Рішення № 11203443, 08.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2010 р. Справа № 57/107-10

вх. № 6103/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мілешкін М.М. - начальник юридичної служби, дов. №240 від 22.03.2010р.; Костін Г.М. - начальник структурного підрозділу "Енергозбут", дов. №962 від 28.12.2009р.

відповідача - Солдатенко А.М., дов. №01-62юр/8145 від 16.10.2009р.

3 - ої особи - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» "Південна залізниця", м. Харків

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національна комісія регулювання електроенергетики України, м. Київ

про стягнення 12077140,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Статутне територіально-галузеве об’єднання «Південна залізниця» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача Акціонерної компанії «Харківобленерго» на свою користь 12077140,00 грн. заборгованості за надані послуги. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним в період з 01.08.2008р. по 11.01.2010р. було надано, а відповідачем спожито послуги з передачі електричної енергії, яка є власністю відповідача, місцевими (локальними) мережами позивача. На думку позивача надання послуг з передачі електроенергії, відповідно до ст. 202 ЦК України, є правочином, а надані послуги підлягають оплаті відповідачем. Проте оплату за спожиті послуги відповідач не здійснив. Заборгованість відповідача перед позивачем становить зазначену в позовній заяві суму 12077140,00 грн. В судовому засіданні представники позивача підтримують позовні вимоги, наполягають на їх задоволенні.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву не заперечуючи проти обсягів спожитих протягом серпня 2008р. – січня 2010р. року послуг зазначає, що без належним чином укладеного договору не допускається передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Відповідач також вказує, що позивач неправильно застосував до цих послуг тарифи, передбачені Постановою НКРЕ України від 21.06.2007р. №836. На думку відповідача ця постанова не підлягає застосуванню, оскільки вона застосовується лише в тих випадках, коли особа, яка надає такі послуги самостійно закуповує електроенергію на Оптовому ринку електроенергії, а позивач до таких осіб не відноситься. В даному випадку до відносин сторін, вказує відповідач, слід застосовувати Постанову НКРЕ України від 20.08.1999р. №1081, та відповідні, затверджені нею тарифи. Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволені позову з наведених у відзиві підстав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Національна комісія регулювання електроенергетики України, залучена до участі у справі ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2010р., в судове засідання свого повноважного представника не направила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Через канцелярію господарського суду Харківської області надала письмові пояснення по справі (т. ІІ а.с. 40-41) в яких зазначає, що розрахунки між позивачем та відповідачем мають проводитись лише на підставі договору про спільне використання технологічних мереж, а плата за користування повинна визначатись згідно кошторису. В цих же пояснення третя особа просить розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника третьої особи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.09.2010р. о 10:15.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

СТГО «Південна залізниця» є ліцензіатом з передачі електричної енергії. Статус ліцензіата підтверджується ліцензією, виданою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 04.05.2005р. серії ПР № 0035.

За період з 01.08.2008р. по 11.01.2010р. СТГО «Південна залізниця» надавались, а АК «Харківобленерго» споживались послуги по передачі електроенергії постачальника (відповідача) місцевими (локальними) електричними мережами передавальника (позивача).

Постановою НКРЕ України від 20.08.1999р. №1081 «Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії» для СТГО «Південна залізниця» затверджено тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, в т.ч. для електричних мереж, розташованих на території Харківської області 1 клас (35 кВ та вище) – 6,26 грн./МВтт., II клас (менше 35кВ) – 13,55 грн./МВтт. Постановою НКРЕ України від 21.06.2007р. №836 «Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електроенергії за регульованим тарифом Південній залізниці» позивачеві затверджено такі тарифи: для 1 класу напруги – 5,92 грн./МВтт. (без ПДВ), для 2 класу напруги – 39,16грн./МВтт. (без ПДВ).

Позивач, застосовуючи тарифи, затверджені Постановою НКРЕ України від 21.06.2007р. №836, нарахував відповідачеві до сплати за період з 01.08.2008р. по 11.01.2010р. суму вартості наданих послуг у розмірі 12077140,00 грн. та пред"явив її до сплати відповідачеві виставивши відповідні рахунки. Останнім вимоги позивача про сплату названих коштів залишені без задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є правочини. Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч.3, 9 ст.17 Закону України «Про електроенергетику» тарифи на передачу і постачання енергії місцевими (локальним) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами.

Пунктом 3.7.2. Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затверджених Постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. №15 встановлено, що ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яких він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії.

Зобов’язанням, відповідно до статті 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов’язку.

З урахуванням викладених норм та з урахуванням надання позивачем послуг відповідачеві, прийняття цих послуг, відповідачем, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем укладений правочин, згідно якого СТГО «Південна залізниця» зобов’язалась прийняти електроенергію АК «Харківобленерго» та передати електроенергію її споживачам, а АК «Харківобленерго» зобов’язалося оплатити послуги з передачі електроенергії надані СТГО «Південна залізниця».

Частина 2 ст. 530 ЦК України передбачає виконання боржником обов’язку, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, в семиденний строк з моменту пред’явлення вимоги кредитором. Позивачем щомісячно надавались відповідачу рахунки на оплату наданих послуг. Докази вручення рахунків містяться в матеріалах справи і цей факт не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов укладеного договору та вимог закону. Частиною 9 ст.17 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами. Пунктом 3.7.2. Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затверджених Постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. №15 встановлено, що ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яких він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно пред’явлено до стягнення з відповідача суму боргу за надані послуги. При цьому суд виходить з того, що в період з 01.08.2008р. по 11.01.2010р. позивачем надавались, а відповідачем споживались послуги з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами позивача, що підтверджується наявними у справі доказами (т.І а.с. 16-107) і не заперечується відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2008р. по справі №59/179-08 на користь СТГО «Південна залізниця» з АК «Харківобленерго» була стягнена заборгованість за передачу електричної енергії за період січень-липень 2008р. Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2009р. по справі №59/206-08 АК «Харківобленерго» було зобов’язано укласти договір на передачу електроенергії місцевими (локальними) мережами СТГО «Південна залізниця». Рішення набрало законної сили 11.01.2010р. Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості наданих послуг з першого числа місяця наступного після періоду, за яким стягнено заборгованість за рішенням суду від 14.11.2008р. по справі №59/179-08 по день набрання законної сили рішенням від 14.12.2009р. по справі №59/206-08.

Поясненнями представників сторін та матеріалами справи, зокрема актами про нарахування оплати за передачу електроенергії встановлено, що у сторін не має розбіжностей щодо існування факту надання та споживання послуг, їх кількості. Розбіжності стосуються лише в наявності обов’язку по оплаті спожитих послуг протягом серпня 2008р. - січня 2010р.

Суд приходить до висновку про те, що вартість послуг визначається у відповідності до Закону України "Про ціни та ціноутвореня", ст. 632 ЦК України та ст. 191 ГК України у відповідності до яких у випадках, встановлених законом, застосвуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади і є обов"язковими для всіх учасників правовідносин. Суд итакож приймає до уваги, що такий підхід відповідає порзиції Вищого господарського суду України у аналогічних справах (справа №59/179-08 (т.І а.с. 126)

Наразі такими тарифами є тарифи затверджеі Постановою НКРЕ від 21.06.2007р. № 836. Підставами для такого висновку є таке.

Зазначена Постанова НКРЕ України видана пізніше ніж попередня постанова з тих самих питань від 20.08.1999р. № 1081. Предмет регулювання цих постанов співпадає в частині тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами СТГО «Південна залізниця». Отже постанова від 21.06.2007р. №836 припиняє дію постанови від 20.08.1999р. №1081. Такий принцип втрати чинності або скасування іншим нормативним актом внаслідок прийняття іншого акту такої (або вищої) з тих самих питань підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. № 4-зп та Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009, в яких визначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать одне одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

          Таким чином, відсутність у Постанові НКРЕ України від 21.06.2007р. №836 вказівки про скасування Постанови НКРЕ України від 20.08.1999р. №1081 не є обов’язковим для визнання дії останньої припиненою.

          Крім того суд враховує, що рішеннями господарського суду Харківської області від 13.06.2008р. у справі №15/97-08 та від 14.11.2008р. у справах №59/177-08, №59/179-08 встановлено, що до відносин між СТГО «Південна залізниця» та АК «Харківобленерго» з приводу передачі електроенергії АК «Харківобленерго» мережами СТГО «Південна залізниця» підлягають застосування тарифи, затверджені Постановою НКРЕ України від 21.06.2007р. №836. (т.І а.с. 123).

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В справі «Совтрансавто-Холдинг» против Украины» Європейський суд з прав людини вказав, що одним з основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в любому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі «Совтрансавто-Холдинг» против Украины»).

Також, суд враховує, що згідно Акту Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області від 30.06.2009р. №01136 (т.ІІ а.с 65-80) була проведена планова перевірка Структурного підрозділу «Енергозбут» Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» з дотримання порядку формування та застосування тарифів на електричну енергію за складовими витрат відповідно до вимог чинного законодавства. Перевіркою не виявлені порушення застосування тарифів встановлених Постановою НКРЕ від 21.06.2007р. №836.

          Суд не приймає доводи відповідача та третьої особи про те, що позивач працює не як ліцензіат з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами, оскільки не закуповує електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії. Суд зауважує, що такої умови не передбачено ні Постановою НКРЕ України від 21.06.2007р. №836 ні Постановою НКРЕ України від 20.08.1999р. №1081.

Суд також зазначає, що діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами та діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом є окремими видами господарської діяльності. Перший вид діяльності регулюється Постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. №15 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами». Другий - Постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. №15/1 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом». На кожний з цих окремих видів господарської діяльності видається окрема ліцензія. При цьому зазначеними нормативними актами не передбачено залежності умов здійснення одного виду господарської діяльності від умов здійснення іншого. Отже здійснення або нездійснення позивачем господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, в тому числі діяльності щодо закупівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії жодним чином не впливає на умови здійснення позивачем діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Отже, твердження відповідача та третьої особи про протилежне не мають під собою правових підстав.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги СТГО «Південна залізниця» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат господарський суд керується ст.49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволені позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволені позову – на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про електроенергетику», Постанови НКРЕ України від 13.06.1996р. №15, Постанови НКРЕ України від 21.06.2007р. №836, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерної компанії «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код за ЄДРПОУ 00131954, п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351931) на користь Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» (вул. Червоноармійська, 7, м. Харків, 61052, код за ЄДРПОУ 01072609, п/р 26007000002 в Харківській філії АБ «Експрес-Банк», МФО 350716) 12077140,00 грн. боргу, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

/справа №59/57/107-10/