Рішення № 11202682, 15.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/32315.09.10 За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВО»

Про                     стягнення 26,69 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача           Кошман А.С. по довіреності № 82 від 30.08.2010р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВО»22,53 грн. заборгованості з орендної плати, 4,16 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 2683 від 27.01.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. порушено провадження у справі № 36/323, розгляд справи призначено на 15.09.2010р.

В судовому засіданні 15.09.2010р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 15.09.2010р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 25.08.2010р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданій позивачем.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВО»(далі відповідач, орендар) 27.01.2006р. було укладено договір № 2683 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 25,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 54, що знаходиться на балансі Українського державного науково-виробничого інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В.Шаха «Укргеоінформ», з метою розміщення офісу.

За актом приймання-передачі від 27.01.2006р., підписаним представниками балансоутримувача, орендодавця та орендаря, відповідачу було передане обумовлене договором приміщення.

Сторони визначили, що договір укладено строком на одинадцять місяців, з 27.01.2006р. по 27.12.2006р. (п. 10.1 договору).

На момент укладення договору сторони визначили (пункт 3.1 договору), що розмір орендної плати становить 413,77 грн., без ПДВ.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату орендних платежів щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди від 25.01.2007р. сторони збільшили розмір орендної плати до 692,82 грн. на місяць, без ПДВ.

В подальшому, 06.02.2008р. сторони уклали договір № 2683/2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 2683 від 27.01.2006р. Відповідно до п. 4 зазначеного договору договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, він дії з 27.01.2006р. до 27.12.2008р.

За актом приймання-передачі від 01.11.2008р., підписаним представниками балансоутримувача, орендодавця та орендаря, відповідач повернув позивачу обумовлене договором орендоване приміщення.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди № 2683 від 27.01.2006р. був продовжений.

Відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплатив в повному обсязі орендні платежі за листопад 2008 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 22,53 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 2683 від 27.01.2006р. та додаткових угод до нього в частині сплати орендної плати за листопад 2008 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед державним бюджетом становить 22,53 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 2683 від 27.01.2006р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 22,53 грн.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 4,16 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Крім того, з відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВО»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, код ЄДРПОУ 33228791) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва – плата за оренду іншого державного майна) 22 (двадцять дві) грн. 53 коп. заборгованості, 4 (чотири) грн. 16 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВО»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, код ЄДРПОУ 33228791) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВО»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, код ЄДРПОУ 33228791) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено 16.09.2010р.