Рішення № 11202787, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/32514.09.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергосбут Київенерго»

докомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

простягнення 153725,49 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:не з’явився від відповідача:представник Мазурок Я.В. (довіреність №155/1/23-2065 від 31.05.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»заборгованості за договором №520803 від 15.12.2006 року про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 153725,49 грн. (у тому числі 140318,66 грн. основного боргу; 7731, 50 грн. пені; 4525,13 грн. інфляційних втрат та 1150,65 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року порушено провадження у справі №23/325 та призначено її розгляд на 29.06.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, яким частково визнав основний борг у розмірі 113981,77 грн., але заперечував щодо нарахувань Позивачем пені та трьох процентів річних.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №520803 від 15.12.2006 року про постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору №520803 від 15.12.2006 року Позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року.

Відповідач відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору №520803 від 15.12.2006 року зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір №520803 від 15.12.2006 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За період з 01.11.2009 року по 01.05.2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 140318,66 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно пункту 5 додатку №4 до договору №520803 від 15.12.2006 року Відповідач зобов’язувався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач заперечує щодо розміру боргу та зазначає, що Позивач не врахував оплату за надані послуги у листопаді 2009 року у розмірі 16835,42 гривень. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема довідки про надходження коштів від Відповідача, при розрахунках заборгованості платіж у розмірі 16835,42 грн. було зараховано Позивачем у погашення заборгованості. Окрім того, Відповідач зазначає, що Позивач неправомірно проводив нарахування за надані послуги на підставі тарифів, які втратили чинність. Незважаючи на неодноразові звернення Відповідача, перерахунок за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року Позивач робити відмовився.

Суд звертає увагу Відповідача, що він не позбавлений можливості звернутись з вимогою до Позивача про повернення надлишково сплачених коштів.

Оскільки Позивач не звернувся до суду із зустрічним позовом про повернення надлишково сплачених коштів, то до стягнення підлягає сума основного боргу у розмірі 140318,66 гривень.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7 додатку №4 до договору №520803 від 15.12.2006 року на початок кожного розрахункового періоду передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 7731,05 гривень.

Відповідач проти нарахувань пені заперечував, контррозрахунку суду не надав.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зазначені проценти не є неустойкою, (яка пов'язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у квітні 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме -417,07 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 4108,06 гривень. Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 4108,06 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 140318,66 грн. (сто сорок тисяч триста вісімнадцять гривень 66 копійок) основного боргу; 7731, 50 грн.(сім тисяч сімсот тридцять одну гривню 50 копійок) пені; 1150,65 грн. (одну тисячу сто п’ятдесят гривень 65 копійок) трьох процентів річних; 4108,06 грн. (чотири тисячі сто вісім гривень 06 копійок) інфляційних втрат; 153,30 грн. (сто п’ятдесят три гривні 30 копійок) державного мита та 235,36 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 36 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено:15.09.2010 року.