є оператором газорозподільних систем та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, виданої за рішенням НКРЕКП №814 від 19.06.2017. Тобто, є підприємством критичної інфраструктури, від роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо. Відсутність коштів у Товариства безумовно вплине на здатність функціонування аварійно-диспетчерських служб підприємства, забезпечення їх паливно-мастильними матеріалами, матеріалами для локалізації витоків газу та, в цілому, унеможливить своєчасне реагування на ймовірні аварії, вибухи, тощо.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Щодо зменшення 3% річних, суд зауважує, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 ЦК України про інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов`язання.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних.

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також зменшення розміру неустойки (пені) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, зауважує, що відповідачем як надавачем послуг з постачання теплової енергії, доведено, що заборгованості споживачів за послуги з теплопостачання перед ТОВ «КППВ» та заборгованості бюджету Сумської міської територіальної громади перед ТОВ «КППВ» з відшкодування різниці між тарифами за період листопад 2021 року - січень 2022 року впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені на 50% - з 222944,70 грн до 111472,35 грн, частково задовольнивши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних в частині зменшення пені.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частини стягнення 6399432,19 основного боргу. Також з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 111472,35 грн пені, 34153,16 грн 3% річних, 185583,54 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір, розмір якого підтверджений платіжним дорученням №279 від 14.02.2022 в сумі 99364,35 грн та платіжним дорученням №863 від 03.06.2022 в сумі 3267,36 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 102631,70 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі в частині стягнення 6399432,19 грн суми основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженню відповідальністю Котельня Північного промислового вузла (вул. Іллінська, буд. 2, поверх 6, каб. 611, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 44360724) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Сумигаз (юридична адреса: вул. Лебединська, буд. 13, м Суми, 40021; поштова адреса: вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 03352432) 185583,54 грн (сто вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три грн 54 коп.) інфляційних збитків, 34153,16 грн (тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят три грн 16 коп.) 3% річних, 111472,35 грн (сто одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві грн 35 коп.) пені, а також 102631,70 грн (сто дві тисячі шістсот тридцять одна грн 70 коп.) судового збору.

4.В іншому відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька