Рішення № 11201595, 23.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 червня 2010 р.                               Справа 7/58-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", м. Бар, Вінницька область, Україна.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Імпульс", м.Тула, Російська Федерація.

про стягнення 972 000 руб. РФ заборгованості по контракту від 28.05.2008 року № 73м

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Радзієвський А.М., довіреність № 768 від 06.04.2010 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ВАТ "Барський машинобудівний завод" заявлено позов про стягнення з ТОВ "Тепло-Імпульс" боргу по контракту № 73м від 28.05.2008 року у розмірі 972000,00 руб. РФ..

Ухвалою від 06.04.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/58-10 та призначено до розгляду на 12.05.2010 року.

Відповідач в судове засідання 12.05.2010 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою про порушення провадження не надав та не повідомив про причини своєї неявки.

При цьому суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі була направлена згідно судового доручення № 3481 від 06.04.2010 року до арбітражного суду Тульської області для подальшого її спрямування відповідачу. Крім того ухвала від 06.04.2010 року була направлена безпосередньо відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві (вул. Сурікова, 18, м. Тула, Тульська область, Російська федерація, 300028). Як встановлено судом на момент проведення судового засідання 12.05.2010 року в матеріалах справи наявне поштове повідомлення, яке підтверджує отримання судового доручення № 3481 арбітражним судом Тульської області.

У зв'язку з відсутністю доказів про повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням відповідачем витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 01.06.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання 01.06.2010 року повторно не з'явився. При цьому до суду на момент проведення судового засідання 01.06.2010 року не надійшли докази, які б підтверджували факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та відсутністю доказів щодо його належного повідомлення про час та місце судового засідання, ненаданням відповідачем витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 23.06.2010 року.

Відповідач в судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки не повідомив.

При цьому варто відзначити, що арбітражним судом Тульської області у зв'язку з неможливістю виконання доручення про вручення документів відповідачу повернуто господарському суду Вінницької області надіслані документи, а також виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб, в якій вказано адресу ТОВ "Тепло-Імпульс" ідентичну тій за якою направлялись ухвали у справі (вул.Сурікова, 18, м.Тула Тульська область, Російська федерація, 300028).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Слід вказати, що в день судового засідання позивач надав суду відзив відповідача на позовну заяву в якому останній позов визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.05.2008 року між ВАТ "Барський машинобудівний завод" та ТОВ "Тепло-Імпульс" укладено довгостроковий Контракт № 73 м, згідно п. 1.1 якого сторонами було передбачено що: "Продавець здійснює поставку теплообмінників (корпус, теплообмінного пристрою котла центрального опалення в зборі типу КС-Г, в кількості 30000 штук по цінах і номенклатурі у відповідності до додатку № 1 до контракту на загальну суму 135895000 рублів РФ, а покупець приймає та оплачує, вказаний товар на умовах даного контракту".

Згідно Додаткової угоди № 7 від 15.07.2009 року до Контракту № 73 м від 28.05.2008 року був включений п.1.3 який передбачав, що Позивач проводить поставку Товару по цінам згідно додатка № 1 від 15.07.2009 року.

Додатковими угодами № 5 від 19.02.2009 року та № 9 від 08.12.2009 року до Контракту № 73м від 28.05.2008 року були внесенні зміни до юридичних адрес та банківських реквізитів сторін.

Базові умови поставки сторонами Контракту № 73 м від 28.05.2008 року були передбачені в п. 3.1 контракту а саме; СРТм. Тула-умови "Інкотермс 2000".

В п.3.2 контракту сторони погодили порядок проведення розрахунків, який здійснюється в редакції згідно Додаткової угоди № 8 від 10.08.2009 року а саме: "Відвантаження товару продавцем по даному контракту здійснюється обумовленими партіями з відстрочкою платежу до 180 днів, а у випадку отримання 100% передоплати на протязі 30 днів з дня оплати".

В розумінні Інкотермс 2000, термін "СРТ"- визначає: "що продавець виконує поставку товару шляхом передачі товару перевізнику, назначеного ним самим...".

п. А.4 терміну "СРТ"- встановлює що: "Продавець зобов'язаний виконати поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладений договір перевезення, у відповідності до пункту АЗ, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду".

п. Б.4 терміну "СРТ"- встановлює що: "Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А4, та одержати товар від перевізника в названому місці".

Як вбачається із матеріалів справи позивач на виконання контракту згідно рахунку-фактури № 5054 від 30.09.2009 року, вантажно-митної декларації № 401040000/9/001355, міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 082778, сертифікату якості № 67 від 30.09.2009 року, сертифікату про походження товару (форма СТ-1) серії В № 357793 від 30.09.2009 року (копії-додаються) відвантажив відповідачу через перевізника ПП Волинюк Олександра Івановича товар обумовлений контрактом на загальну суму 972000 рублів РФ.

Однак відповідачем не проведено оплату за отриманий товар в строки обумовлені контрактом у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

При цьому 29.03.2010 року між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків в якому сторони зафіксували борг відповідача у розмірі 972000,00 руб.РФ по вказаній вище поставці.

Також в підтвердження існування суми боргу у вказаному розмірі позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків з 28.05.2008 року за підписом головного бухгалтера, довідку щодо руху коштів по взаєморозрахунках з ТОВ "Теплоімпульс" по контракту № 73м за період з 28.05.2008 року по 11.05.2010 року за підписом голови правління та головного бухгалтера, довідки банку від 30.03.2010 року № 05-21/26, від 27.04.2010 року № 05-21/35 (а.с.40-43, 45-47, 53, 90-91, т.3).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 972000,00 руб.РФ. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд окрім іншого, враховував процесуальну позицію відповідача викладену у його відзиві, яка зводилась власне до відсутності заперечень на позовну заяву.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 23.06.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Імпульс", вул. Сурікова, 18, м. Тула, Тульська область, 300028, Російська федерація (ІПН 7130013035, КПП 710401001) на користь Відкритого акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", вул. Р. Люксембург, 5, м. Бар, Вінницька область, 23000, (код ЄДРПОУ 14307570) - 972000,00 руб. РФ боргу, 9720,00 руб. РФ відшкодування витрат на держмито, 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 червня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Р. Люксембург, 5, м. Бар, Вінницька область, 23000

3 - відповідачу - вул. Сурікова, 18, м. Тула, Тульська область, Російська федерація, 300028.