Постанова № 11200960, 30.08.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р. Справа № 2a-2417/10/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Лавринович Т.В.,

за участю: представника позивача Воришка Я.Я.,

представника відповідача Гопші С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську ( далі - ДПІ в м.Івано-Франківську) до приватного підприємства «Західна українська виробничо-фінансова компанія»( далі ПП “ЗУВФК”) про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

01.07.2010 року заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся з адміністративним позовом до приватного підприємства «Західна українська виробничо-фінансова компанія»про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у звязку з несплатою штрафних санкцій, застосованих за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Прокурор у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин згідно ч.4 ст.128 КАС України суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності прокурора.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнав. Суду пояснив, що в квітні 2008 року між приватним підприємством «Західна українська виробничо-фінансова компанія»та нерезидентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтепломонтаж»(Російська Федерація) було укладено договір за №044 про поставку дизельного палива. Проте в результаті шахрайських дій зі сторони вищевказаного товариства, товар відповідач не отримав. Зазначив, що з даного приводу ПП “ЗУВФК” зверталось як до правоохоронних органів Російської Федеративної Республіки, так і до судових органів. Однак з незалежних від підприємства причин дизпаливо на його адресу не надійшло, а кошти в порушення умов укладеного договору та чинного законодавства ТзОВ ”Хімтепломонтаж” не повернуло. Тому вважає, що фактично податкове зобовязання у відповідача відсутнє. Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування” визначені види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Згідно п.3 ч.1 ст.9 даного Закону платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Преамбулою ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»встановлено, що даний закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином на переконання суду вищевказаний нормативний акт поширює свою дію на спірні правовідносини, які виникли внаслідок допущених відповідачем порушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст.1 ЗУ “Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання згідно ЗУ “Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами України.

В судовому засіданні встановлено, що 13.03.-19.03.2009 року посадовими особами ДПІ в м.Івано-Франківську проведено позапланова виїзна перевірка щодо дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та повноти оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України приватного підприємства «Західна українська виробничо-фінансова компанія» за період з 01.05.2007 року по 28.02.2009 року, про що складено відповідний акт. З акту перевірки за №3768/22-1/33859253 від 24.03.2009 року, вбачається, що відповідачем порушено вимоги ст.ст.2, 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний звязок суд погоджується з правомірністю прийняття позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Так при виконанні договору № 044 від 07.04.2008 року відповідач не забезпечив ні надходження товару, який був предметом експортного контракту, ні повернення валютних коштів в сумі 3 350 000 рублів, з них на суму 1950000 рублів термін прострочення 88 днів та на суму 1400000 рублів термін прострочення 73 дні..

Дані обставини згідно ч.3 ст. 72 КАС України доказування не потребують, як такі, що визнаються сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.218 ГКУ учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Проте суд не приймає до уваги посилання ПП “ЗУВФК”на вжиття усіх заходів щодо забезпечення надходження товару чи повернення коштів, зокрема звернення до суду, оскільки, згідно встановлених обставин відповідач не вжив всіх прямо передбачених законом заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так відповідно до ст.4 ЗУ “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується виключно у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами. Однак у відповідності до наданої представником відповідача копії ухвали Господарського суду від 30.12.2008 року №4814 в прийнятті позовної заяви за позовом ПП «ЗУВФК» до ТзОВ «Хімтепломонтаж»відмовлено, а відповідно до пояснення представника відповідача вищевказана позовна заява не була прийнята до розгляду і Міжнародним комерційним арбітражним судом.

Відповідно до ст.2 вищевказаного Закону ( в редакції від 31.05.2007 року) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У звязку з наведеним позивачем правомірно та підставно прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000162201/0 від 01.04.2009 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 220637,23 грн. Дане рішення в цей же день отримане директором ПП “ЗУВФК” про що свідчить підпис останнього на корінці відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.17.1. ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами.

Відповідно до п.17.3. ст.17 вищевказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Як вбачається з системного аналізу ст.17 даного Закону податковий орган, як контролюючий, уповноважений вирішувати питання щодо застосування відповідальності за порушення вимог валютного законодавства та погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетом, які виникли внаслідок допущених порушень у зовнішньоекономічній сфері. При цьому, як вбачається з вищенаведеної норми, відповідальність за порушення чинного законодавства застосовується, а відповідні зобовязання визначаються податковим органом у вигляді штрафних санкцій.

Порядок застосування податковими органами штрафних санкцій з метою встановлення єдиного порядку застосування норм ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»визначений Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України за N 110 від 17.03.2001, зареєстрованою в МЮУ 23.03.2001за №268/5459.

Згідно п.1 дану Інструкцію розроблено відповідно до Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про систему оподаткування", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

У відповідності до п.2.2 вищевказаної Інструкції під терміном «податкове зобов'язання»в змісті Інструкції слід розуміти зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т.ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України;

Таким чином пеня передбачена ст.4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є податковим зобовязанням в змісті Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

На переконання суду, оскільки механізм реалізації стягнення вищезгаданої пені ні ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ні інший закон не врегульовує, відповідно до ч.ч.3, 7 ст.9 КАСУ до спірних правовідносин слід застосовувати норми Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Згідно п.6.3 зазначеної Інструкції органам державної податкової служби надано право у разі порушення валютного законодавства до платників податків застосовувати штрафні санкції та фінансові, у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

За таких обставин застосування штрафних санкцій до позивача є правомірним, розмір застосованої пені визначений податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджується розрахунком нарахування пені, витребуваним судом в якості письмового доказу по справі. При цьому сума штрафних санкцій не перевищує розмір неповерненої валютної виручки, тому посилання позивача на порушення органом Державної податкової інспекції ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»суд залишає без уваги, як безпідставне.

Відповідно до ст.13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби сплата (стягнення) штрафних (фінансових) санкцій, передбачених цією Інструкцією, та інших штрафних (фінансових) санкцій, застосування і стягнення яких згідно чинного законодавства покладено на органи ДПІ, здійснюється у порядку, визначеному відповідними законами України.

Таким чином, оскільки порядок сплати штрафних санкцій, застосування яких віднесено до компетенції органів державної податкової служби, передбачений виключно ЗУ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, дії відповідача щодо прийняття та направлення позивачу по справі податкових вимог, здійснені на підставі вищевказаного Закону, є правомірними з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, крім випадків оскарження відповідного рішення у встановлений законом строк.

Доказів оскарження вищевказаного повідомлення-рішення суду не подано, отже, останнє вважається узгодженим.

Узгоджена сума податкового зобовязання, несплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1 ст.3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Наявність податкового боргу підтверджується податковим повідомленням-рішенням, довідкою про борг Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №198 від 26.08.2009 року та іншими матеріалами справи. Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості в судовому засіданні не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 2, 4 ЗУ «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», ст.17 ЗУ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Західна українська виробничо-фінансова компанія» в дохід держави 220 637 (двісті двадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 23 коп. штрафних санкцій.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяГундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 03.09.2010 року.