Рішення № 11201581, 21.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 червня 2010 р.           Справа 7/73-10

за позовом: Вінницької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", с. Гайове Барського району Вінницької області

про визнання договору купівлі - продажу будинковолодіння дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Лісунь М.В., довіреність б/н від 15.02.2010 року.

Кльоба О.І., довіреність № 95 від 02.06.2010 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Вінницькою обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про визнання договору купівлі - продажу будинковолодіння дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

За вказаним позовом ухвалою від 22.04.2010 року порушено провадження у справі № 7/73-10 та призначено до розгляду на 03.06.2010 року.

Відповідач в судове засідання 03.06.2010 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі отримав 30.04.2010 року, що вбачається з поштового повідомлення № 2099033.

Враховуючи неявку відповідача та ненадання сторонами витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 21.06.2010 року.

Відповідач в судове повторно не з'явився, не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів.

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - с.Гайове, Барського району, Вінницької області, 23012, при цьому місцезнаходженням відповідача зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 577818 вказано ідентичну адресу.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.11.2009 року між ТОВ "Лан" (продавець) та Вінницькою обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок (покупець) укладено договір купівлі-продажу будинковолодіння б/н.

Відповідно до п. 1 укладеного договору продавець продав, а покупець придбав житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з житлового будинку (літ.А) з прибудовою (літ.а), хліва (літ.Б), підвалу (літ.Б1), входу в підвал (літ.Б2), гаража (літ. Б3), оглядової ями (літ. б), вбиральні (літ. В), вмощення (і), паркану (1), воріт (2), хвіртки (3), що розташоване на земельній ділянці по вул. Р.Люксембург, 46 у м.Бар, Вінницької області.

В п.3 договору сторонами встановлено, що повна вартість зазначеного в п.1 договору будинковолодіння в сумі 9502,20 грн., сплачена покупцем продавцю до укладення сторонами цього договору.

При цьому суду надано платіжне доручення № 10/9 від 30.04.2009 року, яким позивач перерахував відповідачу 9502,20 грн. з призначенням платежу "попередня оплата згідно угоди за житловий будинок у м. Бар по вул. Р.Люксембург № 46/34" (а.с. 22 т. 1).

В п.9 договору сторони зафіксували, що договір підлягає нотаріальному посвідченню на протязі 10 днів, з дня його підписання. При цьому витрати пов'язані з нотаріальним посвідченням цього Договору сторони несуть порівну.

Того ж дня (30.11.2009 року) між сторонами підписано акт прийому-передачі будинковолодіння, відповідно до якого ТОВ "Лан" передав, а Вінницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок прийняла будинковолодіння згідно договору купівлі-продажу.

Однак позивач вказує, що відповідач систематично посилаючись на зайнятість свого керівництва, відсутність коштів на оплату послуг нотаріуса безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору незважаючи на обов'язковість нотаріального посвідчення укладеного договору відповідно до ст. 657 ЦК України.

При цьому позивач звертався до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення договору від 30.11.2009 року, яку отримав директор ТОВ "Лан" нарочно 16.12.2009 року (а.с.25, т.1).

Однак договір купівлі-продажу від 30.11.2009 року залишається не посвідченим у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору від 30.11.2009 року та визнання права власності на придбане будинковолодіння.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін ч. 1 ст. 209 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання судом укладеного між сторонами договору, який нотаріально не посвідчений, дійсним, необхідна наявність одночасно трьох умов:

1. Укладений договір повинен містити всі суттєві умови, необхідні для договорів даного виду.

2. За договором повинно відбутися повне або часткове виконання.

3. Одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення укладеного договору.

Слід вказати, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійснені касаційного перегляду в аналогічних справах, що вбачається з постанови від 01.07.2008 року у справі № 5/119.

Укладений між сторонами договір містить всі суттєві умови договору купівлі-продажу, а саме: предмет договору, ціна продажу, умови оплати, перехід права власності, відповідальність сторін тощо.

При цьому як було вказано раніше на виконання договору позивачем проведено оплату, а відповідачем передано продане будинковолодіння шляхом передачі за актом приймання-передачі.

Наявна в даному випадку і третя умова оскільки, як було вказано відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору.

Також слід вказати, що судом здійснено перевірку наявності права у ТОВ "Лан" на продаж будинковолодіння по вул. Р.Люксембург, 46, м.Бар в результаті чого встановлено наступне.

Будинок по вул. Р.Люксембург був збудований громадянином Мунтяном В.В. на підставі протоколу засідання Виконкому Барської міської ради депутатів трудящих № 23 від 10.10.1953 року на якому було вирішено надати право індивідуального будівництва громадянину Мунтяну В.В. по вул. Пролетарська-Р.Люксембург та договору про надання права будівництва і безстрокового користування земельною ділянкою від 19.02.1954 року укладеному між Виконкомом Барської міської ради депутатів трудящих та громадянином Мунтяном В.В..

В подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 11.10.1972 року громадянин Мунтян В.В. продав будинковолодіння розташоване по вул. Р.Люксембург колгоспу імені Щорса, с. Гайове, Барського району (договір посвідчено нотаріально) правонаступником якого в свою чергу є ТОВ "Лан", що вбачається з п. 1.6 статуту останнього.

За таких обставин вимоги позивача щодо визнання договору дійсним підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Стосовно вимоги позивача про визнання права власності на придбане будинковолодіння суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Одночасно ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином правом на звернення до суду наділений лише власник майна, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак як свідчать матеріали справи право позивача на будинковолодіння не оспорюється відповідачем та станом на час розгляду справи в суді позивач користується придбаним будинковолодінням з урахуванням чого суд дійшов висновку про відмову в позову в цій частині.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням відмови в частині позовних вимог про визнання права власності на будинковолодіння.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 21.06.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст.49, ст.ст..82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дійсним без нотаріального посвідчення договір купівлі продажу будинковолодіння від 30.11.2009 року укладеного між ТОВ "Лан" та Вінницькою обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", с. Гайове, Барського району, Вінницької області, 23012 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30804480) на користь Вінницької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, вул. Свердлова, 31, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03928257) - 85 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 червня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Свердлова, 31, м. Вінниця, 21018.

3 - відповідачу - с.Гайове, Барського району, Вінницької області, 23012.