Рішення № 11202484, 26.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.10 Справа № 24/208/10

Суддя

м. Запоріжжя За позовом Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” , м. Київ ( 03680 , м. Київ , вулиця Академіка Заболотного , 152 ; код ЄДРПОУ 13980201 ; адреса для листування : 65025 , м. Одеса , Комінтерний район , 19 км Старокиївського шосе , 52, Південна регіональна дирекція ЗАТ компанія “РАЙЗ”). до Товариства з обмеженою відповідальністю “Приморський” , смт. Кирилівка , Якимівського району Запорізької області ( 72564 , Запорізька область , Якимівський район , смт. Кирилівка , вулиця Леніна , 14 ; код ЄДРПОУ 03750434).

про стягнення заборгованості

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача - в судове засідання 26.08.2010 р. не прибув .

Від відповідача - Сосніна Л.І. ( дов. від 05.03.2010 р. ).

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 286 925 грн. 38 коп. , в тому числі : - 119 719 грн. 67 коп. –боргу за поставлений товар та боргу по відсотках за користування товарним кредитом ; - 86 294 грн. 89 коп. –збитків , завданих неналежним виконанням зобов’язання ; - 45 001 грн. 48 коп. –28 % річних , за неправомірне користування коштами ; - 35 909 грн. 34 коп. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Ухвалою від 26.05.2010 р. позовні матеріали прийняті к провадженню , слухання господарської справи № 24/208/10 призначено на 19.07.2010 р.

Термін вирішення спору продовжувався на підставі статті 69 ГПК України на один місяць - до 26.08.2010 р. включно.

Розгляд справи неодноразово відкладався , у зв’язку з клопотанням сторін .

Сторонам були роз’яснені права та обов’язки , передбачені Господарським процесуальним кодексом України .

Відводів складу суду не заявлено .

Представники сторін не наполягали на здійсненні звукозапису судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 26.08.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Позивач в судовому засіданні 17.08.2010 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві від 20.04.2010 р. № 73/4/1. Просить позовні вимоги задовольнити .

Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у письмовому відзиві від 13.08.2010 р. Просить у задоволенні позову відмовити .

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін , суд

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством компанією «РАЙЗ»( перейменовано у ПАТ “Компанія “РАЙЗ” - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморський»(Відповідач) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК/36/8446-002 з Додатками № 1 від 27.02.2008 р., № 1а від 27.02.2008 р., № 1 від 07.04.2008 р. та № 1а від 07.04.2008 р. до договору.

Відповідно до п. п. 1.1.та 1.2. договору Позивач зобов'язався поставити Відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення на умовах, визначених договором, а Відповідач, у свою чергу, зобов'язався провести розрахунок за отриманий товар у частині, яка оплачується авансом - 223 104,96 грн. - до 10.03.2008 р. , а у частині, яка постачається на умовах відстрочення платежів - у строки визначені додатками № 1 а від 27.02.2008 р., № 1 від 07.04.2008 р. та № 1а від 07.04.2008 р., останній з яких - 20.10.2008 року.

На виконання своїх договірних зобов'язань Позивач у термін, визначений договором, поставив Відповідачу товар на загальну суму, грошовий еквівалент якої у доларах США по офіційному курсу на дату укладання договору - 5,05 грн., становить 149 876,17 доларів США, тобто 691887,08 грн., що підтверджується видатковими накладними..

За висновками позивача , відповідач свої зобов'язання за Додатком № 1 від 27.02.2008 р. до Договору виконав, сплативши 18.03.2008 року 223104,19 грн., у рахунок авансу.

Зобов'язання за Додатками № 1а від 27.02.2008 р., № 1 від 07.04.2008 р. та № 1а від 07.04.2008 р. до Договору Відповідач виконав наступним чином : - 08.04.2008 р. сплачено 14950,00 грн.; - 03.07.2008 р. - 5090,92 грн.; - 20.08.2008 р. було проведено взаємозалік на суму 166220,00 грн. ; - 07.10.2008 р. - 48344,68 грн.; - 30.10.2008 р. було проведено взаємозалік на суму 106932,00 грн.; - 01.12.2008 р. була проведена оплата (закриття) боргу векселем у сумі 95200,00 грн. в рахунок погашення боргу за товар.

Всього Відповідачем по Договору у рахунок погашення боргу за товар оплачено 659842,56 грн.

За підрахунками позивача , сума заборгованості Відповідача за поставлений товар становить: 32044,52 грн., що у грошовому еквіваленті у доларах США по офіційному курсу на дату укладання Договору –5,05 грн. - становить 6345,45 доларів США.

Позивачем в період з 01.08.2008р. по 20.10.2008р.також нараховані відсотки за користування товарним кредитом по договору в сумі 23426,36грн., які відповідачем не сплачені.

Договір передбачає, що в оплату за користування товарним кредитом включається позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення Покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п.2.2. договору та сплаченою Покупцем.

Відповідачу така позитивна різниця була нарахована в сумі 20105,00грн., та за висновками позивача не сплачена ним.

Позивач просить стягнути на його користь:

-          суму, не сплачену за товар –6345,45дол.США, що в еквіваленті національної валюти складає 50761,70грн.;

-          суму відсотків за користування товарним кредитом з врахуванням позитивної різниці –8620,07 дол. США, що в еквіваленті національної валюти складає 68957,97грн.;

Всього просить стягнути загальну суму заборгованості на дату складання позову 119719,67грн.

Також позивачем заявлені вимоги:

-          про стягнення заздалегідь визначених договором збитків на підставі ст.225 Господарського кодексу України в сумі 86294,89грн.;

-          28% річних за неправомірне користування коштами, які нараховуються на суму відсотків за користування кредитом в сумі 45001,48грн. на підставі ст.536 ЦК України.;

-          Пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 35909,34грн. на підставі ст.ст.610,611 ЦК України, 230 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Всього збитків та штрафних санкцій на суму 167205,71грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 25, 58 ГПК України, ст.ст. 22, 104, 107, 525, 526, 536, 610-612, 623, 625, 692-694, 712 ЦК України, ст.ст. 218,220,224,225, 229-232 ГК України.

Перевіривши правильність позовних вимог в частині стягнення суми пені, суд дійшов висновку , що вказані вимоги задоволенню не підлягають , оскільки пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань заявлена без врахування строку позовної давності в 1 рік, встановленого ст.258 ЦК України .

Відповідно до статті частини 1 ст.623 ЦК України боржник, що порушив зобов’язання, повинен відшкодувати кредитору спричинені ним збитки. Частина 2 цієї ж статті зобов’язує кредитора довести розмір збитків.

Частина 2 ст.225 ГК України встановлює, що законом щодо окремих видів господарських зобов’язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань.

Таким окремим видом господарських зобов’язань є зобов’язання сплатити кошти за отриманий товар (виконану роботу, надані послуги), відповідальність за неналежне виконання або невиконання якого встановлюється у вигляді сплати відсотків, але не більш подвійно облікової ставки НБУ –Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов’язань». Про це йдеться мова і в ст.229 ГК України - «Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов’язань», в якій крім іншого , йеться мова про «обчислення розміру збитків».

Як вбачається з матеріалів справи позивач документально не довів факт спричинення відповідачем збитків , а тому застосування визначених договором ставок нарахування збитків є передчасним .

Частина 5 ст.225 ГК України встановлює, що сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити узгоджений розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконаного зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов’язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов’язань визначений законом.

Обмеження відповідальності хоча і не визначається договором, але воно суперечить закону, який визначає відповідальність для певного виду зобов’язань –грошових. Цей закон був прийнятий Верховною Радою України саме з метою уникнення безпідставного збагачення кредиторів за рахунок боржників. У цьому випадку цивільне і господарське законодавство дозволяє стягувати понад визначені санкції суми спричинених збитків з метою їх покриття.

Суми нарахованих збитків тільки на підставі умов договору –86294,89грн. - без доказу їх спричинення в результаті невиконання зобов’язань, як вважає відповідач, не підлягає задоволенню у відповідності до вимог ст. 623 ЦК України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яке було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, не діє на території України, оскільки акти законодавства Союзу РСР зберегли чинність в Україні лише за двох умов: 1) відповідні відносини не врегульовані законодавством України; 2) акти законодавства СРСР не суперечать Конституції і законам України.

З 2004 року питання поставки врегульовані чинними Цивільним та Господарським кодексами України, а тому вказані документи втратили чинність.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (пенею, штрафом), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов’язання.

          Як вбачається з умов договору, штрафні санкції передбачені одночасно у двох формах..

За умовами п.7.3 договору –у розмірі 0,3% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, тобто як за прострочення виконання грошового зобов’язання, а пунктом 7.5. договору –28% річних як за неправомірне користування чужими коштами на підставі ст.536 ЦК України, що складає суму 45001,48грн.

При цьому не враховано, що кошти, які не сплачені своєчасно, ще не є для боржника чужими, а для кредитора –власними, вони є власністю боржника, а тому застосування ст.536 ЦК України до заборгованості за платежами є неправомірним.

У цьому випадку, застосовуються санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, стягнення яких передбачено частиною 1 ст.231 ГК України .

Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. , до речі таким законом є спеціальний Закон України – «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона необґрунтованість заявлених позовних вимог .

Позивач не надав суду належних доказів невиконання відповідачем своїх зобов’язань, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

У задоволенні позовних вимог відмовити .

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.08.2010р.

Суддя Т.А. Азізбекян