Рішення № 112031033, 14.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ №640/9092/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасу-вати рішення відповідача від 08.04.2019 №UA100030/2019/000039/2 про коригування митної вартості товару.

Підстави позову: - заявлена декларантом митна вартість імпортованого автомобіля визначена за основним методом та підтверджена необхідними документами; - у відповідача була можливість перевірити задекларовану митну вартість товару, оскільки рахунок-фактура від 19.03.2019 №034/2019 містить всю необхідну інформацію; - визначення митної вартості товару за резервним методом із застосуванням інформації з Інтернет-джерела "SchwackeNet" суперечить ст. 64 МК України; - відповідач в порушення ст. 58 МК України визначив митну вартість за резервним методом без достатніх підстав для цього.

Ухвалою від 19.06.2019 судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та встановлено відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження. Разом з тим представник відповідача подав клопотання про винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на невідповідність позовної заяви вимогам п.п. 2, 3, 6 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Доводи представника відповідача у клопотанні суперечать вимогам ст. 170 КАС України, якою визначено підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на що згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України суд повертає таке клопотання заявнику без розгляду як очевидно безпідставне та необґрунтоване.

Також відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з таких підстав: - документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: а) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, і підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; б) транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення (фрахту) оцінюваних товарів до моменту перетинання ними митного кордону України; в) всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (витрати на перевезення (фрахту) оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України), та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари; г) не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення; - позивачем не надано до митного оформлення договір купівлі/продажу транспортного засобу (Kaufvertrag); - наданий рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупця за поставлені (фактично поставлені) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений первинним документом; - згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортний засіб належав DBA Deutschland GMBH, відповідно до рахунку-фактури автомобіль придбано у FA.Eugen Schnurr який виступає посередником, однак договорів з третіми особами декларантом не надано; - номерні знаки імпортованого автомобіля до перетину митного кордону України та після є відмінними (№STND1004 та №А040233); - позивачем подано рахунок-проформу від 10.02.2019 №P19-1 на суму 5000 Євро, який стосується придбання автомобіля марки AudiA4, а не Ford Focus, що підтверджується наданим позивачем банківським платіжним документом (Swift); - до суду позивач додатково надає банківський платіжний документ на суму 1000 Євро, що має підтвердити оплату за автомобіль Ford Focus, натомість в графі 70 здійснено посилання на Ford Focus та рахунок-проформу Р19 -1, але такий номер рахунку-проформи містить документ, в якому виступає оплата за автомобіль AudiA4; - виставлений рахунок компанії Auktion&Markt AG на компанію Eugen Schnurr на суму 6256,38 Євро, де компанія Auktion&Markt AG виступає в якості третьої особи, проте договору з даною компанією до митного органу не надавалося; - відповідно до виставленого рахунку компанією Auktion&Markt AG до Eugen Schnurr сума за автомобіль складає 6256,38 Євро з ПДВ та 5257,46 Євро без ПДВ; позивачем не надано жодного банківського документу, який би підтвердив фактичну оплату за автомобіль Ford Focus, якщо сума сплачувалася у розмірі 6256,38 Євро, повинно бути також підтвердження на повернення ПДВ; - в копії митної декларації країни відправлення №19ВЕ740103272409Е4 в графі 46 зазначено 5400 Євро, проте сума сплати за товар складає 5280 Євро.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Згідно з митною декларацією від 04.04.2019 №UA100030/2019/400589 позивач подав до митного оформлення придбаний ним автомобіль марки Ford, модель Focus, номер кузова VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1997 см3, календарний рік виготовлення 2014, код товару 8703329010, за заявленою митною вартістю 5280 Євро.

Для митного оформлення подано документи, вказані в гр.44 митної декларації, а також у картці відмови від 08.04.2019 №UA 100030/2019/00213, зокрема:

1) рахунок-фактуру (інвойс) від 19.03.2019 №034/2019;

2) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) від 03.04.2019 №UA205010/2019/217135;

3) cвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.02.2015 №SТ-К-1-050/15-00104;

4) договір про надання послуг митного брокера від 19.03.2019 №154-А;

5) довідку Євро від 03.04.2019 №2019-13618;

6) паспортний документ фізичної особи від 27.06.2001 №ЕО934640.

Відповідач повідомив декларанту про виявлені недоліки (розбіжності) у поданих документах та запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно з переліком, наведеним у ч. 3 ст. 53 КАС України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу органу доходів і зборів декларантом надано:

1) рахунок-проформу від 10.02.2019 №Р19-1 на суму 5000 Євро компанії RG Auto-Roman Gopkal S.L.;

2) банківський платіжний документ (swift) Приватбанку на суму 5000 Євро щодо здійснення оплати відповідно до рахунку-проформи від 10.02.2019 №Р19-1;

3) банківський платіжний документ (order de emission) Banko Santander S.A. на суму 5282 Євро щодо здійснення оплати за автомобіль Ford відповідно до рахунку-проформи від 10.02.2019 №Р19-1;

4) рахунок компанії Auktion&Markt на компанію Eugen Schnurr на суму 6256,38 Євро;

5) копію митної декларації країни відправлення №19DЕ740103272409Е4.

Відповідач ці документи не врахував, прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 08.04.2019 №UA100030/2019/00213 та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 №UA100030/2019/000039/2, яким визначив митну вартість оцінюваного товару за резервним методом на рівні 8600 Євро.

Як зазначено у рішенні, підстави його прийняття наступні: - подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар; - декларантом не подано: а) банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; б) транспортних документів, що містять відомості про вартість перевезення (фрахту) оцінюваних товарів до моменту перетинання митного кордону України; в) всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (витрати на перевезення (фрахту) оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України), та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари; - декларантом до митного оформлення відповідно до інвойсу від 19.03.2019 №034/2019 на суму 5280 Євро заявлено автомобіль Ford Focus, натомість в рахунку-проформі від 10.02.2019№Р19-1 компанії RG Auto-Roman Gopkal S.L. зазначено автомобіль Audi А4; - банківський платіжний документ (Swift) Приватбанку на суму 5000 Євро щодо здійснення оплати відповідно до рахунку-проформи від 10.02.2019 №Р19-1 підтверджує факт оплати за автомобіль Audi А4; - відповідно до графи 20 митної декларації країни відправлення №19DE740103272409E4 товар поставляється на умовах EXW-Augsburg; - в графі 46 митної декларації країни відправлення №19DE740103272409E4 зазначено 5400 Євро; - при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості спірного транспортного засобу використана інформація спеціалізованого видання SchwackeNet.

Представником декларанта подано нову декларацію №UA100030/2019/400808, в якій відображено сплату різниці між сумою митних платежів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, після чого товар випущено у вільний обіг.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).

Частиною 1 ст. 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Цією ж статтею визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6). Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8).

Як визначено в ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Водночас, як визначено у ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з пере-ліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.

При вирішенні справи суд враховує висновки Верховного Суду:

- у постанові від 25.02.2020 №260/718/19 про те, що вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують орган доходів і зборів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника;

- у постанові від 17.07.2019 у справі №809/872/17 про те, що наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів; витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України; ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару;

- у постанові від 20.03.2020 №480/3807/18 про те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення; така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом); якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- у постанові від 03.04.2018 №809/322/17 про те, що квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар; тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару;

- у постанові від 04.06.2020 №1.380.2019.001823 про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару; умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості; згідно з ч. 7 ст. 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно);

- у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 про те, що оскільки поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Як встановлено судом, поданий декларантом до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 19.03.2019 №034/2019 містить необхідні відомості про оцінюваний товар (автомобіль марки Ford модель Focus 2,0 TDCi TYRNIER, шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1997 см3), найменування та контакти покупця (позивач) і продавця (EUGEN SCHNURR, Schenkendorf Str. 13, DE-86167 Augsburg), вартість товару - 5280 Євро.

Згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) від 03.04.2019 №UA205010/2019/217135, імпортований позивачем автомобіль є вживаним (показник спідометра - 186935 км), технічних пошкоджень не встановлено.

Відомості про імпортований автомобіль у рахунку-фактурі від 19.03.2019 №034/2019 відповідають даним у cвідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19.02.2015 №SТ-К-1-050/15-00104, що також подане декларантом.

Згідно з довідкою ТОВ "Центр Авто" від 03.04.2019 №2019-13618, на момент випуску імпортований автомобіль відповідав екологічному стандарту викиднів рівня - "Євро-6".

Оскільки придбання автомобіля мало місце на підставі рахунку-фактури (інвойсу), то очевидним є дотримання декларантом п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, і відсутність підстав для виконання п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України, яким в якості документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього.

Отже, як встановлено судом, поданими до митного оформлення документами у повній мірі підтверджується заявлена позивачем у митній декларації від 04.04.2019 №UA100030/2019/400589 митна вартість імпортованого транспортного засобу - 5280 Євро.

Водночас ненадання позивачем до митної декларації саме банківських платіжних документів не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, а зокрема, рахунку-фактури (інвойсу) від 19.03.2019 №034/2019.

Доводи відповідача щодо ненадання до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України, є необґрунтованими і відхиляються судом, оскільки згідно з ч. 2 ст. 53 МК України такі документи подаються у разі якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Водночас такі складові митної вартості декларант не зазначав, а відповідач їх понесення позивачем не встановив. При цьому, як пояснено у позовній заяві, пригон імпортованого автомобіля здійснювався позивачем особисто.

Отже, не надання банківських платіжних документів, документів про перевезення товару не свідчить про неповноту та/або недостовірність зазначених декларантом відомостей про митну вартість товару, й за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не могло бути підставою для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості та коригування митної вартості товару згідно з ч. 1 ст. 55 МК України.

Доводи відповідача про подання декларантом документів без перекладу є необґрунто-ваними і відхиляються судом, оскільки з цих підстав оскаржувані рішення не приймались. Відповідач не зазначив суду фактів і не надав доказів того, що ним відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України вимагався від декларанта переклад документів українською мовою.

Судом досліджено подані декларантом на вимогу відповідача додаткові документи.

Так, суд критично ставиться до зауважень відповідача до експортної декларації країни відправлення MRN №19DE740103272409E4, адже вартість імпортованого автомобіля (Ford Focus НОМЕР_2) згідно з даними графи 22 (Warhrung u. in gestellter Gesambtbetr - валюта та загалом) цієї декларації становить 5280 Євро, що відповідає вартості товару у рахунку-фактурі (інвойсі) від 19.03.2019 №034/2019.

При цьому суд зауважує, що графа 46 експортної декларації (Statistischer Wert) містить відомості статистичне значення експортованого товару (5400 Євро). Водночас відповідач, посилаючись на цей показник, не довів суду, що національне законодавство Німеччини (versendungs/ausfurhrland-країна відправлення/експорту; графа 15) вимагає обов`язкового внесення до графи 46 такого виду декларації цифрового значення митної вартості товару, який переміщується на експорт із цієї країни.

Згідно з рахунком-проформою (factura proforma) від 10.02.2019 №Р19-1 на користь RG Auto-Roman Gopkal S.L. позивачем підлягає оплата коштів в сумі 5000 Євро, в якості товару визначено транспортний засіб Audi A4 Similar. Згідно з банківським платіжним документом (swift) Приватбанку від 14.02.2019 позивачем оплачено цей рахунок-проформу на суму 5000 Євро, товар - транспортний засіб Audi A4 Similar.

Згідно з банківським платіжним документом (swift) Приватбанку від 01.04.2019 позивачем оплачено цей рахунок-проформу на суму 1000 Євро, товар - транспортний засіб Ford Focus НОМЕР_2.

Як встановлено судом з матеріалів справи, з ТОВ "Гопкал Роман, С.Л." (Roman Gopkal S.L.) позивачем 01.02.2019 укладено договір про надання послуг з посередництва на предмет здійснення купівлі-продажу транспортного засобу.

Так, згідно з дорученням на здійснення переуступлень та переказів (order de emission) від 20.03.2019 банк "Santander S.A." здійснив списання коштів в сумі 5282 Євро з рахунку ТОВ "Гопкал Роман, С.Л." (Roman Gopkal S.L.) на рахунок фірми "Ойген Шнурр" (FA Eugen Schnurr), призначення платежу-Ford Focus НОМЕР_2, ОСОБА_2 , рахунок Р19 -1.

Відмінність марки транспортного засобу у рахунку-проформі (factura proforma) від 10.02.2019 №Р19-1 та банківському платіжному документі (swift) Приватбанку від 14.02.2019 (Audi A4 Similar) та у решті поданих декларантом документів (Ford Focus 2,0 TDCi TYRNIER) не пояснена позивачем, разом з тим ця обставина за відсутності у оскаржуваному рішенні належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом не є достатньою для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару та коригування митної вартості імпортованого товару.

Посилання відповідача у відзиві на те, що: - позивачем не надано до митного оформлення договір купівлі/продажу транспортного засобу (Kaufvertrag); - договорів з третіми особами; - номерні знаки імпортованого автомобіля до перетину митного кордону України та після є відмінними, суд відхиляє, оскільки вказані обставини не зазначені в оспорюваному рішенні як підстави його прийняття і не враховувались відповідачем при визначенні митної вартості, тому ці докази не впливають на правомірність оспорюваного рішення.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів та наявність необхідних відомостей про числове значення митної вартості, а також можливість перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України вартість операції з купівлі-продажу товару на підставі наданих позивачем документів. Відповідач не довів наявність передбачених ч. 6 ст. 54 і ч. 1 ст. 55 МК України підстав, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, визначення митної вартості товару за резервним методом із застосуванням каталогу "Schwacke" є необґрунтованим, оскільки відповідач не врахував, що оцінюваний автомобіль є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE.

Підсумовуючи, суд зазначає, що опорюване рішення не відповідає вимогам МК України, є необґрунтованим та призвело до переплати позивачем до бюджету митних платежів і ПДВ, тому вимогу про визнання його протиправним і скасування належить задовольнити.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в чинній на дату звернення до суду редакції) за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову:

- немайнового характеру судовий збір сплачується за ставкою, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.);

- майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).

Заявлені в рамках даної справи позовні вимоги мають майновий характер. При здійсненні розрахунку судового збору, який необхідно було сплатити позивачу, суд виходить з розміру різниці між митною вартістю, що задекларована позивачем, та митною вартістю, що відкоригована оскаржуваним рішенням. Такий підхід суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 31.01.2019 у справі №814/1045/16.

Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів позивачу відкориговано розмір митної вартості товару з 5280 Євро до 8600 Євро. Різниця між цими показниками становить 3320 Євро, що за курсом станом на дату винесення рішення про коригування митної вартості товарів (30,447304 грн. за 1 Євро) рівно 101085 грн.

Відтак, належний до сплати за звернення до суду з цим позовом судовий збір становить 1010,85 грн. (101085 грн. х 1%).

Згідно з квитанцією від 16.05.2019 №0.0.1355026963.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що на 242,45 грн. менше, ніж необхідно.

Тобто, позивачем недоплачено на рахунок суду судовий збір у сумі 242,45 грн. Доказів доплати визначеної суми судового збору на рахунок суду станом на час прийняття судового рішення позивачем до суду не надано.

Виходячи із наведеного, з огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 242,45 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.

Натомість сплачений позивачем згідно з квитанцією від 16.05.2019 №0.0.1355026963.1 судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Київської митниці Держмитслужби на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.04.2019 №UA100030/2019/000039/2.

3. Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва судовий збір у сумі 242,45 грн. (двісті сорок дві гривні 45 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби;

03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8-а; код ЄДРПОУ 43337359.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко