Рішення № 111983648, 04.07.2023, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1031/23

Провадження № 2/715/267/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Григорчак Ю.П.

секретар судового засідання Кравець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Сенс Банк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення втрат від інфляції та 3% річних. Посилається на те, що 19.12.2005 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 370. Загальними зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на АТ «Укрсоцбанк». 12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. АТ «Сенс Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором. У зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті кредиту у банка виникло право задовольнити свої вимоги. Відповідно до виконавчого напису № ВРН 539550 від 21.10.2011 року, звернуто стягнення на квартиру за номером АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу в розмірі 35 567,12 дол. США, та 9 195,57 грн.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 3 201,11 дол. США, що складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 3 201,11 дол. США, суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 827,62 грн., суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість в сумі 4 333,32 грн.

25 квітня 2023 року ОСОБА_1 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв`язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

10 травня 2023 року представник АТ «Сенс Банк» направив до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 5 288,29 дол. США, що складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 5 288,29 дол. США, суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 1 367,24 грн., суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість в сумі 5 230,17 грн.

В судове засідання представник позивача АТ «Сенс Банк» не з`явився, проте представник подав до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте направив до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вказував, що позов не обґрунтований та безпідставний, просив суд відмовити у задоволені в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 19.12.2005 року АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 370.

Відповідно до п. 1.1. кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 36 270,00 дол. США. Зі сплатою 11,5% процентів річних.

Відповідно до договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

Відповідно до виконавчого напису № ВРН 539550 від 21.10.2011 року звернуто стягнення на квартиру за номером АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу в розмірі 35 567,12 дол. США та 9 195,57 грн.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 грудня 2015 року виконавчий документ № ВРН 539550, виданий 21 жовтня 2011 року, повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю можливості реалізації майна що перебуває у заставі.

Згідно рішення №5/2019 AT «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» приєднано до АТ «Альфа-Банк», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів AT «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до статуту акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Згідно п. 4.4. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п. п. 3.3.2.-3.3.7.,3.3.11.-3.3.13. та 3.3.16. цього договору, порушення умов договору, визначеного п. 1.3. цього договору, протягом більше, ніж п`ять днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п. 4.5. у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8., 3.3.9. цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний-час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

У зв`язку із не виконанням ОСОБА_1 обов`язків по кредиту банк звернувся до приватного нотаріуса Хоменко М.О., якою 21 жовтня 2011 року було видано виконавчий напис № ВРН 539550, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки по кредитному договору, а саме на квартиру за номером АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу в розмірі 35 567,12 дол. США та 9 195,57 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі №715/1402/19 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких, як законний представник діє ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Глибоцької РДА Глибоцького району Чернівецької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2020 року про відмову у задоволенні позову змінено в мотивувальній частині. У даній постанові апеляційним судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 23.01.2009 року, тобто наступний за ним мав бути здійснений 20.02.2009 року у відповідності до графіку, визначеного п.п.1.1.1 договору кредиту №370, з 21.02.2009 року розпочався перебіг 60 календарних днів, після спливу якого наступали наслідки у вигляді погашення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції, а вже з 22.04.2009 року (на 61 день з часу прострочення) у банка виникло право дострокового стягнення заборгованості з відповідача.

Тлумачення ст. 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим.

Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту.

Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі ст. 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю. У позасудовому порядку захист суб`єктивного права також нерозривно пов`язується із фактором часу, про що свідчить зміст ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається в ст. 261 ЦК України. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18) зазначено, що: «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав… Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин».

З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку.

Підстави зупинення та переривання позовної давності визначені у ст. 263, 264 ЦК України. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ЦК України). Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Звернення особи до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є певною мірою ризиком, пов`язаним, у тому числі, із пропуском позовної давності. Однак особа сама вирішує як їй здійснювати захист своїх прав, в судовому або ж позасудовому порядку.

Зазначене вище свідчить, що вчинення нотаріусом виконавчого напису або визнання його таким, що не підлягає виконанню, не впливають на переривання позовної давності або зупинення її перебігу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина перша статті 267 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (стаття 625 ЦК України).

Не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (пункт 4 частини першої статті 602 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:

- натуральним зобов`язання (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

- задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред`явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.

Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов`язанні має бути й стосовно 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливу позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги.

Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Зазначені вище висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20, провадження №61-261св22.

В розглядуваній на даний час судом справі АТ «Сенс Банк» просить стягнути із ОСОБА_1 3 % річних на підставі ч.2 статті 625 ЦК України за період з 10 січня 2020 року по 10 січня 2023 року. В даному випадку 3% річних нараховані на задавнену вимогу, оскільки строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору №370 було змінено, в зв`язку з чим перебіг позовної давності щодо стягнення основної заборгованості розпочався 22 квітня 2009 року, що встановлено постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі №715/1402/19 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах яких, як законний представник, діє ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Глибоцької РДА Глибоцького району Чернівецької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ні видача виконавчого напису нотаріуса № ВРН 539550 від 21.10.2011 року, яким звернуто стягнення на квартиру за номером АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу в розмірі 35 567,12 дол. США та 9 195,57 грн., ні звернення до суду з позовом про звернення стягнення на таке нерухоме майно, не є підставою для переривання спливу строку позовної давності за вимогою судового захисту у формі позову про стягнення основної суми заборгованості, оскільки такі способи захисту порушеного права кредитора є різними за своєю суттю.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних слід відмовити в зв`язку з тим, що така сума нарахована позивачем в задавненому зобов`язанні, в якому кредитор не звертався до суду з позовом про стягнення основної суми заборгованості.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265 України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецької апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: