Рішення № 11201815, 13.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 липня 2010 р. Справа 10/76-10

за позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до : Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" ЄДРПОУ 00375668, (вул. Леніна, б. 166, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)

про стягнення 35617,60 грн.

Головуючий суддя Даценко М.В.

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення із Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги охорони за договором № 277 від 09.06.2009 року в загальному розмірі 36331,39 грн., з яких 31000,00 грн. - основний борг, 3133,72 грн. - пені за період з 08.11.2009 року по 08.05.2010 року, 1739,04 грн. - збитків від інфляції за період з 01.12.2009 року по 30.03.2010 року, 458,63 грн. - 3% річних за період з 08.11.2009 року по 08.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 10/76-10 та призначено до розгляду на 13.07.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Разом з тим, представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог № б/н від 12.07.2010 року (вх. кан. суду №8064а від 13.07.2010 року), згідно якої останній у зв"язку із невірним розрахунком пені зменшує розмір позовних вимог на 713,79 грн. та просить суд стягнути з відповідача 35617,60 грн., з яких 31000,00 грн. - основного боргу, 2419,93 грн. - пені за період з 21.12.2009 року по 08.05.2010 року, 1739,04 грн. - збитків від інфляції за період з 01.12.2009 року по 30.03.2010 року, 458,63 грн. - 3% річних за період з 08.11.2009 року по 08.05.2010 року.

Розглянувши вказану заяву суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана представником позивача заява про зменшення позовних вимог № б/н від 12.07.2010 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 35617,60 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 10/76-10 рекомендованою кореспонденцією, яка направлялась судом на адресу його місцезнаходження.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Тульчинський хлібокомбінат" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір № 277 про охорону виробничих (господарських об"єктів), за умовами якого Виконавець здійснює фізичну охорону об"єкта Замовника за адресою Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Леніна, 166, вказаний в дислокації (додаток № 1 до договору), силами своїх співробітників, призначивши на два цілодобові пости трьох охоронників.

Згідно п.2. договору сума даного договору складає 9500,00 грн. (без ПДВ) щомісяця.

Факт та обсяг надання Виконавцем послуг з охорони об"єкту засвідчується відповідним актом, який підписується уповноваженими представниками сторін до 3 числа кожного місяця за попередній місяць (п. 2.1. договору).

Так, за період з 09 червня 2009 року по 31 жовтня 2009 року позивачем були надані відповідачу охоронні послуги на загальну суму 44500,00 грн., підтвердженням чого є підписані та скріплені печатками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № П-0000038 від 30.06.2009 року на суму 6500,00 грн., № П-0000041 від 31.07.2009 року на суму 9500,00 грн., № П-0000044 від 31.08.2009 року на суму 9500,00 грн., № П-0000047 від 30.09.2009 року на суму 9500,00 грн., № П-0000052 від 31.10.2009 року на суму 9500,00 грн.

У відповідності до п. 2.3 договору оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника до 5 числа кожного місяця за попередній місяць.

В порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за надані охоронні послуги не виконав, а лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 13500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 31000,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 277 від 09.06.2009 року є договором про надання послуг (охорони).

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач за період дії договору виконував свої зобов'язання по наданню послуг охорони належним чином, підтвердженням чого є підписані та скріплені печатками обох сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № П-0000038 від 30.06.2009 року на суму 6500,00 грн., № П-0000041 від 31.07.2009 року на суму 9500,00 грн., № П-0000044 від 31.08.2009 року на суму 9500,00 грн., № П-0000047 від 30.09.2009 року на суму 9500,00 грн., № П-0000052 від 31.10.2009 року на суму 9500,00 грн.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги охорони у встановлені договором строки, а лише частково погасив заборгованість в сумі 13500,00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 31000,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання охоронних послуг підлягають задоволенню в сумі 31000,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2419,93 грн. - пені за період з 21.12.2009 року по 08.05.2010 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 2.4 договору у випадку несвоєчасної сплати за надані послуги охорони Замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2419,93 грн. - пені заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки пеня нарахована згідно вимог чинного законодавства.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1739,04 грн. - збитків від інфляції за період з 01.12.2009 року по 30.03.2010 року, 458,63 грн. - 3% річних за період з 08.11.2009 року по 08.05.2010 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1739,04 грн. - збитків від інфляції за період з 01.12.2009 року по 30.03.2010 року, 458,63 грн. - 3% річних за період з 08.11.2009 року по 08.05.2010 року заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 23.06.2010 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем щодо позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог № б/н від 12.07.2010 року).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог № б/н від 12.07.2010 року).

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" (вул. Леніна, б. 166, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 00375668,) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 31000,00 грн. - основного боргу, 2419,93 грн. - пені за період з 21.12.2009 року по 08.05.2010 року, 1 739,04 грн. - збитків від інфляції за період з 01.12.2009 року по 30.03.2010 року, 458,63 грн. - 3% річних за період з 08.11.2009 року по 08.05.2010 року, 356,18 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Даценко М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 липня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу (вул. Леніна, б. 166, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)