Рішення № 11198336, 13.09.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2-2829-2010

РІШЕННЯ

іменем України

13 вересня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Шиліна А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на майно та звільнення з-під арешту, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій зазначив, що 01.07.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Кушнір А.М. на підставі постанови АА №565551 від 14.05.2010 року про арешт майна боржника, а саме частини приватизованої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведено опис та арешт майна, без урахування вартості частки квартири, на суму 6170 гривень, та за відсутністю позивача.

У звязку з чим, просить суд визнати право особистої власності ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на майно: килим-палас, розміром 3х5 м, тумбу-умивальник СЗ-65, умивальник FLY-65, ванну акрилову Aqua Tino довжиною 170 см, пральну машинку Indesit, набір корпусної меблі «Ясень-9Д», 5-секційний, телевізор LSD Sharp, LC32A47EVBK, та зазначене майно звільнити з-під арешту органу ДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги, просила суд звільнити з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області на килим 2х5 м, тумбу умивальника з умивальником, ванну акрилову, пральну машинку « Indesit» , пяти секційний набір корпусної меблі , крім телевізора LSD Sharp, який не був описаний державним виконавцем та визнати її право власності на вказане майно і дала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнали частково, тільки на те описане державним виконавцем майно, на яке у позивача є відповідні документи і походження якого остання може підтвердити.

Представник відповідача - відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області Кушнір А.М., позовні вимоги визнала частково, та пояснила, що дійсно, нею, державним виконавцем Лозівського ВДВС ЛМРУЮ Харківської області, 14.05.2010 року щодо майна належного ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, в межах зазначеної суми стягнення за виконавчим листом було складено акт опису та арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На час складання акту, були відсутні будь-які відомості щодо арештованого майна, тому потрапило і майно позивача, тобто з боку відділу ДВС Лозівського МРУЮ Харківської області не було ні якого наміру своїми діями чи рішеннями, порушити права позивача, на належне йому майно, оскільки у відповіді з Лозівського БТІ вбачалося, що і ОСОБА_2 зареєстрований за даною адресою. Представник ВДДВС Лозівського МРУЮ Харківської області зазначила, що позов позивача визнає частково, однак буде згодна з любим рішенням суду, оскільки дійсно були порушені права позивача на користування майном, яке їй належить на праві приватної власності.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 27.12.2007 року, за кілька днів до Нового року, він разом з ОСОБА_1 їздили в м.Харків, де позивач на ринку «Барабашово» придбала пральну машинку «Indesit» та водонагрівальний бак, 19.08.2008 року він разом з ОСОБА_1 їздили в м.Харків, де позивач придбала тумбу умивальника, умивальник та акрилову ванну в гіпермаркеті «Епіцентр» м.Харкова, оскільки він на своєму автомобілі марки «Газель», державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював перевезення вказаного майна з м.Харкова в м.Лозова.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З огляду на постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.05.2010 року вбачається, що державним виконавцем Лозівського ВДВС ЛМРУЮ Харківської області Кушнір А.М., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме частину приватизованої квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яке заборонено відчужувати (а.с.17).

Відповідно до акту опису й арешту майна серії НОМЕР_3 від 07.07.2010 року, описано і накладено арешт на майно, що оспорюється позивачем, а саме: стінка пятисекційна, світло-коричневого кольору, вартістю 300 гривень; килим 2х5 вартістю 1000 грн.; ванна акрилова білого кольору вартістю 800 грн.; тумба умивальника білого кольору вартістю 800 грн., пральна машина «Indesit» вартістю 1200 грн., а всього на суму 4100 (чотири тисячі сто) гривень (18-19,59-60).

З огляду на ксерокопію паспорта ОСОБА_2, останній з 30.09.2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-14).

В матеріалах справи наявна ксерокопія довідки від 22.07.2010 року, видана Лозівським БТІ до ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області, в якій зазначено, що станом на 22.07.2010 року квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано на імя ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (а.с.57).

Відповідно до довідки КП «ДЕЗ» від 09.08.2010 року, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11).

Матеріалами справи встановлено, що включені до акту опису майна килим 2х5 придбаний в 06.03.2003 року на Лозівському ринку Харківської області був подарований позивачу на 8 березня її дітьми, що підтверджується товарним чеком виданим підприємцем ОСОБА_11, пральну машину «Indesit» позивач придбала 27.12.2007 року на ТЦ «Барабашова» м.Харків, 19.08.2008 року в гіпермаркеті «Епіцентр» позивач придбала тумбу умивальника СЗ-65, умивальник Fly-65 07 за 1331,80 грн. та ванну Aqvualino за 959,00 грн., що підтверджується товарними чеками та гарантійним талоном на пральну машину, даний товар привезений на замовлення позивача автомобілем марки «Газель», державний номерний знак НОМЕР_2, водієм ОСОБА_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, стінку пятисекційну світло-коричневого кольору позивач придбала в червні 1992 року, що підтверджується фотокарткою ярлику набору корпусної меблі «Ясень-9Д», 5-секційний, штамп ВТК червень 1992 року (24,25,26,27,28).

Викладене свідчить про те, що на період складання акту опису й арешту майна державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, а саме 01.07.2010 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, фактично не проживав, а включені до акту опису майна килим 2х5 м, тумба умивальника з умивальником, ванна акрилова, пральна машинка « Indesit» , пяти секційний набір корпусної меблі, належать позивачу ОСОБА_1

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, остання може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів того, що килим 2х5 м, тумба умивальника з умивальником, ванна акрилова, пральна машинка « Indesit» , пяти секційний набір корпусної меблі , які описані та арештовані відповідно до акту державного виконавця, належить їй на праві власності.

Відповідно до ч.ч.1-2, 4, 6 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право предявити позов про визнання за нею права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати нею документа, який засвідчує право власності.

Відповідно до підпункту 5.15.1, пункту 5.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, зі змінами та доповненнями, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка, суд вважає, що уточнена позовна заява підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено порушення прав позивача, які виражені в позбавленні можливості останньої володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

З огляду на платіжні квитанції (а.с.1,2), вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 грн.

Отже, суд в даному випадку діє відповідно до положень ст.11 ЦПК України, в яких визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно з п.5 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ», затвердженого ПКМУ №1258 від 21.12.2005 року, якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать різних категорій справ і для яких передбачено різний розмір витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром.

Керуючись ч.ч.1-2, 4, 6 ст.41 Конституції України, ст.ст.10,11,38,44,57,60,ч.2 ст.77,79,ч.1 ст.88,ч.4 ст.169,209,212-215,217,218, 223-226, 392 ЦПК України, ст.ст.11,14,316,317,319,321, 328,526,530,610-612,1054 ЦК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, п.п.5.15.1., 5.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», суд, -

вирішив:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на майно та звільнення з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з під арешту, накладеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області Кушнір А.М. згідно акту опису й арешту майна серії НОМЕР_4 від 01.07.2010 року: килим 2х5 м, тумбу умивальника з умивальником, ванну акрилову, пральну машинку « Indesit» , пяти секційний набір корпусної меблі, що належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса реєстрації за паспортом: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на описане майно: килим 2х5 м вартістю 1000 (одна тисяча) гривень, тумбу умивальника з умивальником вартістю 800 (вісімсот) гривень, ванну акрилову вартістю 800 (вісімсот) гривень, пральну машинку «Індезіт» вартістю 1200 (одна тисяча двісті) гривень, пяти секційний набір корпусної меблі вартістю 300 (триста) гривень, а всього на загальну суму 4100 (чотири тисячі сто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 гривень та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Лозівському міськрайонному суді Харківської області у розмірі 83 гривень на користь держави на р/р31416537700015 в Лозівському УДК, код ОКПО 24134414, банк ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011.

Копію ухвали направити відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області для виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 16.09.2010 року.

Суддя О.А. Ткаченко