Рішення № 11202539, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/43430.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКО КОНСТРАКШН"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Креатів Плюс"

Про стягнення 19 393,88 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Перкова Н.В. - представник

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 30 серпня 2010 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Креатів Плюс"заборгованості в сумі 19 393,88 грн. за договором поставки № 04/10 від 02.02.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 порушено провадження у справі № 44/434, розгляд справи призначено на 16.08.2010р.

16.08.2010р. з технічних причин судове засідання не відбулося, тому розгляд справи був перенесений на 30.08.2010р.

У судовому засіданні 30.08.2010 р. представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просить стягнути з відповідача також 3609, 05 грн. пені у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань».

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.          

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №04/10 (далі –договір).

За умовами договору позивач зобов’язався за замовленням відповідача виготовити та передати у власність відповідача профнастил та/або комплектуючі до них (товар), а відповідач –прийняти і оплатити їх вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 3.2. договору відповідач оплачує товар протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту переходу права власності на товар за видатковою накладною.

Згідно п. 2.2. право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною.

На виконання умов договору позивач виготовив та поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10458, 01 грн., що посвідчується видатковою накладною № 51 від 02.02.2010р. на суму 10458,01грн. та довіреністю серії НБЖ № 439513 від 02.02.2010р., копії яких додані до позовної заяви (оригінали досліджені в судовому засіданні).

В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 10458, 01 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідачів суму штрафу, пені та відсотків річних.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У випадку порушення відповідачем умов п. 3.2. договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку позивач має право нарахувати, а відповідач зобов’язується сплатити позивачеві штраф у розмірі 5 % від вартості товару (п.4.7. договору).

Згідно п. 4.9. договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за переданий товар протягом терміну, зазначеного у п. 3.2. Договору, відповідач зобов’язується сплатити позивачеві пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що належить до оплати.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів штрафу в сумі 522, 90 грн. та пені в розмірі 7059, 16 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.10. договору встановлено розмір річних за користування чужими грошовими коштами, що відрізняється від передбаченого ст. 625 ЦК України, а саме –35 % річних.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 35% річних в сумі 1 353, 81 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 652, 77 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач подав до господарського суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просить стягнути з відповідача також 3609, 05 грн. пені у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань».

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст. 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань»)

Оскільки сторонами досягнуто згоди щодо розміру пені за прострочку платежу за поставлений товар (п. 4.9. договору), цей розмір не перевищує межі встановленої статтею 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань», позовні вимоги щодо стягнення пені, передбаченої договором судом задоволено, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 3609, 05 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач позовні вимоги не оспорив, позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань»та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Креатів Плюс" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 14, офіс 39; 03022, м. Київ, пров. Охтирський, 3; код ЄДРПОУ 33592642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКО КОНСТРАКШН" (09145, Київська область, Білоцерківський район, с. Іванівка, вул. Пролетарська, 34-А, код ЄДРПОУ 35679185) 10458 (десять тисяч чотириста п’ятдесят вісім) грн. 01 коп. основного боргу, 522 (п’ятсот двадцять дві) грн. 90 коп. штрафу, 7 059 (сім тисяч п’ятдесят дев’ять) грн. 16 коп. пені, 1 353 (одна тисяча триста п’ятдесят три) грн. 81 коп. процентів річних, 163 (сто шістдесят три) грн. 56 коп. державного мита та 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 30.09.2010р.