Рішення № 11202725, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/26613.09.10 За позовомІнститут газу Національної академії наук України ДоАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

Простягнення 104661,96 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:          Білоножко Ю.В. –дов. № 97/1-531 від 02.10.09 р.

                              Іщенко В.С. –дов. № 97/1-243 від 27.04.10 р.

від відповідача:           Гусєва Д.І. –дов. № Д07/2010/06/25-3 від 25.06.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення 104661,96 грн. незаконно отриманих коштів, сплачених за спожиту теплову енергію за договором № 111-0331-9 від 01.09.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Ухвалою суду від 21.05.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/266 та призначено її розгляд на 05.07.10 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.07.10 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 21.05.10 р. надав витребувані документи та надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з АЕК «Київенерго»104661,96 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, яка судом була прийнята.

У позовній заяві позивач просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно і грошові кошти, що належать АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».

Розглянувши дане клопотання Інституту газу НАН України, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин судом не вбачались підстави для задоволення клопотання Інституту газу НАН України та не визнано необхідності накладати арешт на майно і грошові кошти відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.07.10 р. надав суду відзив на позовну заяву, заперечив проти позову, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, у судовому засіданні 05.07.10 р. було оголошено перерву до 11.08.10 р. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.10 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.10 р. надав суду пояснення по суті спору та заперечив проти позову.

У судовому засіданні 11.08.10 р. було оголошено перерву до 16.08.10 р. та зобов’язано сторін надати суду табуляграми за період з жовтня 2008 р. до березня 2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.10 р. в черговий раз підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду таблицю порівняння грошових вимог постачальника (АЕК «Київенерго») та фактичної оплати споживача (Інституту газу НАН України) на підставі актів приймання-передачі товарної продукції.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору та повторно заперечив проти позову, надав суду витребувані документи.

У судовому засіданні 16.08.10 р. було оголошено перерву до 13.09.10 р. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 13.09.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду додаткові докази у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.10 р. надав суду пояснення по суті спору та заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Інтитутом газу НАН України (абонент) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна компанія) укладений договір від 01.09.01 р. № 111-0331-9 на постачання теплової енергії в гарячій воді, у відповідності до умов якого відповідач зобов’язався постачати позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 2.1. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0331-9 від 01.09.01 р. визначено, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Позивач пояснив суду, що енергопостачальна організація:

-          згідно акту 10/2008-1110331 приймання-передавання товарної продукції за жовтень 2008 р. поставила абоненту 26,014 ГКал теплової енергії на суму 5357,48 грн., керуючись тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 86 від 31.01.07 р. та № 643 від 30.05.07 р.;

-          згідно акту 11/2008-1110331 приймання-передавання товарної продукції за листопад 2008 р. поставила абоненту 138,253 ГКал теплової енергії на суму 28556,80 грн., керуючись тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 86 від 31.01.07 р. та № 643 від 30.05.07 р.;

-          згідно акту 12/2008-1110331 приймання-передавання товарної продукції за грудень 2008 р. поставила абоненту 224,040 ГКал теплової енергії на суму 72106,90 грн., керуючись тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1662 від 27.11.08 р. та № 1780/1 від 25.12.07 р.;

-          згідно акту 01/2009-1110331 приймання-передавання товарної продукції за січень 2009 р. поставила абоненту 270,460 ГКал теплової енергії на суму 106825,76 грн., керуючись тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 643 від 30.05.07 р., № 1662 і № 1663 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.07 р., № 1792 від 30.12.08 р. та № 33 від 16.01.09 р.;

-          згідно акту 02/2009-1110331 приймання-передавання товарної продукції за лютий 2009 р. поставила абоненту 250,670 ГКал теплової енергії на суму 80255,53 грн., керуючись тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 86 від 31.01.07 р., № 643 від 30.05.07 р., № 1780/1 від 25.12.07 р., № 1792 від 30.12.08 р., № 127 і № 128 від 05.02.09 р.;

-          згідно акту 03/2009-1110331 приймання-передавання товарної продукції за березень 2009 р. поставила абоненту 118,51 ГКал теплової енергії на суму 24406,43 грн., керуючись тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 86 від 31.01.07 р., № 643 від 30.05.07 р., № 1780/1 від 25.12.07 р., № 1792 від 30.12.08 р., № 127 і № 128 від 05.02.09 р.

Загальна вартість нарахована до сплати за спожиту абонентом теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0331-9 від 01.09.01 р. становила 317508,90 грн.

Позивач пояснив суду, що частина рахунків за спожиту теплову енергію була нарахована за завищеними тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1662 та 1663 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.07 р., № 1792 від 30.12.08 р., № 33 від 16.01.09 р., які були скасовані Указами Президента України № 1199 від 24.12.08 р. та № 65 від 03.02.09 р. як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, у зв’язку з чим позивач звертався до енергопостачальної організації листами (вихідні № 97/1-397 від 17.07.09 р., № 97/1-440 від 13.08.09 р., № 97/1-604 від 04.11.09 р.) щодо перерахунку заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2008 р. до березня 2009 р. за договором № 111-0331-9 від 01.09.01 р. Однак АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»перерахунок не здійснила.

Також позивач пояснив суду, що протягом квітня-листопада 2009 р. енергопостачальна організація намагалася стягнути, виставляючи рахунки-фактури № 1110331/2009-05/111 від 18.05.09 р., № 1110331/2009-07/111 від 13.07.09 р., № 1110331/2009-10/111 від 14.10.09 р. та відповідні до них акти звірки взаєморозрахунків за теплову енергію за угодою № 111-0331-9 від 01.09.01 р., з абонента 104661,96 грн. –різницю, нараховану за незаконними завищеними тарифами, не бажаючи визнати свої намагання незаконними. (належним чином засвідчені копії зазначених рахунків-фактур та актів додано до матеріалів справи).

В силу того, що абонент є бюджетною організацією і не має права витрачати державні бюджетні кошти на сплату незаконних рахунків, абонент, поставши перед загрозою руйнування опалювальної системи наукових та виробничих приміщень та припинення функціонування установи, змушений був сплатити енергопостачальній організації 104661,96 грн., оскільки з початком опалювального сезону 2009-2010 рр., енергопостачальна організація в жовтні 2009 р., користуючись своїм монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії, порушуючи постанову Кабінету Міністрів України № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»від 21.07.05 р. порушила свої договірні зобов’язання та не надавала теплову енергію абоненту, про що свідчить наряд № 1712 від 09.11.09 р., згідно з яким підключення Інституту газу НАН України до теплопостачання було затверджено 11.11.09 р.

У підтвердження оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2008 р. до березня 2009 р. за договором № 111-0331-9 від 01.09.01 р. позивач надав суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 707 від 24.10.08 р. на суму 10297,00 грн., № 860 від 15.12.08 р. на суму 23532,86 грн., № 861 від 15.12.08 р. на суму 84,42 грн., № 11 від 19.01.09 р. на суму 72106,90 грн., № 55 від 13.02.09 р. на суму 106825,76 грн., № 515 від 20.10.09 р. на суму 37183,96 грн. та № 227 від 05.11.09 р. на суму 85000,00 грн. Загальна сума оплати складала 335030,90 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 104661,96 грн., сплачених за спожиту теплову енергію за договором № 111-0331-9 від 01.09.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У період з жовтня 2008 року до березня 2009 року відповідач плату на поставлену теплову енергію визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № № 86 від 31.01.07 р., 643 від 30.05.07 р., 1662 від 27.11.08 р., 1780/1 від 25.12.07 р., 1663 від 27.11.08 р., 1792 від 30.12.08 р., 33 від 16.01.09 р., 127 від 05.02.09 р. та 128 від 05.02.09 р.

Указами Президента України відповідно № № 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р. розпорядження Київської міської державної адміністрації № № 1662 від 27.11.08 р., 1663 від 27.11.08 р., 1780/1 від 25.12.07 р., 1792 від 30.12.08 р. та 33 від 16.01.09 р. були скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Зокрема, необґрунтовано було нараховано позивачу до сплати 104661,96 грн., і відповідачем розмір оспорюваної суми грошових коштів не спростовано.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

У відповідності до п. 1. додатку № 3 до договору № 111-0331-9 від 01.09.01 р., розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією повинні були проводитися за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.07 р.

В ході дослідження наданих доказів судом встановлено, що якби відповідач застосовував при визначенні тарифів розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 р., то позивачу не потрібно було б сплачувати 104661,96 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем було безпідставно отримано зазначені кошти від позивача.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе

за рахунок іншої особи.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення перерахунку йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, за тарифами згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р., а позовні вимоги про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, сплачених за теплову енергію за цей період у розмірі 104661,96 грн. –такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позов Інституту газу Національної академії наук України до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Інституту газу Національної академії наук України (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 39, код ЄДРПОУ 05417035) 104661 (сто чотири тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 96 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 1046 (одна тисяча сорок шість) грн. 62 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.