Рішення № 11201528, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-2/3257-2010 за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул. Шевченка, 100)

до Приватного підприємства "Гута-Крим" (95022, м. Сімферополь, вул. Сакська, 7)

про стягнення 17 769,94 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Литвинчук - представник, довіреність у справі

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 17769грн94коп., з яких, 17434грн64коп. – основний борг, 42грн80коп. – 3% річних, 292грн50коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №137х/12-09 від 01.12.2009 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу товар, якій ПП "Гута-Крим" не оплатило, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

14 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5064грн25коп, з яких 4728грн95коп основного боргу, 292грн50коп пені, 42грн80коп річних.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна", як продавцем, та Приватним підприємством "Гута-Крим", як покупцем, був укладений договір купівлі - продажу №137х/12-09 від 01.12.2009р, відповідно до п.1.1, 1.2 якого продавець зобов’язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної та ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Відповідно до п.5.2 договору оплата кожної партії товару проводиться у повному об’ємі на таких альтернативних умовах: попередня оплата або відстрочення платежу. Конкретні умови оплати вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Позивач на виконання зобов’язань, прийнятих за договором купівлі - продажу №137х/12-09 від 01.12.2009р, відповідно до видаткових накладних (№10394611 від 20.5.2010р, №10394612 від 20.5.2010р, №10241318 від 28.4.2010р, №10241319 від 28.4.2010р, №10241320 від 28.4.2010р, №10243859 від 28.4.2010р, №10243860 від 28.4.2010р, №10211484 від 23.4.2010р, №10211485 від 23.4.2010р, №10211486 від 23.4.2010р, №10200686 від 22.4.2010р, №10200687 від 22.4.2010р, №10192230 від 21.4.2010р, №10192231 від 21.4.2010р, №10178178 від 20.4.2010р, №10178179 від 20.4.2010р, №10178180 від 20.4.2010р, №10179771 від 20.4.2010р, №10166632 від 19.4.2010р, №10166633 від 19.4.2010р, №10150051 від 15.4.2010р, №10150052 від 15.4.2010р, №10150053 від 15.4.2010р, №10140860 від 14.4.2010р, №10140861 від 14.4.2010р, №10128490 від 13.4.2010р) поставив відповідачу товар. Згідно вищевказаних накладних та п.5.2 договору, відповідач був зобов’язаний оплатити поставлений товар протягом 15 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не оплатив позивачу повністю вартість поставленого товару у зазначений у видаткових накладних строк, в результаті чого за ним склалася заборгованість.

Враховуючи подану позивачем 14.9.2010р заяву про зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

На момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за товар поставлений за договором купівлі - продажу №137х/12-09 від 01.12.2009р склала 4728грн95коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 4728грн95коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 4728грн95коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 292грн50коп. пені за період з 29.4.2010р по 08.6.2010р, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення покупцем п.5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожен день заборгованості.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 292грн50коп. пені за період з 29.4.2010р по 08.6.2010р, нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 42грн80коп. річних за період з 29.4.2010р по 08.6.2010р, яка також підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 15.9.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву про зменшення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Гута-Крим" (95022, м. Сімферополь, вул. Сакська, 7, р/р 260011403437006 в АКБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код 35283592) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул. Шевченка, 100, р/р 26006010025849 в ПАТ «Державний експертно - імпортний банк України» м.Киів, МФО 322313, ЄДРПОУ 22946976) 4728грн95коп боргу, 42грн80коп. річних 292грн50коп пені, 102,00грн державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.           

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.