Рішення № 11203126, 16.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 16/76-10-2138 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Логвінов за довіреністю б/н від 20.05.2010р.

Від відповідача: Стасенко А.В. за довіреністю б/ н від 04.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АСКО ПЛАСТ” до відкритого акціонерного товариства „ЕЛАКС” про стягнення 66290 грн.., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АСКО ПЛАСТ” (далі по тексту ТОВ „АСКО ПЛАСТ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „ЕЛАКС” (далі по тексту ВАТ „ЕЛАКС”) загальної заборгованості за договором купівлі-продажу № 323-ЮР від 28.05.2009р. у розмірі 66290 грн., у тому числі основного боргу в сумі 50000 грн. та пеню у розмірі 16290 грн. Свої позовні вимоги ТОВ „АСКО ПЛАСТ” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу № 323-ЮР від 28.05.2009р., укладеним між сторонами по справі, щодо оплати поставленого позивачем товару.

В свою чергу, відповідач згідно з відзивом на позов, наданим у судовому засіданні 04.06.2010р., проти задоволення позовних вимог ТОВ „АСКО ПЛАСТ” заперечує, посилаючись на погашення відповідачем суми основного боргу, а також на неправомірність вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 16290 грн, яка була розрахована з перевищенням її максимального розміру, встановленого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Крім того, в обґрунтування своєї позиції по даній справі відповідач стверджує, що при укладенні договору купівлі-продажу № 323-ЮР від 28.05.2009р. сторони не дійшли згоди стосовно виду штрафних санкцій, які підлягають стягненню в разі неналежного виконання зобов’язань з оплати товарів, оскільки в умовах п.7.1 даної угоди передбачили сплату і пені і штрафу.

При цьому, до позовної заяви ТОВ „АСКО ПЛАСТ” було додано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать ВАТ „ЕЛАКС”. В обґрунтування заявленого клопотання позивачем було покладено доводи про ухилення відповідача від виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, як вбачається з положень ст. 67 ГПК України, позов може забезпечуватись, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Однак, враховуючи недоведеність з боку позивача існування обставин, що унеможливлять виконання рішення по даній справі, та погашення відповідачем під час розгляду даної справи основного боргу в сумі 50000 грн., судом зазначене клопотання було відхилено як необґрунтоване та недоведене.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю „АСКО ПЛАСТ” (Продавець) та відкритим акціонерним товариством „ЕЛАКС” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р., відповідно до умов п.п. 1.1, 4.1 якого Продавець зобов’язався продати, а Покупець придбати товар в асортименті, кількості та в строки, вказані в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору. В свою чергу, відповідно до специфікації № 4 від 11.02.2010р. до вказаного договору предметом купівлі-продажу сторонами було обумовлено пігмент крон жовтий у кількості 3 тони за ціною 24500 грн., загальною вартістю 73500 грн. Згідно з п. 10.5 договору купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р. термін дії даної угоди був визначений сторонами до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору сторонами було передбачено, що умови поставки товару вказуються у специфікації. При цьому, згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору товар поставляється у строк, обумовлений у специфікації. Разом з товаром Продавець зобов’язаний передати рахунок на оплату, накладну на товар, податкову накладну, сертифікат якості, копію санітарно-епідеміологічного висновку. У специфікації № 4 сторонами обумовлено, що товар має поставлятися на умовах EWX м. Дніпропетровськ, у строк з 15 по 19 лютого 2010р.

На виконання умов договору купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р. позивачем за накладною № 4 від 15.02.2010р. було поставлено, а уповноваженим представником Покупця на підставі довіреності сер. ААА № 521166 від 12.02.2010р. одержано 3 тони пігменту крон жовтого загальною вартістю 73500 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з положеннями п.п. 5.1-5.2 договору та специфікації № 4 Покупцем було прийнято на себе зобов’язання щодо здійснення розрахунків за договором у безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю. При цьому, датою поставки вважається дата оформлення накладної.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідачем в порушення умов п..п. 5.1-5.2 договору купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р. та специфікації № 4 вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України на час звернення ТОВ „АСКО ПЛАСТ” до суду з даним позовом зобов’язання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за придбані товари належним чином виконані не були. Так, як вбачається з банківських виписок на час звернення позивача до суду з даним позовом в якості оплати за товар відповідачем було перераховано грошову суму у розмірі 23500 грн., у зв’язку з чим за ВАТ „ЕЛАКС” утворилась заборгованість у розмірі 50000 грн., яка була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовними вимогами про її стягнення у примусовому порядку.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов’язань із своєчасного та повного розрахунку за придбані товари, обумовлені договором купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р., ТОВ „АСКО ПЛАСТ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ „ЕЛАКС” 66290 грн. загальної заборгованості за вказаною угодою, у тому числі основного боргу в сумі 50000 грн. та пені у розмірі 16290 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на погашення відповідачем основного боргу у розмірі 50000 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, що підтверджується банківською випискою за травень 2010р., суд доходить висновку про відсутність предмету спору між сторонами по справі в цій частині позову.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність предмету спору між сторонами по даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 50000 грн., суд вважає, що провадження у цій частині позову підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. При цьому, з урахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення основного боргу.

Щодо вимог ТОВ „АСКО ПЛАСТ” про стягнення з ВАТ „ЕЛАКС” пені у розмірі 16290 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

В свою чергу, при здійсненні розрахунку пені ТОВ „АСКО ПЛАСТ” керувалося виключно положеннями п. 7.1 договору, якими передбачено, зокрема, обов’язок Покупця у разі затримки оплати за відвантажений / проданий товар сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення.

Однак, за переконанням суду, зазначений розрахунок пені не є обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, враховуючи доводи позивача про те, що в умовах договору купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р., сторони відійшовши від положень чинного законодавства врегулювали свої відносини на власний розсуд шляхом збільшення розміру пені, який і підлягає застосуванню, а також твердження відповідача про неправомірність умов п. 7.1 договору, як таких, що суперечать вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на позицію Вищого господарського суду України з цього приводу, викладену у п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”. Так, у відповідності до вказаного Інформаційного листа згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, приведені вище доводи сторін судом до уваги не приймаються.

Слід зазначити, що пеня, передбачена п. 7.1 договору купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р. у розмірі 0,5% за кожний день прострочення значно перевищує встановлену Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР та ч. 2 ст. 343 ГК України.

Таким чином, застосовуючи при нарахуванні розмір пені, передбачений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР та ч. 2 ст. 343 ГК України, сума пені повинна становити 1829,84 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 232, 343 ГК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 16290 грн. задовольнити частково в сумі 1829,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ТОВ „АСКО ПЛАСТ” частково в сумі 1829,84 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „АСКО ПЛАСТ” пеню у розмірі 1829,84 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. При цьому, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р. у розмірі 50000 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України

При цьому, враховуючи, що позивачем були заявлені до відшкодування витрати на оплату юридичних послуг, розподіляючи судові витрати, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” (з змінами і доповненнями, внесеними згідно з інформаційним листомВищого господарського суду України від 21.01.2009 р. N 01-08/34) якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

В контексті цієї норми судові витрати на оплату юридичних послуг підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною у зв’язку із розглядом конкретної справи, за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Наведені міркування суду підтверджуються і положеннями пункту 10. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78, відповідно до яких витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором про надання юридичних послуг № 05/2 від 20.05.2010р., укладеним між ТОВ „АСКО ПЛАСТ” та приватним підприємцем Логвіновим С.С., останній зобов’язався надати позивачу юридичні послуги з представництва інтересів ТОВ „АСКО ПЛАСТ” в господарському суді Одеської області з приводу стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №323-юр від 28.05.2009р., підготовки та подачі відповідної позовної заяви, надання консультацій з даного питання. Відповідно до п. 5 вказаного договору на надання юридичних послуг сторонами було обумовлено сплату винагороди у сумі 5000 грн. На підставі довіреності від 20.05.2010 р. позивач уповноважив Логвінова С.С. представляти інтереси ТОВ „АСКО ПЛАСТ” в даній справі. При цьому, на підтвердження сплати юридичних послуг до матеріалів справи було долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.05.2010р.. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про доведеність заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг з надання правової допомоги, пов’язаних з реалізацією позивачем процесуальних прав щодо розгляду даної справи у господарському суді Одеської області.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань з своєчасного та повного розрахунку за придбані товари та сума основного боргу була погашена після звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне судові витрати, пов’язані із сплатою державного мита, та витратами на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витратами на правову допомогу віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та суми основного боргу згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625 ЦК України, ст. 193, 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „ЕЛАКС” /65006, м. Одеса, вул.. Вапняна, 87, п/р 26008310886801 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 00204659/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АСКО ПЛАСТ” /49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Плеханова, 4/6, п/р 26008050600767 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33668983 /пеню в сумі 1829 грн. 84 коп. / одна тисяча вісімсот двадцять дев’ять грн.. 84 коп./, 518 грн. 30 коп. / п’ятсот вісімнадцять грн. 30 коп./ - держмита; 184 грн. 52 коп. / сто вісімдесят чотири грн. 52 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу, 3909 грн. 33 коп. /три тисячі дев’ятсот дев’ять грн.. 33 коп/ - витрати на оплату юридичних послуг. Наказ видати.

3.          Провадження у справі № 16 / 76 –10 –2138 в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю „АСКО ПЛАСТ” до відкритого акціонерного товариства „ЕЛАКС” про стягнення суми основного боргу у розмірі 50000 грн. - припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 22.06.2010р.

Суддя