Рішення № 11201730, 12.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 липня 2010 р. Справа 14/84-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г ., при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 65012, іден. код НОМЕР_1

до :Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", с. Слобода - Межирівська, Жмеринського району, Вінницької області, 23122, код ЄДРПОУ 03377840

про стягнення 23 357,20 грн.

За участю представників сторін

позивача : не з'явився

відповідача : Ільницька Ю.Ю., за дорученням

ВСТАНОВИВ :

СПД ОСОБА_1 , м. Одеса подано позов про стягнення з СТОВ "Мир", с. Слобода - Межирівська, Жмеринського району, Вінницької області 23 357,20 грн., з яких 14 500 грн. сума основного боргу, 681,70 грн. 3% річних, 3 175,50 грн. інфляційних втрат та 5 000 грн. компенсації моральної шкоди.

Ухвалою суду від 03.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі, з призначенням судового засідання на 29.06.2010 р.

В зв'язку з неявкою сторін в засідання суду розгляд справи ухвалою суду від 29.06.2010 р. відкладено на 12.07.2010 р.

На визначену дату позивач не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, витребуваних ухвалою суду доказів не подав, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду № 3935р - 3936 р від 30.06.2010 р.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника позивача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

В судовому засіданні та в запереченнях на позовну заяву представник відповідача проти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди заперечує , визнавши борг перед позивачем в сумі 14 500 грн. В своїх запереченнях позивач посилається на те, що умовами договору від 14.06.2008 р. не передбачена така відповідальність , яка наступає в разі невиконання належним чином своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших-актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

При укладенні договору від 14.06.2008 року сторони домовились про усі істотні умови та обставини, прийняли всі умови які в ньому прописані та скріпили свою згоду на даний договір підписами та печатками.

Оскільки, договором про надання послуг від 14.06.2008 року не передбачено такої відповідальності як інфляційні втрати та 3% річних, то СТОВ «Мир» не зобов'язано сплачувати позивачу суму в розмірі 3 857,20 грн. .

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. мотивуючи тим, що Міністерством юстиції України видані "Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" від 13.05.2004року № 35-13/797, а також наявна Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та інші нормативно-правові акти відповідно до яких у позивача відсутні підстави вимагати сплати моральної шкоди.

Представниками відповідача було подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

14.08.2008 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг по збиранню зернової сільськогосподарської продукції , за умовами якого замовник (відповідач) отримує , а виконавець (позивач_ виконує роботи по збиранню урожаю замовника комбайном , який вирощений на території замовника в с. Слобода - Мержировська , Жмеринського району, Вінницької області (п. 1.1. договору).

Вартість робіт по збиранню врожаю з одного гктара складає триста гривень (п. 5.1. договору).

Розрахунок за надані на протязі кожного робочого дня послуги здійснюється в цей же день шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця або внесення відповідних платежів в касу. (п. 5.2. договору).

Сторони домовились , що остаточний розрахунок здійснюється на протязі 3 - х днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. (п. 5.4. договору).

Судом встановлено , що на виконання умов договору від 14.08.08 р. позивач надав, а відповідач прийняв роботи по збиранню врожаю на площі 66,5 га на загальну суму 19950 грн. про що сторонами 22.08.08 р. складено та підписано акт здачі - приймання робіт , що стверджується поданими документами та визнано відповідачем в засіданні суду. Остаточні розрахунки за отримані послуги відповідач повинен був здійснити з позивачем протягом 3 - х днів з моменту підписання акта приймання - передачі послуг від 22.08.08 р. , тобто до 25.08.08 р.

Судом встановлено , що відповідач за надані послуги здійснив часткові розрахунки в наслідок чого у нього виник борг перед позивачем в сумі 14 500 грн. , що стверджується матеріалами справи та визнано відповідачем в запереченнях на позовну заяву.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання перед позивачем по сплаті боргу , останнім 29.09.08 р. надіслано на адресу відповідача лист - вимогу , яка ним залишена без відповіді та оплати.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін ) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі боргу , тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 500 грн. боргу на підставі викладеного слід задоволити.

Судом встановлено , що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по проведенню розрахунків за отриману продукцію, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 17 675,50 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 р. по лютий 2010 р. та 681,70 грн. - 3% річних за період з 22 серпня 2009 р. по 17 березня 2010 р.

Дослідивши позовні вимоги позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, давши їм оцінку , суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, які подаються сторонами.

Згідно ст. 4-3 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, дослідивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат судом встановлено , що при їх нарахування позивачем допущено арифметичну помилку так інфляційні втрати за період з 01.09.08 р. по 28.02.2010 р. (вказаний позивачем в розрахунку) складає 3 160,55 грн. , а 3% річних за період з 22.08.09 р. по 17.03.2010 р. (також вказаний позивачем в розрахунку ) складає 250,63 грн.

З огляду на викладене , позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій слід задоволити частково в сумі 3160,55 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.08 р. по 28.02.2010 р. та в сумі 260,63 грн. 3% річних за період з 22.08.09 р. по 17.03.2010 р. , відмовивши в решті заявлених штрафних санкцій.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. компенсації моральної шкоди , то суд, дослідивши всі обставини справи та чинне законодавство дійшов висновку про відмову в задоволення даної вимоги позивача виходячи з наступного.

Позивач вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. обґрунтовує тим, що у період світової фінансової кризи та зростання цін він безпідставно , з вини відповідача обмежений в коштах, не може своєчасно здійснювати необхідні розрахунки зі своїми кредиторами , підготуватись до зими , відремонтувати зерновий комбайн для робіт наступного року.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода щодо юридичних осіб може полягати, зокрема у приниженні престижу або ділової репутації юридичної особи.

Керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судом не встановлено факту приниження ділової репутації позивача, оскільки з дій відповідача не вбачається, що невиконання його зобовязань за договором направлено саме на завдання шкоди діловій репутації позивача.

Отже, суд не заперечуючи факт понесення певних збитків позивачем в наслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати вартості отриманих послуг, дійшов висновку, що як факт завдання моральної шкоди, так і причинно-наслідковий звязок між діями та завданою, на думку позивача, шкодою його діловій репутації під час розгляду справи підтверджені не були, внаслідок чого, вимога щодо відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" (с. Слобода - Межирівська, Жмеринського району, Вінницької області, 23122, код ЄДРПОУ 03377840, р/р 2600430450349 в ПУБ м. Жмеринка, МФО 302322) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 65012, іден. код НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АБ "Південний" ,МФО 328209) 14 500 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот грн. ) основного боргу, 3 160,55 грн. (три тисячі сто шістдесят грн. 55 коп.) інфляційних втрат , 250,63 грн. (двісті п'ятдесят грн. 63 коп.) - 3% річних, 179,44 грн. (сто сімдесят дев'ять грн. 44 коп.) витрат на сплату державного мита, 180,97 грн. (сто вісімдесят грн. 97 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 липня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1, 65012

3 - відповідачу с. Слобода - Межирівська, Жмеринського району, Вінницької області, 23122, код ЄДРПОУ 03377840