Рішення № 11202449, 15.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.2010                                                             Справа № 7/30-2010

за позовом акціонерного товариства „Сканія Кредит”, Содертал'є, Швеція

до малого приватного підприємства „Лиса”, с. Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області

про стягнення 353144,77 EUR,

Суддя Швед С.Б.

секретар судового засідання - Анісімова І.Ю.;

від позивача –Гішко В.С., представник по довіреності від 25.11.2009 р.

від відповідача –Йовді В.М., директор;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариства „Сканія Кредит” звернулося до суду з позовом до малого приватного підприємства „Лиса” про стягнення суми 169098,68 EUR заборгованості за договором фінансового лізингу від 20.11.2006р. №69-05199 (далі - Договір), з яких 144752,00 EUR –заборгованість за лізинговими платежами; 24346,68 EUR –проценти за прострочення сплати лізингових платежів .

У процесі судового розгляду справи позивач подав суду письмову заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог від 23.07.2010р., з урахуванням якої сума за предметом позову складає 353144,77 EUR (в т.ч. 64024,00 EUR –заборгованість за лізинговими платежами; 19099,35 EUR –проценти за прострочення сплати чергових платежів (24% річних), нараховані на підставі ст. 17. Договору, 2115,42 EUR –річні (3%), нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України; 267876,00 EUR –неустойка у розмірі подвійної плати за користування транспортними засобами за час просторочення їх повернення( ст.785 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги обґрунтовуються поданими суду доказами, що підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості за порушення умов Договору в частині своєчасного внесення лізингових платежів за користування переданими в лізинг транспортними засобами – вантажівки та напівпричепи

(Scania, R 420 LA4x2HNA 19Н (№ шасі XLER 4X20005167698), державний номерний знак AO 6404АІ;

Scania, R 420 LA4x2HNA 19Н (№ шасі XLER 4X20005167990), державний номерний знак АО 6405АІ;

Scania, R 420 LA4x2HNA 19H (№ шасі XLER 4X20005169256), державний номерний знак A06403AI;

Scania, R 420 LA4x2HNA 19H (№ шасі XLER 4X20005169274), державний номерний знак A09706AH;

Schmitz SPR 24/L-13.62 EB (№ шасі WSM 00000003052835), державний номерний знак A03960XX;

Schmitz SPR 24/L-13.62 EB (№ шасі WSM 00000003052836), державний номерний знак AO 3728XX;

Schmitz SPR 24/L-13.62 EB (№ шасі WSM 00000003052837), державний номерний знак A03959XX;

Schmitz SPR 24/L-13.62 EB (№ шасі WSM 00000003052838), державний номерний знак A03958XX).

Представник позивача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовні вимоги підтримав повністю, зазначивши, що порушення відповідачем платіжної дисципліни при виконанні умов Договору стало підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, які підлягають стягненню з відповідача за наслідками розгляду даної судової справи.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в частині наявної заборгованості за порушення графіку та обсягів сплати винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно. У задоволенні позовних вимог по стягненню інших нарахувань просить відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Судовий розгляд справи за клопотанням сторін неодноразово відкладався (ухвали суду від 07.04.2010р., від 23.04.2010р., від 21.05.2010р., від 11.06.2010р. та від 25.07.2010р.) (в т.ч. і для надання сторонам можливості вирішити спір у позасудовому порядку).

В судовому засіданні 27.08.2010 р. оголошена перерва для оформлення та оголошення судового рішення до 15.09.2010 р.

Розглянувши подані по спору доказові матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступні висновки:

20.11.2006р. між акціонерним товариством „Сканія Кредит” (Содертал'є, Швеція) (далі –Власник (Лізингодавець)) та малим приватним підприємством „Лиса” (с. Нижня Апша Тячівського району Закарпатської обалсті, Україна) (далі - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №69-05199, згідно з умовами якого (ст. 1) власник (Лізингодавець) передав Лізингоодержувачеві у лізинг 4 одиниці Scania R 420 LA4x2HNA 19Н, вартістю 83 000.00 EUR/за од та 4 одиниці Schmitz SPR 24/L -13.62 ЕВ, вартістю 27 000.00 EUR/за од (виробник вантажівок: Завод Сканія Зволлє 8000 АП Зволлє, Нідерланди; виробник напівпричіпів: Шмітц Каргобул АГ, Siemensstr. 50, D-48341 Альтенберге, Німеччина).

Відповідно до ст. 2 Договору загальна вартість переданих у лізинг товарів склала 440000.00 EUR, на якій базуються лізингові платежі, без урахування будь-яких податків, зборів тощо.

Порядок сплати лізингових платежів згідно зі ст. 2 Договору повинен був здійснюватися у наступному порядку: „Сума у розмірі 59708.00 EUR сплачується при наданні замовлення. Перший Лізинговий платіж, 28292.00 EUR сплачується щонайменше, як за 14 днів перед поставкою. Загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 88 000.00 Євро. Другий лізинговий платіж в сумі 28 292.00 Євро підлягає сплаті: 15 числа календарного місяця, який є три місяці після Початкової дати, якщо Початкова дата припадає на будь-який день з першого по п'ятнадцяте число календарного місяця поставки Товарів, або; на останній робочий день календарного місяця, який є три місяці після Початкової дати, якщо Початкова дата припадає на будь-який день з 16-го числа і до кінця календарного місяця поставки Товарів. За другим лізинговим платежем слідують чотирнадцять (14) лізингових платежів по 28 292.00 EUR кожний, які сплачуються авансом щоквартально 15-го числа або на останній робочий день місяця, коли такий платіж підлягає сплаті.

          Спеціальні умови вищезазначеного Договору підлягають застосуванню з урахуванням Загальних умов договору фінансового лізингу, які також підписані договірними сторонами (а.с. 21-32).

Фактична передача об’єктів фінансового лізингу у користування відповідачу ним не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (копіями сертифікату про приймання товару від 20.03.2007р. до Договору; специфікації до сертифікату про приймання товару від 20.03.2007р. до Договору; сертифікату про приймання товару від 21.03.2007р. до Договору; інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р.№А070316/01 на оплату Scania, R 420 4x2HNA 19Н (№ шасі XLER 4X20005167698); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р.№А070316/02 на оплату Scania, R 420 4x2HNA 19Н (№ шасі XLER 4X20005167990); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р. №А070316/03 на оплату Scania, R 420 4x2HNA 19Н (№ шасі XLER 4X20005169256); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р. №А070316/04 на оплату Scania, R 420 4x2HNA 19Н (№ шасі XLER 4X20005169274); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р.№А070316/05 на оплату Schmitz SPR 24/L- 62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052835); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р. №А070316/06 на оплату Schmitz SPR 24/L- 62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052836); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р. №A070316/07 на оплату Schmitz SPR 24/L- 62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052837); інвойсу Scania Credit АВ від 16.03.2007р. №А070316/08 на оплату Schmitz SPR 24/L- 62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052838); інвойсу Scania від 20.11.2006р. на оплату всіх транспортних засобів; інвойсу Scania від 19.03.2007р. №7313620 на оплату Scania, R 420 LA4x2HNA 19Н (№шасі XLER 4X20005167698); інвойсу Scania від 19.03.2007р. №7313628 на оплату Scania, R 420 LA4x2HNA 19Н (№ сі XLER 4X20005167990); інвойсу Scania від 19.03.2007р. №7313633 на оплату Scania, R 420 LA4x2HNA 19Н (№ сі XLER 4X20005169256); інвойсу Scania від 19.03.2007р. №7313637 на оплату Scania, R 420 LA4x2HNA 19Н (№ сі XLER 4X20005169274); підтвердження Scania Credit АВ та Schmitz Cargobull AG фінансування Договору фіансового лізингу №69-05199; інвойсу Schmitz Cargobull AG від 23.03.2007р. №110159544 на оплату Schmitz SPR L-13.62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052835); інвойсу Schmitz Cargobull AG від 23.03.2007p. №110159546 на оплату Schmitz SPR L-13.62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052836); інвойсу Schmitz Cargobull AG від 23.03.2007p. №110159548 на оплату Schmitz SPR L-13.62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052837); інвойсу Schmitz Cargobull AG від 23.03.2007p. №110159550 на оплату Schmitz SPR L-13.62 ЕВ (№ шасі WSM 00000003052838)).

          За доводами представника позивача Лізингоодержувач у періоді дії Договору порушив графік сплати лізингових платежів (таблиця 1 позовної заяви, а.с. 4), внаслідок чого Власник (Лізингодавець) 30.03.2009р. надіслав Відповідачу повідомлення про припинення дії Договору з вимогою повернути об’єкти лізингу (транспортні засоби) у строк до 06.04.2009р. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 23.04.2009р.

          Легітимність односторонньої відмови від виконання зобов’язання обґрунтовується позивачем ст.ст. 15, 16 Договору, ст.ст. 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та ст.ст. 525, 785 Цивільного кодексу України.           

При вирішені спору суд виходить з наступного.                    

          Відповідно до частини другої ст. 21 Загальних положень Договору у випадку виникнення спору, пов’язаного з несплатою сум у процесі його реалізації, Власник (Лізингодавець) має право подати позов у будь –який компетентний суд.

          Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

          Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (частина перша ст. 73 Закону України „Про міжнародне приватне право”).

          У відповідності з приписами частин першої, другої та п’ятої ст. 5 Закону України „Про міжнародне приватне право” у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

          Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

          Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину.

          При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом (частина першої ст. 7 Закону України „Про міжнародне приватне право”).

          Як свідчать матеріали позовної заяви та підтверджено судовим розглядом справи, договірні сторони, при вирішенні даного спору, погодилися на застосування внутрішнього приватного матеріального права України про фінансовий лізинг, з урахуванням особливостей, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість застосування яких надана Верховною Радою України.

          Частиною другою ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (частина перша ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

          Нормами ст. 806 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою ст. 8 Закону України „Про фінансовий лізинг” якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

          Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

          Пунктом третім частини другої ст. 11. Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачений обов’язок Лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

          Як зазначено в описовій частині даного рішення суду, позовні вимоги Власника (Лізингодавця) в розрізі окремих нарахувань складаються з:

1)          64024,00 EUR –заборгованості за лізинговими платежами (по 28292,00 EUR, які мали бути сплачені відповідачем відповідно 30.12.2008р. та 31.03.2009р. + сума 7440,00 EUR за період з 31.03.2009р. по 23.04.2009р. (до припинення дії Договору);

2)          19099,35 EUR –процентів за прострочення сплати чергових платежів (24%), нарахованих на підставі ст. 17. Договору на суму заборгованості по чергових лізингових платежах у період дії Договору (таблиця 2 заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, а.с. 132-133),

3)          2115,42 EUR –річних (3%), нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 23.04.2009р. (дата припинення дії Договору) по 01.07.2010р. (визначена позивачем розрахункова дата);

4)          267876,00 EUR –неустойки, у розмірі подвійної плати за користування транспортними засобами за час просторочення їх повернення, нарахованої на підставі частини другої ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 30.06.2009р. по 30.06.2010р. (у подвійному розмірі за чотири лізингові періоди –28282,00 EUR х 4 квартали х 2) після припинення дії Договору.

Як свідчать наявні у матеріалах справи фактичні дані (ст.ст. 1, 2 Спеціальних умов Договору (а.с. 21-22), дані щодо складових лізингових платежів та графіку черговості їх сплати (а.с. 37)), передбачені умовами Договору лізингові платежі складалася з:

1)          відшкодування вартості переданого у лізинг товару –440000,00 EUR;

2)          винагорода Лізингодавцю –89980,00 EUR.

Зазначені платежі і складали загальну суму лізингових платежів за Договором, що відповідає ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Із наведеного випливає, що Лізингоодержувач, у періоді дії Договору, сплачуючи відповідні суми винагороди (89980,00 EUR) Власнику (Лізингодавцю), одночасно відшкодовував вартість переданих у лізинг транспортних засобів (440000,00 EUR).

Отже, враховуючи факт розірвання Власником (Лізингодавцем) Договору в односторонньому порядку, неправомірною та безпідставною є вимога позивача про стягнення із Лізингоодержувача суми 57058,52 EUR (24820,12 EUR + 25533,75 EUR (за два розрахункові періоди –30.12.2009р., 31.03.2010р. (графік та розрахунок лізингових платежів, а.с. 37)) + 6704,65 EUR (за період з 31.03.2009р. по 23.04.2009р.)) у відшкодування вартості переданих у лізинг транспортних засобів, оскільки вимагати у відповідача сплати їх вартості, після фактичного припинення дії Договору (23.04.2009р.) та вимоги про їх повернення, є незаконним.

У даному випадку Лізингоодержувач не може відшкодовувати вартість транспортних засобів після розірвання позивачем Договору в односторонньому порядку з огляду на те, що підставою виникнення зобов’язання (відшкодування відповідачем вартості товару) за приписами пункту 1 частини другої ст. 11 та частини другої ст. 509 Цивільного кодексу України є, саме, укладений сторонами Договір.

Також до спірних правовідносин слід застосовувати правило, передбачене частиною першою ст. 598 Цивільного кодексу України, а саме відносно того, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та частини третьої ст.622 Цивільного кодексу України, за якою у разі відмови кредитора від договору боржник звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.

У спірній по справі ситуації підставними є вимоги позивача про стягнення з Лізингоодержувача несплаченої винагороди за лізинг у сумі 12918,36 EUR (6230,13 EUR - за два розрахункові періоди: 30.12.2009р. та 31.03.2010р. (6132,43 EUR +5495,30 EUR) + 1290,63 EUR (4839,85 EUR / 90 х 24 =1290,63 EUR) за період з 31.03.2009р. по 23.04.2009р.).

На суму заборгованості по винагороді за лізинг (12918,36 EUR) повинно проводитися і нарахування 3% річних після його розірвання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (12918,36 EUR х 3% / 365 х 402 = 426,84 EUR).

Визначення позивачем заборгованості Лізингоодержувача по річних (24%), нарахованих на підставі ст. 17 Договору (Загальні положення, а.с. 31), проведено правомірно у частині прострочення сплати лізингової винагороди і складає суму 4519,70 EUR, оскільки відповідач допустив порушення строків сплати лізингових платежів в окремих розрахункових періодах (розрахунок, а.с. 132-133) дії Договору.

У іншій частині процентів, нарахованих на прострочені суми платежів за вартість товару, позов задоволенню не підлягає в зв’язку з відмовою позивача від договору та відсутністю у відповідача обов’язку сплачувати платежі по відшкодуванню вартості об’єкта лізингу( правові обґрунтування наведено вище).

Отже позовні вимоги щодо стягнення річних підлягають задоволенню відповідно у сумі 4519,70 EUR (24%), нарахованої на підставі ст. 17 Загальних положень Договору та у сумі 426,84 EUR (3%), нарахованої на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми 267876,00 EUR неустойки (у розмірі подвійної плати за користування транспортними засобами за час прострочення їх повернення), нарахованої на підставі частини другої ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 23.04.2009р. по 30.06.2010р., то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Без письмового оформлення право чину щодо забезпечення виконання зобов'язання не може бути примусово стягнута неустойка.

Укладений сторонами Договір (як його Спеціальні умови так і Загальні) не містить положень щодо зобов’язання Лізингоодержувача сплачувати неустойку, передбачену ст.785 Цивільного кодексу України, у випадку порушення його умов.

За таких обставин справи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 267876,00 EUR належить відмовити.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково у сумі 17865 EUR (в т.ч. 12918 EUR –заборгованість по сплаті винагороди за лізинг, 4520 EUR річні (24%), нараховані на підставі ст. 17 Загальних положень Договору, 427 EUR –річні ( 3%), нараховані на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України).

У задоволені іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог (ст. 49 ГПК України), відповідно у сумі 179 EUR по держмиту та 12 грн. по витратах на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.          

Щодо поданого представником позивача клопотання про зміну складу суду та колегіальний розгляд справи, то суд не вбачає ні законних, ні об’єктивних підстав для його задоволення, оскільки таке подано в кінці судового розгляду справи і носить суб’єктивний характер.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, 47, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства „Лиса” (с. Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області, вул. Борканюка, 47, код 13591758, п/р 26001019755947в у Тячівському відділені ПАТ „Укрексімбанк”, МФО 312266) на користь акціонерного товариства „Сканія Кредит” (S-151 87 Содертал'є, Швеція п/р 5554-82 506 63 (євро) у банку «Skandinaviska Enskilda Banken»S-106 40 Стокгольм, Швеція Swift-code: ESSESESS ' IBAN-номер SE15 5000 0000 0555 4825 0663)

суму 17 865 EUR (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п’ять EUR (в т.ч. 12 918 EUR –заборгованість по сплаті винагороди за лізинг, 4520 EUR - річні (24%), 427 EUR –річні (3%)),а також 179 EUR (сто сімдесят дев”ять EUR) у відшкодування витрат по сплаті держмита та 12 грн. (дванадцять гривень 00 коп.) у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Порядок апеляційного оскарження судового рішення регламентовано статтями 91- 95Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Швед