Рішення № 11202630, 15.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/284-39/215-9/14315.09.10 За позовом Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення

до 1) Національної телекомпанії України

2) Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення України

про стягнення 439140, 52 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Річко І. В. (дов. № 522 від 24.06.2010р.)

Від відповідача 1) Давиденко О. П. (дов. № 8-0/16/670 від 07.04.2010 р.)

2) Дімінюк І. В. (дов. № 2366/24/12 від 12.05.2010 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено повний текст рішення у справі з оголошеною в судовому засіданні перервою з 26.08.2010 р. по 15.09.2010 р. для виготовлення повного тексту рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (далі за текстом –позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національної телекомпанії України (далі за текстом –відповідач 1) 439 140, 52 грн. боргу у зв’язку з не виконанням відповідачем 1) грошового зобов’язання за контрактом про надання послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм для державних потреб.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. (суддя: Гумега О. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 р. (колегія суддів у складі: суддя Пашкіна С. А. –головуючий, судді Калатай Н. Ф., Ропій Л. М.), у задоволенні позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що умовами спірного правочину передбачено фінансування послуг позивача лише в межах бюджетних асигнувань.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд постанову у справі скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм процесуального права, які, зокрема, виявилися в невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та у зв’язку з цим невірним застосуванням норм матеріального права. Так у касаційній скарзі зазначено, що відповідач 1) був зобов’язаний у разі неналежного бюджетного фінансування припинити спірний правочин відповідно до вимог ст. 188 ГК України; попередні судові інстанції не взяли до уваги, що обсяг фактично наданих позивачем послуг до 31.12.2007 р. не перевищує обсяг замовлених відповідачем 1) послуг у разі неналежного бюджетного фінансування.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2010 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Резолюцією Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В. І. від 04.06.2010 р. справу передано на новий розгляд судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. справу № 20/284-39/215 призначено до розгляду на 07.07.2010 р. та присвоєно № 20/284-39/215-9/143.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2010 року розгляд справи був відкладений на 05.08.2010 року у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача 2.

У судовому засіданні 05.08.2010 року оголошувалась перерва до 11.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 року розгляд справи був відкладений на 26.08.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача 2 та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 26.08.2010р. судом оголошено перерву до 15.09.2010 р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»і постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 266 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб та контролю за їх виконанням»10.01.2007 р. між Державним комітетом з питань телебачення і радіомовлення України (далі по тексту –відповідач 2), визначеним як замовник, та відповідачем 1), визначеним як виконавець, було укладено Державний контракт на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм у 2007 році(далі за текстом - Державний контракт від 10.01.2007 р.). Згідно пунктів 4.1, 4.2 Державного контракту від 10.01.2007 р. останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007 року, за рішенням Кабінету Міністрів України замовник за цим контрактом може вносити необхідні зміни до Контракту, або припиняти його дію згідно з чинним законодавством.

12.03.2007 р. між відповідачем 2 та відповідачем 1 було укладено Договір доручення № 167-08, згідно умов якого відповідач 1 (повірений) зобов’язався від імені і за рахунок відповідача 2 (довірителя) укласти державний контракт на закупівлю послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році, обсягом –4008,3 годин телемовлення на суму 23000000,00 грн.; строк дії названого договору з 01.01.2007р. по 21.09.2007р., а у разі належного бюджетного фінансування зазначених послуг вартістю 31 360 683,00 грн. з обсягом телемовлення –5535,5 годин, договір діє до 31.12.2007 р. (далі за текстом –Договір доручення).

26.03.2007 р. відповідач 1, як замовник, на підставі згаданого Договору доручення № 167-08 від 12.03.2007 р. та довіреності Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення України від 19.01.2007 р. № 177/29/3-2 уклав з Державним підприємством Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальним центр (позивачем), як виконавцем, Державний контракт № 174-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік (далі за текстом - Державний контракт від 26.03.2007 р.).

Згідно наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.07.2006р. № 751 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення»Державне підприємство Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальним центр було реорганізоване шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Згідно п. 2 зазначеного наказу правонаступником Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальним центр є Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії.

Відповідно до наказу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення від 30.10.2006р. № 139 було створено Дніпропетровську філію Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.

Згідно п. 1.1 Державного контракту від 26.03.2007 р. останній був укладений відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 226 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням», «Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле - та радіопрограм», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 і постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 р. № 413 «Про затвердження порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб».

Відповідно до п. 1.2 Державного контракту позивач, як виконавець, за допомогою технічних засобів, що зазначені у Додатку № 1 до Державного контракту зобов’язався надати відповідачу 1, як замовнику, телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік за програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.

Відповідач 1 за умовами Державного контракту від 26.03.2007 р. зобов’язався прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах викладених в Державному контракті від 26.03.2007 р. Тобто, обов’язок замовити, оплатити та прийняти визначені цим контрактом послуги покладався саме на відповідача 1.

Відповідно до п. 3.1 Державного контракту від 26.03.2007 р. ціна послуг становить 955 338,22 грн. у тому числі ПДВ 20% в розмірі 159 223,04 грн., що відповідає вартості трансляції 4008,3 годин мовлення та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку № 1 до Державного контракту від 26.03.2007 р., який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною Державного контракту від 26.03.2007 р. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. у сумі 955338, 22 грн., що відповідає 4008,3 годинам мовлення.

Відповідно до п. 3.2 Державного контракту від 26.03.2007 р. у разі належного бюджетного фінансування ціна Державного контракту від 26.03.2007 р. становить 1 319 331,07 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 219 888, 51 грн., що відповідає вартості трансляції 5535,5 годин мовлення, та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною цього Контракту. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника –Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача 2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2007р. у сумі 1 397 270, 90 грн., що відповідає 5535,5 годинам мовлення.

Строк дії Державного контракту від 26.03.2007 р. встановлено з 01.01.2007 р. до 21.09.2007 р. (п. 7.1 Державного контракту від 26.03.2007 р.), а в разі належного бюджетного фінансування в обсягах, зазначених у п. 3.2 Державного контракту від 26.03.2007 р. –до 31.12.2007 р. (п. 7.2 Державного контракту від 26.03.2007 р.).

Оплата та порядок розрахунків за Державним контрактом від 26.03.2007р. встановлені у п. п. 4.1 - 4.7 Державного контракту, зокрема:

Виконавець (позивач) щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником (відповідачем 1) розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику (в копіях по факсу та в оригіналі поштою) (п. 4.2 Державного контракту від 26.03.2007р.). Згідно п. 2.2.1 Державного контракту від 26.03.2007р. Замовник (відповідач 1) зобов’язаний виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за завітним місяця для складання Актів здавання –приймання послуг (надалі –Акти) в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями .

Замовник (відповідач 1) протягом 4 робочих днів після отримання Актів, розглядає зведення і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акти, скріплює печаткою і повертає один екземпляр виконавцю (позивачу) (п. 4.3 Державного контракту від 26.03.2007р.).

За наявністю зауважень або заперечень по Актах, замовник (відповідач 1) протягом 4 робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються у судовому порядку (п. 4.4 Державного контракту від 26.03.2007 р.).

Щомісячна оплата здійснюється замовником (відповідачем 1) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця послуг (позивача) в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування (п. 4.7 Державного контракту від 26.03.2007р.).

Відповідач 1 за умовами Державного контракту від 26.03.2007р. зобов’язався прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах викладених в Державному контракті від 26.03.2007р.

Як зазначає позивач у позові, на виконання умов Державного контракту від 26.03.2007р. ним було надано відповідачу 1 телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм у період з вересня по грудень 2007 року загалом на суму 440 009, 57 грн., що підтверджується актами виконання за надані послуги за розповсюдження (трансляції) телепрограм Національній телекомпанії України згідно Державного контракту від 26.03.2007 р. за вересень 2007 року на суму 100 746, 13 грн., з ПДВ, за жовтень 2007 року на суму 120 511, 63 грн., з ПДВ, за листопад 2007 року на суму 111 379, 84 грн., з ПДВ, за грудень 2007 року на суму 107 371, 97 грн., з ПДВ.

Відповідач 1 здійснив часткову оплату наданих згідно акту за вересень 2007р. послуг у сумі 869,05 грн., однак вищезазначені Акти відповідач 1 не підписав та повністю не оплатив вартість наданих позивачем телекомунікаційні послуги за вказаний період, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 439 140, 52 грн. (440 009, 57 грн. - 869, 05 грн. = 439 140,52 грн.).

02.10.2007 р. між відповідачем 2 та відповідачем 1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору доручення № 167-08 від 12.03.2007р. У п. 1 зазначеної додаткової угоди визначено, що у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р. сторони домовились зменшити ціну Контракту та п. 3.1 Договору доручення викласти в редакції, відповідно до якої: обсяг послуг телемовлення - 3690,77 годин; строки надання послуг –з 1 січня 2007 року до 31 серпня 2007 року, вартість послуг - 20950000,00 грн., порядок розрахунків –щомісячно, згідно з надходження від довірителя.

Крім того, відповідно до п. 3 вищезазначеної додаткової угоди відповідач 1 зобов’язався укласти з позивачем додаткову угоду про зміну ціни Державного контракту № 174-42 від 26.03.2007 р. та відповідний додаток до зазначеного Державного контракту. На підставі викладеного відповідач-1 надіслав позивачу додаткову угоду № 2 до Державного контракту від 26.03.2007р., відповідно до умов якої ціна контракту становить 877301, 00 грн. з ПДВ, що відповідає вартості трансляції 3 690,77 годин мовлення.

Проте, позивач дану додаткову угоду № 2 до державного контракту не підписав. Фактично позивач та відповідач 1 не досягли згоди щодо внесення відповідних змін до Державного контракту від 26.03.2007 р., а заінтересована сторона (відповідач 1) не передала спір про внесення змін до Державного контракту № 174-42 від 26.03.2007 р. на вирішення суду у відповідності до ст. 188 ГК України. Проте, умовами Державного контракту від 26.03.2007 р. вже передбачено, що обсяг закупівлі послуг та строк дії цього контракту певним чином зменшується у разі зменшення відповідних бюджетних видатків, тому за наявності відповідних підстав, дані умови державного контракту не потребують додаткового погодження сторонами, у тому числі шляхом внесення змін до державного контракту.

Згідно з поданими в матеріали справи відповідачем 1 платіжними дорученнями послуги надані позивачем за Державним контрактом від 26.03.2007 р. оплачено на суму 877301, 00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за Державним контрактом від 26.03.2007 р. станом на 21.09.2007 відсутня.

Відповідно до Звіту про надходження та використання коштів загального фонду за 2007 рік відповідача 1, видатки державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році, затверджено в сумі 20950000, 00 грн., фактично надійшли кошти в сумі 20943581, 01 грн. Отже, протягом 2007 року видатки на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, надійшли не в повному обсязі, а за таких обставин Державний контракт № 174-42 від 26.03.2007 р. діяв до 21.09.2007.

Відповідач 1 письмово не повідомляв позивача про те, що у зв’язку з недофінансуванням строк Державного контракту № 174-42 закінчується 21.09.2007, при цьому умови даного контракту не передбачають такого обов’язку відповідача 1.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення на користь позивача вартості послуг з розповсюдження (трансляції) вироблених для державних потреб за вересень-грудень 2007 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 439140, 52 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У пункті 6 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 918 (надалі –Положення), зазначено, що вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік .

Згідно пункту 11 Положення встановлено, що фінансування державного замовлення здійснюється через генерального державного замовника та державних замовників за рахунок коштів державного бюджету .

Пунктом 4 Положення Держкомтелерадіо України визначено як генерального державного замовника виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм.

У пункті 8 Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 266 зазначено, що державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів: визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції; укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов'язання та відповідальність сторін .

Відповідно до частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов 'язки довірителя.

Зазначена норма кореспондується з приписом статті 239 ЦК України в якій зазначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Загальне визначення представництва міститься у ч. 1 ст. 237 ЦК України, а саме представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного на момент укладання Державного контракту) істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Отже, Державним контрактом передбачено законне право замовника зменшити обсяг закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків - скоротити строк дії цього договору (до 21.09.2007) та зменшити його ціну у випаджку неналежного бюджетного фінансування до 955338,22 грн. При цьому, застосування цих умов безпосередньо пов'язано лише з фактом неналежного бюджетного фінансування видатків на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, тобто продовження дії контракту поставлено під умову. Враховуючи те, що умова належного бюджетного фінансування не настала, то дія контракту закінчилася 21.09.2007р.

З матеріалів справи вбачається, що видатки з державного бюджету на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб у 2007 році надходили не в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Суд звертає увагу, що згідно п. 2.2.1 Державного контракту Замовник (відповідач 1) був зобов’язаний виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за завітним місяця для складання Актів здавання –приймання послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями .

Крім того, згідно п. 4.2 Державного контракту Виконавець (позивач) щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання замовником (відповідачем 1) розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 цього Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику.

Суд звертає увагу, що згідно п.4.7. Контракту щомісячна оплата здійснюється замовником (відповідачем 1) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця послуг (позивача) в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.

Судом встановлено, що фактично відповідачем-1 за період вересень - грудень 2007р. розподіл фактичних обсягів послуг в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями, не надавався у зв’язку зі зменшенням бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007р.

Таким чином, у позивача відповідно до п. 4.2 Державного контракту від 26.03.2007р. були відсутні підстави для складання Актів виконання за надані послуги і зведень на оплату за підсумками роботи Технічних засобів, а відповідно, відсутні і підстави для надання відповідачу 1 у період з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. телекомунікаційних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що надання позивачем відповідачу 1 телекомунікаційних послуг з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. включно було здійснено позивачем з порушенням п.п. 2.2.1, 4.2 Державного контракту від 26.03.2007р. та поза межами вказаного контракту, а отже на власний розсуд і ризик останнього.

Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача 1, щодо надання останнім інформації про наявність бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 р. на період з 21.09.2007 по 31.12.2007р., з метою уникнення настання негативних наслідків у вигляді неотримання прибутку за надані телекомунікаційні послуги.

Нездійснення відповідачем 1 повідомлення позивача про недофінансування та не підписання сторонами додаткової угоди до Державного контракту, не є підставою для стягнення з відповідача 1 коштів понад загальну вартість замовлених за Державним контрактом послуг (з урахуванням того, що такий обсяг послуг визначається у Контракті «належним» або «неналежним»фінансуванням. При цьому докази «належного»фінансування у матеріалах справи відсутні).

Оскільки умовами п.п. 7.1, 7.2. Державного контракту від 26.03.2007 р. встановлено дію контракту на правовідносини між сторонами до 21.09.2007р., а лише у разі належного бюджетного фінансування - до 31.12.2007р., а також приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази зменшення бюджетного фінансування, суд дійшов висновку, що Державний контракт від 26.03.2007р. припинив свою дію на правовідносини між позивачем та відповідачем 1 21.09.2007р.

Судом встановлено, що відповідач 1 сплатив за надані позивачем за Державним контрактом від 26.03.2007 р. послуги до 21.09.2007 р. - 877301, 00 грн., хоча відповідно до умов зазначеного контракту ціна послуг становить 955 338,22 грн. у тому числі ПДВ 20% в розмірі 159 223,04 грн. (п.3.1.) навіть при відсутності належного бюджетного фінансування. Таким чином, відповідач 1 має перед позивачем кредиторську заборгованість по Державному контракту від 26.03.2007р. в розмірі 78037, 22 грн., яка підлягає сплаті.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 497325, 72 грн. за надані телекомунікаційні послуги за Державним контрактом № 174-42 від 26.03.2007р. в частині стягнення суми заборгованості відповідача 1 за надані послуги до 21.09.2007 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в частині стягнення заборгованості за період з 21.09.2007 р. по 31.12.2007 р. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними позовні вимоги, пред’явлені до відповідача 2, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Державний контракт №174-42 від 26.03.2007р. укладений між позивачем та відповідачем 1. Умовами контракту обов’язок замовлення, прийняття та оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги покладено на відповідача 1.

Проаналізувавши умови контракту №174-42 від 26.03.2007р. суд встановив, що оскільки відповідач 2 не є стороною цього контракту, не виступає в якості третьої особи чи гаранту, а відтак, невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за контрактом по сплаті телекомунікаційних послуг не породжує наслідку виникнення зобов’язання відповідача 2 по сплаті таких послуг. Тому суд повністю відмовляє в задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявні у справі матеріали свідчать про право позивача на стягнення з відповідача 1 суми кредиторської заборгованості за Державним контрактом від 26.03.2007 р., в сумі 78037, 22 грн. за надані послуги до 21.09.2007 р. та необґрунтованість вимог позивача, щодо стягнення з позивача заборгованості за надані послуги в період з 21.09.2007 р. по 31.12.2007 р., тому суд приходить до висновку що позовні вимоги до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню в розмірі 78037,22 грн.

В решті позову відмовити.

Відповідно до п. 38 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивач звільнений від сплати державного мито як виконавець державного замовлення, який звернувся до суду з позовом, що пов'язаний із неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за державним контрактом.

Відповідно, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом господарської справи, для позивача обчислюється з нульовою ставкою.

Оскільки позовні вимоги залишено судом без задоволення, а позивач в установленому законом порядку звільнений від сплати державного мита як виконавець державного замовлення, державне мито стягненню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 3, код ЄДРПОУ34965381) 78037, 22 (сімдесят вісім тисяч тридцять сім) грн. 22 коп. кредиторської заборгованості, 780 (сімсот вісімдесят) грн. 37 коп. державного мита та 136 (сто тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко