Рішення № 11203319, 13.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.10           Справа № 9/93-10.

за позовом Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир»,

с. Великий Самбір Конотопського району

про стягнення 66552 грн. 43 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Дяченко А.М., довіреність № 2/23 від 02.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суддя Лущик М.С.

при секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 66552 грн. 43 коп., із них: суму основного боргу в розмірі 20229,45 грн., 3869,97 грн. пені, 18070,60 грн. штрафу в розмірі 15% від ціни Договору, 2718,12 грн. інфляційних збитків, 21664,29 грн. відсотків за кожен день прострочення від несплаченої ціни товару, згідно договору поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року; витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позовну заяву відповідач вимоги позивача визнає частково та зазначає, що платіжним дорученням № 120 від 01 липня 2010 року на користь позивача було перераховано суму основного боргу за договором поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року в розмірі 20229 грн. 45 коп.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20229 грн. 45 коп., у зв’язку з відсутністю предмету спору, та стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 4046 грн. 72 коп., штраф в розмірі 15% від ціни Договору в сумі 18070 грн. 60 коп., інфляційні збитки в сумі 2355 грн. 37 коп., відсотки за кожен день прострочення від несплаченої ціни товару в сумі 22993 грн. 09 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає до уваги заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач у доповненні до відзиву не погоджується з розрахунком річних відсотків та вказує на те, що борг відповідача перед позивача складається із суми пені в розмірі 3825 грн. 24 коп., інфляційних збитків в розмірі 1757 грн. 09 коп. та відсотків річних в розмірі 58 грн. 78 коп.

Від представника відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи до 07.10.2010р. у зв’язку з його відпусткою. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема у зв’язку з нез’явленням представника відповідача та неподанням витребуваних у відповідача документів, що заважає об’єктивному та своєчасному розгляду справи та веде до затягування вирішення спору по суті. Крім того, сторони були повідомлені про те, що у разі їх нез’явлення у засідання суду справа може бути розглянута без їх участі. Тому, суд не приймає до уваги подану представником відповідача заяву, та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000» (Продавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Мир» (Покупець) було укладено договір поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (товар). Загальна вартість Товару, відповідно до п.1.2 договору, складає 120470 грн. 64 коп.

Відповідач, згідно п.2.1 договору, зобов’язався сплатити вартість товару в наступні строки: не пізніше 20 квітня 2009р. – 36141 грн. 19 коп., не пізніше 30 липня 2009р. – 24094 грн. 13 коп., не пізніше 01 листопада 2009р. – 60235 грн. 32 коп., всього 120470 грн. 64 коп.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 120470 грн. 64 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними.

Відповідачем на виконання умов договору товар було оплачено частинами: 08.04.2009р. в розмірі 36141 грн. 19 коп., 03.08.2009р. – 24100 грн. 00 коп., 03.11.2009р. – 30000 грн. 00 коп., 04.06.2010р. – 10000 грн. 00 коп., на загальну суму 100241 грн. 19 коп., що підтверджується банківськими виписками, доданими до позовної заяви.

Згідно до вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1. Договору, сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором і чинним законодавством України.

В порушення вимог ст. 526, 527 ЦК України відповідачем розрахунки за поставлений позивачем товар були проведені частково, тому сума боргу відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви до суду становить 20229 грн. 45 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Оскільки відповідачем зобов’язання за договором виконано неповно та несвоєчасно, та враховуючи той факт, що остаточна дата розрахунку за договором настала 01 листопада 2009 року, вимоги позивача щодо сплати пені, штрафу, річних відсотків та інфляційних витрат суд вважає правомірними.

Згідно п. 5.2. договору, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до п. 7.6. договору сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п’ять років, що стосується виконання зобов’язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за невчасне виконання зобов’язань. У п. 5.3. договору сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки після дня коли зобов’язання мало бути виконаним.

Таким чином, відповідно до п. 5.2 вищевказаного договору поставки, розрахунку позивача, уточненого в заяві про зменшення позовних вимог, який відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та вимогам чинного Цивільного кодексу України, сума нарахованої пені за весь період прострочення становить 4046 грн. 72 коп., тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4046 грн. 72 коп. ґрунтуються на умовах вищезазначеного договору, заявлені в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку прострочення виконання зобов’язання більш ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% від ціни договору.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки, згідно ст.. 551 ЦК України, може біти грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п. 10 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань (№ 02-5/293 від 29.04.1994р.) зі змінами та доповненнями, якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов’язаний сплатити за це штраф (пункт 66 Положення про поставки продукції та пункт 57) Положення про поставки товарів), то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати.

Враховуючи те, що сторонами договору поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року було передбачено одночасне застосування пені і штрафу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15 % від ціни договору, а саме 18070 грн. 60 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву та в доповненні до відзиву, відповідач заперечує проти нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на положення ч.1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, якими, на думку відповідача, передбачено обмеження щодо застосування штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов’язань.

Так ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено, що Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачається, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, заборони на стягнення штрафних санкцій в розмірі, передбаченому сторонами Договору поставки № Х2-13-0003 від 03.04.2009р., вищевказані норми не передбачають, тому вимоги позивача про стягнення штрафу є законними, а заперечення відповідача суд не приймає до уваги, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, уточнений позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, складений у відповідності до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов’язання відповідачем за період з листопада 2009 року по березень 2010р. є обґрунтованим, і становить 2355 грн. 37 грн., тому вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків є правомірними і підлягають задоволенню.

Згідно п. 5.5 Договору розмір процентної ставки, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення боржником виконання грошового зобов’язання, змінений за згодою сторін Договору і встановлений у розмірі 0,2 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 днів, тобто 73

% річних протягом перших 90 днів прострочення та 0,4 % від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів, тобто 146 % річних.

Таким чином нарахування позивачем відсотків у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення за період часу з 30.07.2009 року по 03.08.2009 року та з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року (перші 90 днів прострочення) та у розмірі 0,4 % від простроченої суми за кожен день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів за період з 30.01.2010 року по 30.06.2010 року, на загальну суму 22993 грн. 09 коп., відповідає п. 5.5 укладеного сторонами Договору та не суперечить чинному законодавству, тому вимоги позивача щодо їх стягнення є правомірними і підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 120 від 01 липня 2010 року відповідачем на користь позивача було перераховано суму основного боргу за договором поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року в розмірі 20229 грн. 45 коп.

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20229 грн. 45 коп., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

На підставі вищевикладеного та відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» суми основного боргу за договором поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року в розмірі 20229 грн. 45 коп., за відсутністю предмету спору.

Доказів сплати пені в сумі 4046 грн. 72 коп., штрафу в розмірі 15% від ціни Договору в сумі 18070 грн. 60 коп., інфляційних збитків в сумі 2355 грн. 37 коп. та відсотків за кожен день прострочення від несплаченої ціни товару в сумі 22993 грн. 09 коп. відповідач суду не подав, тому вимоги позивача в цій частині правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Провадження у справі в частині стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (41664, Сумська область, Конотопський район, с. Великий Самбір, вул. Дептівська, 8, код 30902878) суми основного боргу за договором поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року в розмірі 20229 грн. 45 коп. – припинити.

3.           Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (41664, Сумська область, Конотопський район, с. Великий Самбір, вул. Дептівська, 8, код 30902878) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, пр.-т Возз’єднання, 15, код 30369454) 4046 грн. 72 коп. пені, 18070 грн. 60 коп. штрафу, 2355 грн. 37 коп. інфляційних збитків, 22993 грн. 09 коп. відсотків за кожен день прострочення від несплаченої ціни товару, 665 грн. 52 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.           Повернути з державного бюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, одержувач – Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) Приватному підприємству «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, пр.-т Возз’єднання, 15, код 30369454) 101 грн. 82 коп. державного мита сплаченого згідно платіжного доручення № 133 від 04.06.2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи, видати довідку.

СУДДЯ                                                                       М.С. Лущик

Повне рішення підписано 16.09.2010р.

Суддя