Постанова № 11203770, 14.09.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 13/42-10-1413

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 188 від 19.07.2010 року, суддю Я.Ф. Савицького у складі колегії суддів Г.П. Разюк, Я.Ф. Савицького, М.С. Петрова замінено на суддю С.І. Колоколова)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 200 від 02.08.2010 року, суддю В.В. Шевченка у складі колегії суддів Г.П. Разюк, В.В. Шевченка, М.С. Петрова замінено на суддю С.І. Колоколова)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідачів :

від ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 вид. 26.08.1999р.);

ОСОБА_2 (витяг з договору № 109 від 01.07.2010р.)

від ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 (довіреність № 519 від 26.05.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

- Фізичної особи підприємця ОСОБА_3;

- Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від „22” червня 2010 року

по справі № 13/42-10-1413

за позовом Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”, м. Київ

до

- Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

- Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 74600,38 грн.

В С Т А Н О В И В :

22.03.2010 року Закрите акціонерне товариство „Єврофінанс” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач-1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості по лізинговим платежам у сумі 62327,86 грн., 3 % річних у сумі 1499,89 грн., збитків від інфляції в сумі 5424,42 грн., пені в сумі 5965 грн., а всього 75217,17 грн. Також позивач просив стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, понесені при розгляді справи.

В процесі розгляду справи ЗАТ „Єврофінанс” уточнило (зменшило) позовні вимоги та просило стягнути солідарно з відповідачів 62434,05 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 5367,41 грн. збитків від інфляції, 1484,23 грн. 3 % річних та 5314,69 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 в порушення укладених з позивачем договорів фінансового лізингу свої зобов'язання щодо проведення оплати виконував неналежним чином (сплату рахунків здійснював частково, нерегулярно, із запізненням або взагалі не сплачував рахунки). Відповідач-2, в свою чергу, в порушення укладеного з позивачем договору поруки, утворену за договорами фінансового лізингу заборгованість і по даний час залишає непогашеною, на яку, відповідно до вимог чинного законодавства, нараховані пеня, збитки від інфляції та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2010 року по справі № 13/42-10-1413 (суддя Панченко О.Л.) уточнені позовні вимоги ЗАТ „Єврофінанс” задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 солідарно на користь позивача заборгованість по лізинговим платежам у сумі 62434,05 грн., 3 % річних у сумі 1484,23 грн., збитків від інфляції в сумі 5367,41 грн., держмито у сумі 692,86 грн. та 217,39 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог про стягнення пені за період з 13.08.2009 року по 13.02.2010 року відмовлено у зв'язку з тим, що договори фінансового лізингу було розірвано 31.03.2009 року.

Висновок суду про задоволення позовних вимог мотивований тим, що відповідачі порушили умови договорів фінансового лізингу і поруки та норми чинного законодавства, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість по оплаті лізингових платежів залишена не погашеною і на даний час, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні вимог ЗАТ „Єврофінанс” до ФОП ОСОБА_3 відмовити. В обґрунтування своїх вимог та заперечень, скаржник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення і невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, підстави по стягненню заборгованості з ФОП ОСОБА_3 відпали у зв'язку із припиненням основного зобов'язання та спливом строку на звернення кредитором до поручителя з вимогами, внаслідок чого договір поруки припинився.

ФОП ОСОБА_1 також не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2010 року, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення змінити та стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ЗАТ „Єврофінанс” лише 2640,25 грн.

На думку скаржника, суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши 62434,05 грн., хоча позивач вимагав стягнути 62327,86 грн.

Також скаржник посилається на те, що суд не з'ясував кількість днів користування предметами лізингу та чи відповідають суми фактичній кількості користування предметом лізингу.

Скаржник вважає, що не враховано судом і загальний розмір внесених коштів за користування предметами лізингу. Так, суми першого платежу становили 18300 грн. по кожному договору, які були сплачені 24.09.2007 року та які перевищують в три рази щомісячний платіж по ДФЛ. Отже, позивач безпідставно набув майно у власність, оскільки ним не було враховано першого внеску по двом договорам у сумі 36600 грн.

Крім того, скаржник зазначає, що заборгованість по двом ДФЛ №LA07000280 та № LA07000281 від 24.09.2007 року складає 2640,25 грн., які складаються з:

- залишок несплачених сум за рахунками фактурами № СФ-0000176 від 30.01.2009 року, № СФ-0000174 від 30.01.2009 року в сумі 338,3 грн. (169,15х2). Частина заборгованості за жовтень 2007 року в сумі 2201.44 грн. (по 2-м договорам), що складається з 3685,46 грн. (платіж за 22 дня жовтня 2007 року) 2584,74 (де 510,82 дол. США по курсу „Надра Банк” 5,05 частина від 1-го лізингового платежу) = 1100,72 х 2 = 2201,44 грн.;

- залишок несплаченої суми по ДФЛ № LA07000280 за рахунком фактурою №СФ-0008357 від 31.10.2008 року в сумі 100,51 грн.

Звідси, за твердженням ФОП ОСОБА_1, невірно розраховані і штрафні санкції, які не підлягають стягненню.

Позивач надав до суду відзив на апеляційні скарги, в якому просив залишити апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а рішення місцевого господарського суду змінити, задовольнивши позовні вимоги з урахуванням пояснення до позовної заяви позивача від 21.06.2010 року.

Представник ЗАТ „Єврофінанс” в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 02.09.2010 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши апеляційні скарги і відзив на них, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Згідно з договорами фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№LA07000280 та LA07000281, ЗАТ „Єврофінанс” (Лізингодавець) зобовязалося після підписання ФОП ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) договору фінансового лізингу придбати та передати у володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу транспортний засіб, а Лізингоодержувач зобовязався прийняти відповідний транспортний засіб та використовувати його у відповідності до умов договору фінансового лізингу.

Склад та вартість транспортного засобу, ознаки, параметри та комплектність кожного транспортного засобу вказуються в договорі фінансового лізингу та специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Лізингоодержувач самостійно обирає транспортний засіб та постачальника транспортного засобу, погоджує строки поставки та комплектність транспортного засобу з Лізингодавцем.

Відповідно до п.2.1 вищезазначених договорів фінансового лізингу, транспортний засіб вважається переданим у лізинг відповідно до умов даних договорів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу.

Згідно з п.3.4 договорів фінансового лізингу, сторони погодили наступні лізингові платежі: одноразові платежі перший платіж складає 3 613,03 USD; щомісячні платежі з ПДВ складають 1 034,06 USD, з яких відшкодування вартості предмету лізингу 541,96 USD., банківські відсотки та комісія USD грн.

Відповідно до п. 8.1 зазначених договорів, нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі транспортного засобу, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність транспортного засобу до передачі.

Згідно з п. 8.2, п. 8.3 договорів фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобовязався сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в договорі та виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі за договором. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ „Надра” плюс один відсоток на дату виставлення рахунку. У разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингового платежу Лізингоодержувачем, Лізингодавець може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валюті. Перший лізинговий платіж Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця в строк, що не перевищує 3 календарних днів з дати отримання відповідного рахунку; щомісячні лізингові платежі сплачуються щомісячно згідно з додатком № 4 до договору.

У разі прострочення сплати платежів за договором, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобовязання (п. 8.9 договорів).

Лізингодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення транспортного засобу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів (п. 10.2 договорів).

На виконання вимог п.12.1 договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281, 24.09.2007 року був укладений договір поруки, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 (Поручитель) безвідмовно та незаперечно прийняла на себе зобовязання у повному обсязі, без будь-яких обмежень відповідати перед Лізингодавцем за належне виконання зі сторони Лізингоодержувача ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань за договорами фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281, а саме: в строки і на умовах, визначених в договорах фінансового лізингу, оплатити платежі, передбачені даними договорами, в тому числі, але не обмежуючись: перший лізинговий платіж, щомісячні лізингові платежі, спеціальні лізингові платежі і т.д.; сплатити неустойку (пеню, штраф) та компенсувати збитки, які може понести Лізингодавець у звязку з неналежним виконанням зобовязань Лізингоодержувачем, у випадках і розмірах, передбачених договорами фінансового лізингу.

Відповідно до п.1.2 договору поруки від 24.09.2007 року, виконання зобовязань за договорами фінансового лізингу передбачено шляхом внесення Лізингоодержувачем щомісячно протягом 5 календарних днів, але не пізніше 7 числа кожного місяця, грошових коштів у розмірі щомісячного платежу, вказаного у відповідних договорах фінансового лізингу, виплаті першого лізингового платежу, спеціальних лізингових платежів і т.д., а також виплаті будь-яких інших платежів в рамках, строках та на умовах, визначених договорами фінансового лізингу.

Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та згоден з умовами договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281 (п.1.3 договору поруки від 24.09.2007 року).

У випадку невиконання Лізингоодержувачем зобовязань за договорами лізингу у встановлений термін, Лізингодавець повідомляє про це Поручителю шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу, а Поручитель зобовязується протягом 3-х робочих днів від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця оплатити на користь останнього відповідну грошову суму, передбачену договорами лізингу і вказану у відповідній письмовій вимозі Лізингодавця, шляхом її перерахування на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний в письмовій вимозі (п. 2.1 договору поруки).

Згідно з п. 4.1 договору поруки від 24.09.2007 року, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного і належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобовязань за договорами фінансового лізингу.

В процесі виконання договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№LA07000280 та LA07000281, у зв'язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 їх умов (систематичне порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів та зростання відповідної заборгованості), ЗАТ „Єврофінанс” 31.03.2009 року звернулося до останнього з повідомленням та вимогою про розірвання таких договорів.

Згідно з Актами повернення предмету лізингу від 31.03.2009 року, ФОП ОСОБА_1 повернув ЗАТ „Єврофінанс” предмети фінансового лізингу.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ЗАТ „Єврофінанс” в повному їх обсязі, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржників ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.16 ЗУ „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Між тим, ФОП ОСОБА_1 не виконував умови договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281: протягом їх дії сплату рахунків здійснював частково, нерегулярно, із запізненням або взагалі не сплачував рахунки, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ЗАТ „Єврофінанс” по лізинговим платежам становить 62434,05 грн. (31267,28 грн. за ДФЛ № LA07000280 та 31166,77 грн. за ДФЛ № LA07000281), що підтверджується відповідними рахунками та банківськими виписками.

Так, повністю несплаченими залишилися щомісячні лізингові платежі за жовтень 2007 року, грудень 2008 року, лютий та березень 2009 року і частково за січень 2009 року за обома договорами та частково платіж за жовтень 2008 року за ДФЛ № LA07000280, які складаються з:

- заборгованість за жовтень 2007 року по кожному договору окремо в розмірі 5254,52 грн., а разом 10509,04 грн.;

- заборгованість за жовтень 2008 року за ДФЛ № LA07000280 складає 100,51 грн. (оскільки рахунками до сплати виставлено 6400,51 грн., а сплачено ФОП ОСОБА_1 6300 грн., що підтверджується банківською випискою ЗАТ „Єврофінанс” від 12.11.2008 року);

- заборгованість за грудень 2008 року по кожному договору окремо в розмірі 8085,24 грн., а разом 16170,48 грн.;

- заборгованість за січень 2009 року по кожному договору окремо в розмірі 198,28 грн., а разом 396,56 грн. (оскільки рахунками до сплати виставлено по кожному договору окремо 8198,28 грн., а сплачено ФОП ОСОБА_1 по кожному договору окремо 8 000 грн., що підтверджується банківськими виписками ЗАТ „Єврофінанс” від 24.02.2009 року та 26.03.2009 року);

- заборгованість за лютий 2009 року по кожному договору окремо в розмірі 8989,58 грн., а разом 17979,16 грн.;

- заборгованість за березень 2009 року по кожному договору окремо в розмірі 8639,15 грн., а разом 17278,30 грн.

Сторони при підписанні договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281 диференціювали будь-які інші лізингові платежі від першого лізингового платежу, який згідно п.3.4 Договорів є одноразовим платежем і сплачується в іншому порядку та окремо в тому числі й від щомісячних лізингових платежів. Графік погашення фінансового лізингу, наведений у Додатку № 4 до Договорів, розрахований так, що розмір щомісячних платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу обчислено з урахуванням сплати ФОП ОСОБА_1 першого лізингового платежу.

Отже, невірними є посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що ним погашено щомісячні лізингові платежі за грудень 2008 року, лютий та березень 2009 року за рахунок сплати ним перших лізингових платежів.

Крім того, із положень п.1.1 договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281, п.8.1 Додатку № 2 та Додатку № 4 до вказаних договорів випливає, що щомісячні лізингові платежі є рівними та сплачуються у повному обсязі за кожний лізинговий період незалежно від кількості днів користування Лізингоодержувачем (ФОП ОСОБА_1) предметом лізингу.

Структура лізингового платежу за січень 2009 року складається з 541,96 USD відшкодування вартості предмета лізингу, 490,38 USD банківські відсотки та комісія, 5,42 USD ПДВ, які складають загальну суму рахунків у гривнях 8198,28 грн. (по кожному договору окремо). Оскільки ж, як було встановлено та зазначено вище, ФОП ОСОБА_1 сплатив по кожному договору окремо по 8000 грн., заборгованість за цей період складає 396,56 грн. (198,28 х 2).

Отже, як встановлено матеріалами справи та вірно розраховано ЗАТ „Єврофінанс”, заборгованість ФОП ОСОБА_1 по лізинговим платежам за договорами фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281 і по даний час складає 62434,05 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Крім того, згідно із пунктом 8.9 Договорів фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281, у разі прострочення сплати платежів за договорами, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем обчислено пеню за шість місяців у межах строку позовної давності в один рік до моменту надіслання позовної заяви до суду.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані 3 % річних (за періоди з 08.01.2009 року по 13.02.2010 року, з 08.03.2009 року по 13.02.2010 року, з 08.04.2009 року по 13.02.2010 року) в розмірі 1484,23 грн. (534,29 за 402 дні + 506,86 за 343 дні + 443,08 за 312 днів), збитки від інфляції (за періоди з 08.01.2009 року по 13.02.2010 року, з 08.03.2009 року по 13.02.2010 року, з 08.04.2009 року по 13.02.2010 року) в розмірі 5367,41 грн. (2 312,38 + 1690,04 + 1364,99) та пеню (в період з 13.08.2009 року по 13.02.2010 року) в розмірі 5314,69 грн. (1671,10 + 1858,01 + 1785,58).

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

У відповідності із ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя.

Як було вище зазначено, Договором поруки від 24.09.2007 року передбачено, що моментом виконання зобов'язань Поручителя (ФОП ОСОБА_3) є дата зарахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця (ЗАТ „Єврофінанс”), за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором поруки сторони несуть майнову відповідальність, передбачену законодавством України, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін і діє до моменту повного і належного виконання Лізингоодержувачем (ФОП ОСОБА_1) зобов'язань по Договорам лізингу (пункти 2.2, 3.1, 4.1 Договору).

Таким чином Договір поруки від 24.09.2007 року є чинним у повному обсязі та обов'язковим до виконання ФОП ОСОБА_3, оскільки зобов'язання по сплаті щомісячних лізингових платежів за договорами фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281 не виконані ФОП ОСОБА_1 і по даний час.

Отже, загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ЗАТ „Єврофінанс” становить 74600,38 грн., з яких заборгованість по лізинговим платежам в сумі 62434,05 грн., 3 % річних в сумі 1484,23 грн., збитки від інфляції в сумі 5367,41 грн., пеню в сумі 5314,69 грн., які підлягають стягненню в примусовому порядку солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ „Єврофінанс”.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

ЗАТ „Єврофінанс” вірно зроблений розрахунок 3 % річних, інфляційних витрат та пені, що відповідає Договорам фінансового лізингу від 24.09.2007 року №№ LA07000280 та LA07000281, Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Згідно остаточних пояснень до позовної заяви та до відзиви відповідача-2, поданих ЗАТ „Єврофінанс” до місцевого господарського суду 21.06.2010 року (т.2 а.с.2-5), позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість по лізинговим платежам саме у сумі 62434,05 грн., а не 62327,86 грн., про що ФОП ОСОБА_1 стверджує у апеляційній скарзі.

ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти скаржниками під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржники посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених та уточнених позовних вимог ЗАТ „Єврофінанс”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2010 року по справі № 13/42-10-1413 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційні скарги ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Одеської області від „22” червня 2010 року по справі № 13/42-10-1413 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступні редакції:

Уточненні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (67910, АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” (02100, м. Київ, вул. І. Дубового,14, код ЄДРПОУ 30726921) 74600,38 грн., з яких заборгованість по лізинговим платежам в сумі 62434,05 грн., 3 % річних в сумі 1484,23 грн., збитки від інфляції в сумі 5367,41 грн., пеню в сумі 5314,69 грн.

Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (67910, АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” (02100, м. Київ, вул. І. Дубового,14, код ЄДРПОУ 30726921) витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви в сумі 746 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „16” вересня 2010 року.