Постанова № 11201412, 26.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 серпня 2010 р. № 16/17-10 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Коробенка Г.П.,

Жаботиної Г.В.,

розглянула

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод" (далі –Товариство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від15.06.10

у справі№ 16/17-10

господарського судуДніпропетровської області

за позовомСинельниківської міської ради Дніпропетровської області (далі – Міськрада)

доТовариства

провнесення змін до пунктів договору оренди земельної ділянки. В засіданні взяли участь представники: - позивача:Пустовойт С.В. (за дов. № 2281/25 від 25.08.10); - відповідача:не з'явились.            Ухвалою від 12.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства б/н від 23.06.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.08.10 представники Товариства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представника Міськради.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 18.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутнього представника сторони повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 29.04.10 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги Міськради задоволено частково.

Визначено внести зміни до пунктів 9, 10 договору оренди земельної ділянки, укладеного 21.03.06 між Міськрадою та Товариством(зареєстровано у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру 21.03.06 за № 040611500015), виклавши їх в наступній редакції:

"п. 9 Орендна плата складає 40 грн. 97 коп. (сорок грн. 97 копійок) за рік, що становить 0,09% від грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Законів України "Про оренду землі" та "Про плату за землю".

"п. 10 Орендна плата вноситься "Орендарем" щомісяця до 30 числа місяця, наступного за місяцем за який проводиться оплата, у грошовій формі в розмірі 3 грн. 42 коп. (три грн. 42 коп.) на розрахунковий рахунок 33218812700034, код бюджетної класифікації 13050500, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 23929833, одержувач –управління Державного казначейства у м.Синельниковому".

З Товариства на користь Міськради стягнуто 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 15.06.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Євстигнеєва О.С., суддів –Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 29.04.10 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.08 № 309-VI було внесено зміни до Закону України "Про оренду землі" щодо мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, що перебувають в державній та комунальній власності, та щодо спірної земельної ділянки, займаної гуртожитком, така плата згідно чинного законодавства не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 29.04.10 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 15.06.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Міськраді відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 610, ч. 2 ст. 651, ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Міськрада у своєму відзиві на касаційну скаргу щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 21.03.06 між Міськрадою (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки /далі –Договір/, який зареєстровано у Синельниківському структурному підрозділі центру Державного земельного кадастру за № 040611500015), за змістом якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 26.10.05 № 491-28/ІV надає, а Орендар –приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вул.Леніна, 130-б у м.Синельникове Дніпропетровської області, для обслуговування гуртожитку № 2.

Судами встановлено, що за змістом Договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1538 га, кадастровий номер –1213000000:01:535:0003, при цьому строк дії такого Договору сторонами встановлено у двадцять років.

Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що відповідно до п.п. 9, 10 Договору орендна плата за ним складає 13,28 грн. за рік, що становить 3% суми земельного податку грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Міськради від 23.12.05 № 514-29/IV. Орендна плата вноситься Орендарем щомісяця до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться оплата у грошовій формі в розмірі 1,11 грн. на розрахунковий рахунок № 33214812500034 в банку УДКУ у Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації –13050200, МФО 805012, код ОКПО 23929833, одержувач –відділення Державного казначейства у м.Синельниковому.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторони у п. 12 Договору передбачили, що розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України "Про оренду землі" та згідно з цим договором у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

При вирішенні спору по суті суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.08 в Закон України "Про оренду землі" внесені зміни, зокрема, ч.ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.08.

Судами враховано, що саме з метою приведення діючих договорів у відповідність до чинного законодавства Міськрада листом від 01.12.09 № 3110/25 повідомила Товариство про встановлення розміру орендної плати у сумі 1 365,74 грн. за рік, що становить 3% від грошової вартості земельної ділянки, та направив таку пропозицію щодо внесення змін до п.п. 9, 10 Договору шляхом підписання додаткової угоди, яка додавалася до листа. При цьому, встановлено, що вказаний лист було отримано Товариством 03.12.09, однак залишено без реагування. Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на те, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, сторонами у Договорі було передбачено можливість зміни розміру орендної плати, та враховуючи зміни в земельному законодавстві, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого та апеляційного судів про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову та зміни пунктів 9 і 10 Договору оренди землі, виходячи з розмірів орендної плати, визначеного відповідно до норм Законів України "Про плату за землю" і "Про оренду землі".

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Синельниківський ресорний завод" б/н від 23.06.10 залишити без задоволення.

Постанову від 15.06.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 16/17-10 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Г.Коробенко Г.Жаботина