Рішення № 11201525, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-32/4128-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул.. Доброхотова, 11, ідентифікаційний код 31557119).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бородіна, 16 ідентифікаційний код 20676633)

Про стягнення 11827, 01 грн.

За участю представників:

Від позивача – Гроссу Г.В., довіреність № 38-1870 від 28.05.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» про стягнення 11827, 01 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 02.09.2010р., розгляд справи відкладено на 14.09.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 10979 від 15.10.2008р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з листопада 2008р. по березень 2009р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач, вдруге, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008р. між Комунальнитм підприємством «Харківські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (Споживач) ( відповідач) був укладений договір № 10979 (4122/230-820) купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді .( а.с. 20 -23).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію провадяться в грошовій або іншій формі, на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності – виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, що закріплено в пункті 6.3 Договору.

Строк дії договору становить з моменту підписання до 15.04.2009р., що відображено в пункті 10.1 Договору.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується Актом № 174/2646 про підключення споживача до джерела теплової енергії від 11.11.2008р. та Актом № 174/8838 про відключення споживача від джерела теплової енергії від 27.03.2009р. (а.с. 10).Крім того, позивачем направлялись рахунки на оплату поставленої теплової енергії на адресу відповідача, що підтверджується супровідним листом та квитанцією про відправку. ( а.с. 12-13).

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 11827, 01 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 11827, 01 грн.

Крім того, у виконання умов договору , сторонами був підписаний акт звірки на 11827, 01 грн. ( а.с. 54).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 11827, 01 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1099, 17 грн. – витрат, що пов’язані з веденням справи.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Так, розглянувши заяву позивача, судом встановлено, що ухвалами суду від 18.08.2010р. та від 02.09.2010р. явка позивача була визнана обов’язковою.

Місцезнаходженням позивача є м. Харків.

Оскільки необхідність виїзду представника позивача до Господарського суду АР Крим виникла саме через недобросовісне виконання відповідачем обов’язків за договором, а отже й – через необхідність підтримання позову в суді, суд вважає за можливе віднести витрати на придбання квитків в сумі 674, 17 грн. ( квиток Харків – Сімферополь на 01.09.2010р. – 216, 67 грн. + Сімферополь – Харків на 02.09.2010р. -171, 96 грн. + Харків – Сімферополь на 13.09.2010р. – 142, 77 грн. + Сімферополь – Харків на 14.09.2010р. -142, 77 грн. ) до судових витрат.

Пунктом 5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон , затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59, встановлено, що підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Підпунктом 1.6. пункту 1 частини 1 вищезазначеної Інструкції передбачено, що підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Представником позивача було надано рахунок фактуру на оплату проживання в готелі на суму 245, 00 грн. та квитанцію, що підтверджує оплату представником позивача зазначеної суми.

Таким чином, позивач через неналежне виконання обов’язків за договором відповідачем, був змушений понести витрати на відправку та проживання представника для розгляду справи в суді.

Підпунктом 1.5 пункту 1 частини 1 Інструкції також встановлено, що за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові .

Позивачем в документальному обґрунтуванні заяви надані докази того, що добові були нараховані в розмірі 90, 00 грн. ( відповідно до звіту про використання коштів, наданих на відрядження).

Таким чином, витрати позивача на оплату представникові добових в розмірі 90, 00 грн. також підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 44, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бородіна, 16 ідентифікаційний код 20676633) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул.. Доброхотова, 11, ідентифікаційний код 31557119) 11827, 01 грн. заборгованості, 1009, 17 грн. витрат, пов’язаних з веденням судового процесу, 118, 27 державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 14.09.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 15.09.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.