Рішення № 11201561, 10.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2010Справа №2-16/3391-2010

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Кісельова Олега Геннадійовича (95044, м. Сімферополь, вул. Залеська, 78, кв.28, ідентифікаційний номер 2367301598)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Ольшанської Неллі Василівни (95011, м. Сімферополь, вул. Крилова/ Караїмська,22/20,кв.1)

Про стягнення 5636,00 грн. та спонукання до виконання певних дій.

Суддя ГС АР Крим М.О. Білоус

представники:

Від позивача –Кісельов О.Г. - свідоцтво серії ВО1 №198405

Від відповідача – Дзюбанюк В.В. – представ., дов. № 6166 від 19.10.2008 р.

Обставини справи: Суб’єкт підприємницької діяльності Кісельов Олег Геннадійович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Суб’єкта підприємницької діяльності Ольшанської Неллі Василівни, в якій просить суд стягнути з відповідача 636, 00 грн. матеріальної шкоди та 5 000,00 грн. моральної шкоди, а також усі понесені витрати у розмірі 4166,21 грн. Крім того, позивач просить суд зобов’язати відповідача виправити допущені порушення та збудувати стіну складу –магазину окремо від стіни майстерні на відстані одного метру; перевести кровлю на збудовану стіну шляхом усунення її стиковки з крівлею майстерні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після реконструкції у 2006 році СПД Ольшанською Н.В. сараю літ. «Г», позивачеві була спричинена шкода у вигляді використання стіни майстерні, яка належить останньому, шляхом приєднання до неї своєї крівлі.

Заявою від 28.07.2010р. позивач уточнив свої позовні вимоги, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму 636,00 грн. матеріальних збитків, 5 000,00 грн. моральної шкоди, комісійні витрати в сумі 4166,21 грн. та зобов’язати відповідача виправити допущені порушення та возвести стіну складу магазину окремо від стіни майстерні на відстані одного метра, перенести кровлю на збудовану стіну шляхом усунення її стиковки з крівлею майстерні та просив вважати причини строку позовної давності поважною.

Позивач надав додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимоги, які були прийняті судом до розгляду. (т.1., а.с.120, 121-124).

09.09.2010р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи. Вказані документи були залучені судом до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому посилався на існування договору про спільну діяльність від 10.04.2002р., згідно з яким, сторони домовились про переобладнання гаражу, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Крилова/Караїмська,22/20, літ «Л». (т.1., а.с. 52-54)

Позивач у судовому засіданні 10.09.2010р. підтримав свої уточнені позовні вимоги та полягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні 10.09.2010р. наполягав на відмові у задоволені позову, а також надав заяву від мешканців будинку, який розташований за адресою:. м. Сімферополь, вул.. Крилова/ Караїмська, 22/20, а також схематичний план до вказаної заяви.

Строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.02.2010 р. у справі № 2-507/10 було закрито провадження за позовом Кісельова О.Г. до Ольшанської Н.В. про відшкодування матеріального і морального збитку, примушуванні до виконання певних дій, у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 р. ( т.1 а.с. 36)

Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії В01 № 198405 від 01.09.1999 р. (т.1 а.с. 37).

Відповідач - Ольшанська Нелля Василівна рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради від 26.03.2001 р. була зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 04055647ф0032876 та видано відповідне свідоцтво.(т1., а.с.56).

На підставі свідоцтва про право власності від 20.11.1997р. СПД Ольшанської Н.В. належить на праві приватної власності будинок літ «Д», який розташований у м. Сімферополі, по вул.. Крилова/ Караїмська, б22,/20.

В подальшому, на підставі договору дарування від 29.07.2004р. Ольшанською Н.В. було передано в дар Ільяшенко І.О та Ільяшенко Д.К. по 1/3 частки будинку (т.1.. а.с.60).

Згідно з повідомленням КРП «Сімферопольське МБРТІ» № 8086/10 від 09.08.2010р. сараї літ. «Л» та літ «Г» перебувають у користуванні СПД Ольшанської Н.В., на підставі довідки з ЖЕУ -3 від 23.07.2001р. (т.2., а.с.9)

23.05.2003р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було прийнято рішення № 800 «Про надання дозволу СПД Ольшанської Н.В. переобладнати господарсько – побутові прибудови до квартири № 1 по вул.. Крилова/ Караїмська,22/20 під магазин» (т.1., зворотна сторінка а.с.143-144).

На підставі вказаного рішення відповідачем було зроблено відповідне переобладнання.

Позивач у справі – СПД Кісельов Олег Геннадійович є власником будівлі - майстерня літ «З», яка розташована у м. Сімферополі по вул. Крилова/ Караїмська, 22/20, на підставі договору купівлі – продажу від 18.02.2002р.

На думку позивача, після переобладнання відповідачем сараю літ. «Л», йому була спричинена шкода у вигляді трещін та інших пошкоджень, а також шляхом самовільної прибудови до стіни майстерні стіну магазину, що стало приводом для звернення до суду з цім позовом.

Як вказує позивач у своєму позові на всі ці дії він згоди не давав.

Розглянувши матеріали справи, додаткові пояснення та заслухавши думки сторін, суд не знаходить підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

В матеріалах справи є договір про спільну діяльність від 10.04.2002р., який укладений між Ольшанською Неллі Василівною та Кісельовим Олегом Геннадійовичем (а.с.57).

Сторони домовилися переобладнати гараж, який розташований у м. Сімферополі по вул.. Крилова/ Караїмська,22/20 літ. «Л», який належить Ольшанської Н.В. у торгівельну точку, для чого провести спільне фінансування. Ця торгівельна точка залишається у власності Ольшанської Н.В. (п.1. Договору).

Крім того, відповідно до цього договору сторонами був укладений реєстр витрат на закупівлю товару. Вказаний договір та реєстр був підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Також, СПД Кісельов Олег Геннадійович додатково у листі від 19.11.2003р. зазначив, що не заперечує проти реконструювання Ольшанською Н.В. «своих хозяйственных построек непосредственно примыкающих к моей мастерской в магазин строительных материалов» (т. 1., а.с.58)

Враховуючи те, що у вказаному листі позивач чітко не визначив, до якої саме стіни він не заперечує щодо відповідної прибудови, суд вважає, що позивач належним чином дав свою згоду на прибудову до майстерні магазину будівельних – матеріалів.

У той же час, 31.07.2004р. Кісельовим О.Г. була написана розписка щодо отримання від Ольшанської Н.В. коштів у розмірі 3568, 13 доларів США. Також, вказано, що претензій до Ольшанської Н.В. та Ольшанського В.В. стосовно будівництва магазину будматеріалів по вул.. Крилова/ Караїмська, 22/20 не має, що відповідає положенням п.5. Договору про спільну діяльність від 10.04.2002р.(т.1., зворотна сторінка а.с.58).

Вказані обставини були досліджені у рішенні Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.07.2007р у справі № 2-612/07, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 22.10.2007р.(т.1., а.с.68-71).

Факти, встановлені зазначеними рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом преюдиціальними та звільняються від доказування.

Зокрема, судом було встановлено, що позивачем не представлені докази того, що належна відповідачам будова перешкоджає йому у здійсненні права власності на належну йому будову стекольну майстерню. (т.1, а.с.69).

В рамках цивільної справи № 2-77/09 за позовом Кісельова О.Г. до Ольшанської Н.В була призначена судова будівельно – технічна експертиза.

За результатом проведеного дослідження експертом було зазначено, що стіна стекольної майстерні є одночасно стіною будівлі складу – магазину будівельних матеріалів. Крім того, відхилення від робочого проекту при будівництві складу – магазину, який розташований у м. Сімферополі по вул.. Крилова/ Караїмська,22/20 існують.

В якості підстав для задоволення позову позивач посилається саме на ці факти, які викладені у висновку експерта № 1249 від 24.11.2009р.

Проте, суд не може прийняти до уваги висновок експерта, як належний доказ у справі, оскільки згідно з частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта, який здійснений під час розгляду цивільної справи для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Проте, висновок експерта у цій справі вказаним вимогам не відповідає.

Зокрема, в дослідженій частині судовий експерт робить висновки про те, що причиною вказаних пошкоджень може являтись збільшення навантаження на суміжну стіну, у той час як, висновок експерту не може ґрунтуватись на можливих припущеннях.

Разом з тим в матеріалах справи є також висновок спеціаліста № 1291 від 26.06.2008 р., згідно з яким спеціаліст відповідає на запитання позивача та вказує на вартість відновленого ремонту 1934, 00 грн.

Висновки спеціалістів з відповідних питань, надані ними поза межами проведення судової експертизи, не є експертними, а тому не можуть бути прийняті судом як висновки експертів.

Посилання позивача на постанову № 895, яка була винесена 14.04.2009р. Інспекцією ДАБК про накладення штрафу на Ольшанську Н.В. у розмірі 85,00 грн. як на безспірний факт здійснення відповідачем будівельних робіт без дозволу є недостатньо обґрунтованим.

Так, вказана постанова була винесена відповідно до покладених на Інспекцію ДАБК функцій, які вказані у Положенні про державний архітектурно – будівельний контроль, затвердженого постановою КМУ від 25.03.1993р. № 225, зокрема, розгляд справи про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень.

Частиною 10 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Але, відповідно до п.42 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про основи містобудування» (застосування вказаної норми закону на початок здійснення перебудови) будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.

На виконання приписів вказаної статті СПД Ольшанською Н.В. відповідний дозвіл ради отриманий був, про що винесено рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 800 від 23.05.2003р.,

У той же час, суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже, у разі самовільної забудови права вимагати здійснення перебудови насамперед має орган державної влади.

В матеріалах справи є лист вих. № 3248/36.01-18 від 03.12.2009р. на ім’я Кісельова О.Г, в якому міститься інформація, що подання позову до суду здійснюється комітетом архітектури та містобудування м. Сімферополя. Також в листі Прокуратури Центрального району м. Сімферополя вих. № 263-08 від 19.03.2010р. вказано, що лише готується відповідна позовна заява.

Натомість, на час розгляду справи у суді, позивач не надав доказів знаходження в провадженні суду відповідної позовної заяви щодо знесення самовільно збудованої будівлі (ухвала про порушення провадження у справі, тощо), а також рішення суду з цього питання.

Крім того, суд також приймає до уваги рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.07.2007 р. у справі № 2-612/07, яким було встановлено, що переобладнання господарських споруд під магазин здійснювалось відповідно до чинного законодавства шляхом отримання необхідних дозволів, будівельних проектів, узгоджень з дотриманням будівельних норм і правил.

При цьому, суд також виходить з того, що позивачем не надано доказів того, що спірна споруда перешкоджає йому у здійсненні саме підприємницької діяльності, оскільки переобладнання господарських споруд по вул. Крилова/Караїмська 22/20 кв.1 у м. Сімферополі здійснювалась сторонами як фізичними особами.

Так, позивач зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності за адресою: м. Сімферополь, вул. Залеська, 78 кв. 28, у той же час підприємницьку діяльність він здійснює у скляної майстерні, що розташована за адресою: вул. Крилова/Караїмська 22/20 кв.1 у м. Сімферополі.

Проте, позивачем не надано належних доказів, які свідчать про те, що саме спірна споруда використовується ним для здійснення господарської діяльності та отримання відповідного прибутку, зокрема, відсутній відповідний патент на здійснення певного виду діяльності, тощо.

Позивач також посилається на статтею 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Водночас, відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є реальні збитки, тобто втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач при розгляді справи не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів про наявність і розмір завданих збитків у розумінні ст. 22 ЦК України та наявності вини відповідача внаслідок здійснення переобладнання спірної споруди.

Стаття ст. 1166 ЦК України встановлено умови цивільно-правової відповідальності: вини особи, що заподіяла шкоду, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Отже, однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника і збитками потерпілої сторони.

Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між здійсненням будівельних робіт відповідачем та неможливістю здійснення підприємницької діяльності позивачем у приміщенні, що йому належить.

Отже вимога позивача в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 636,00 грн. не підлягає задоволенню.

В якості обґрунтування своїх вимог стосовно стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. позивач посилається на те, що відповідачем були створені перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності. У зв’язку з цим, позивачу були спричинені моральні страждання, він був змушений звертатися до Прокуратури Київського району м. Сімферополя, Інспекції ДАБК, Центрального районного суду м. Сімферополя за отриманням правової допомоги.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.          

Ст. 1167 ЦК України передбачає особливості умови компенсації моральної шкоди.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до Роз’яснень вищого арбітражного суду України №02-5/95 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.

Оскільки позивач по дійсній справі звертається до суду як суб’єкт підприємницької діяльності моральна шкода полягає у втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації.

Але, таких підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем не було заявлено.

Посилання позивача на ті обставини, що звернення до різних інстанцій за захистом своїх прав, які потребують від нього зусиль з організації життя та коштів для цього не можуть розцінені судом як підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки такі дії він здійснював як громадянин України, про що свідчать відповіді різних установ на багаторазові звернення Кісельова О.Г.

За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди також відсутні.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача усунути допущені порушення та збудувати стіну складу –магазину окремо від стіни майстерні на відстані одного метру; перевести крівлю на збудовану стіну шляхом усунення її стиковки з крівлею майстерні, оскільки переобладнання сараю літ «Л» було здійснено не тільки за згодою самого позивача, а й з безпосереднім фінансуванням його будівництва та з метою отримання доходу від спільної діяльності на підставі договору від 10.04.2002 р., укладеним між Кісельовим О.Г. та Ольшанською Н.В.

Ці факти також знайшли відображення у судових рішеннях у справі за позовом Кісельова О.Г. про усунення перешкод в здійсненні права власності і права користування земельною ділянкою шляхом зносу зведеної будівлі по вул.. Крилова /Караїмської 22/20, покладання обов’язку на відповідачів провести землекористування на спірній земельній ділянці ( т.1 а.с. 68-70).

Вимоги позивача в частині стягнення витрат у розмірі 4 166,21 грн., які складаються з 1 407,60 грн. витрат щодо сплати на виготовлення висновку спеціаліста, 2 064,96 грн. витрат на сплату судової будівельно – технічної експертизи № 1249 від 24.11.2009р., 20,65 грн. сплата комісії Ощадбанку не можуть бути задоволені судом.

Так, висновок спеціаліста № 1291 від 26.06.2008р. проводився за заявою Кісельова О.Г., тобто за власним бажанням, а отже, витрати щодо сплати на виготовлення висновку спеціаліста у сумі 1407,60 грн. не може бути відшкодовані судом.

Висновок експерта № 1249 від 24.11.2009р. проводився в рамках цивільної справи № 2-77/09, а отже питання щодо повернення витрат на сплату судової будівельно – технічної експертизи в сумі 2 064,96 грн. може бути розглянуто саме в рамках цієї цивільної справи. Таким чином, СПД Кісельов О.Г. не позбавлений права звернутися з відповідної заявою до місцевого суду, який призначив вказану експертизу.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати, пов’язані з оплати комісії банківських установ не передбачені.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позов Суб’єкта підприємницької діяльності Кісельова О.Г. задоволенню не підлягає.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст.49 господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.