Рішення № 11202828, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/4-42/18207.09.10

За позовом Садового товариства “Блакитна затока” Харківського району м. Києва

до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи 1. Закрите акціонерне товариство “Київський суднобудівний-судноремонтний завод”, 2. Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Київська міська рада, 4. Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго”

про недійсними рішення, розпорядження, визнання права власності,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Креглевич В.В.,

від відповідача: не з’явився,

від третіх осіб 1.-3.: не з’явилися, 4. Денисюк О.В.

СУТЬ СПОРУ:

у грудні 2008 року Садове товариство “Блакитна затока” Харківського району м. Києва звернулося в господарський суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу № 16 від 14 травня 2004 р. із ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” він придбав у власність трансформаторну підстанцію ТП-1281 потужністю 315 кВт, заводський номер 60585400А 10000/380, з електрощитом ПЩО 3 380 В двоблочна секція, лічильником активної енергії тип СА4У-ИС72М № 37840, лічильником реактивної електроенергії тип СР4У-И673М № 71623, амперметром (3 штуки), вольтметром, роз’єднувачем 10 кВт, лінію електропередач 10 кВт від роз’єднувача 24 до трансформаторної підстанції ТП 1281 довжиною2500 м у складі двох анкерних металевих опор через затоку, двох бетонних опор та п’яти дерев’яних опор з розрядниками та алюмінієвим дротом АС-120 2500 м.

На виконання листа колишнього голови правління його товариства № 58 від 2 червня 2004 р. та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. указане майно було безоплатно передане у комунальну власність територіальної громади м. Києва у володіння і користування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”.

Посилаючись на те, що відчуження майна товариства було вчинено головою правління з перевищенням повноважень, оскільки питання відчуження майна товариства відносяться до компетенції його загальних зборів, позивач просив поновити йому строк звернення в суд з указаним позовом, задовольнити позов, визнати недійсними рішення голови правління його товариства, оформлене листом № 58 від 2 червня 2004 р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. в частині прийняття у комунальну власність його майна, визнати за ним право власності на вищевказане майно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник в судове засідання повторно не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.

Представники Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (далі- третя особа 1.), Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа 2.), Київської міської ради (третя особа 3.) в судове засідання повторно не з’явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку.

Третя особа 3. у письмових поясненнях проти позову заперечувала, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (третя особа 4.) у поясненнях на позовну заяву проти позову заперечувала, посилаючись на безпідставність заявленого позову.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представників відповідача, третіх осіб 1.-3. за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 27 квітня 2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 16 липня 2009 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2009 р.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи 4., розглянувши матеріали справи, суд вважає, позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 16 від 14 травня 2004 р. із ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” позивач придбав у власність трансформаторну підстанцію ТП-1281 потужністю 315 кВт, заводський номер 60585400А 10000/380, з електрощитом ПЩО 3 380 В двоблочна секція, лічильником активної енергії тип СА4У-ИС72М № 37840, лічильником реактивної електроенергії тип СР4У-И673М № 71623, амперметром (3 штуки), вольтметром, роз’єднувачем 10 кВт, лінію електропередач 10 кВт від роз’єднувача 24 до трансформаторної підстанції ТП 1281 довжиною2500 м у складі двох анкерних металевих опор через затоку, двох бетонних опор та п’яти дерев’яних опор з розрядниками та алюмінієвим дротом АС-120 2500 м.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями вищевказаного договору, акту приймання-передачі об’єктів енергетичного обладнання на ремонтній базі острову Водників ЗАТ “КССРЗ” від 26 травня 2004 р. між позивачем та третьою особою 1.

2 червня 2004 р. голова правління та головний бухгалтер товариства позивача листом № 58 звернувся до відповідача з пропозицією безоплатно передати у комунальну власність територіальної громади м. Києва у володіння і користування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” належних позивачу електричних мереж в урочищі острів Водників.

Розпорядженням № 756 від 5 травня 2005 р. “Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва об’єктів енергопостачання садових товариств” відповідач погодився прийняти указане майно безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Києва і передати його у володіння і користування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”.

Тристоронніми актами приймання-передавання основних засобів від 16 вересня 2005 р. указане майно було передане позивачем відповідачу у комунальну власність територіальної громади м. Києва у володіння Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”.

Це підтверджується поясненнями позивача, третьої особи, наявними у справі копіями зазначених вище листа, розпорядження та актів.

Таким чином, між сторонами у справі відповідно до вимог ст.ст. 638-642 ЦК України, ст. 181 ГК України на підставі вищезазначених листа позивача та розпорядження відповідача між ними був укладений договір дарування.

Відповідно до положень п. 3.1 статуту товариства позивача його власністю є належні йому системи електро-, водо, та газозабезпечення, переробні пункти, сховища, торгові кіоски, столярні та ремонтні майстерні, сільськогосподарські машини та транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба та інші засоби виробництва, об’єкти культурно-побутового призначення, збудовані чи придбані за рахунок коштів товариства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. (ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України).

Повноваження голови правління позивача визначені п. 4.9 статуту. Так, голова правління забезпечує виконання рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства та правління товариства, представляє товариство в стосунках з державними органами та іншими установами та організаціями, має право складати від імені товариства без особливого на те доручення угоди в межах прибутково-видаткового кошторису, видавати доручення, відкривати поточний рахунок підприємства в установах банку.

Згідно з п. 3.6 статуту Садового товариства “Блакитна затока” передача майна державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям можлива лише за згодою загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства або по рішенню суду чи арбітражу.

Доказів прийняття в установленому порядку загальними зборами (зборами уповноважених ) членів товариства позивача рішення про відчуження належних йому об’єктів електропостачання або ж наступного схвалення цими органами дій голови правління та головного бухгалтера, спрямованих на відчуження цього майна, суду не надано.

Отже, договір дарування, оформлений спірними листом голови правління позивача та розпорядженням відповідача, вчинений від імені позивача представником з перевищенням повноважень.

Витяг з протоколу № 30 засідання правління садового товариство “Блакитна затока” від 29 лютого 2004 р. не підтверджує факту існування рішення загальних зборів товариства позивача про погодження відчуження об’єктів електропостачання, а свідчить про прийняття такого рішення правлінням садового товариства, до компетенції якого вирішення вказаних питань не належить. Тому доводи третьої особи з цього приводу є безпідставними.

Оскільки спірний правочин укладений без дотримання вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, лист голови правління Садового товариства “Блакитна затока” № 58 від 2 червня 2004 р. та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. “Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва об’єктів енергопостачання садових товариств” в частині безоплатного прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передачі у володіння і користування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” об’єктів енергопостачання Садового товариства “Блакитна затока”, якими оформлений вказаний правочин, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України слід визнати недійсними.

Вимоги про визнання права власності на спірне майно задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам ст. 216 ЦК України щодо правових наслідків недійсності правочину.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Садового товариства “Блакитна затока” Харківського району м. Києва задовольнити частково.

Визнати недійсними:

- лист голови правління Садового товариства “Блакитна затока” Харківського району м. Києва (25200, м. Київ, острів Водників, код 25662073) № 58 від 2 червня 2004 р.;

- розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. “Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва об’єктів енергопостачання садових товариств” в частині безоплатного прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передачі у володіння і користування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” об’єктів енергопостачання Садового товариства “Блакитна затока”

Стягнути з виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 00022527) на користь Садового товариства “Блакитна затока” Харківського району м. Києва (25200, м. Київ, острів Водників, код 25662073) 170 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу позову та касаційної скарги, 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар