Вирок № 111952110, 23.06.2023, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1310/21

Провадження № 1-кп/135/23/23

ВИРОК

іменем України

23.06.2023 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження № 12021025240000006 від 05.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лавринівці Шепетівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, пенсіонера, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 , представник потерпілої ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2021 близько 20 год 30 хв ОСОБА_3 , перебуваючи на території свого домоволодіння АДРЕСА_1 , під час словесної суперечки з сусідом ОСОБА_8 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховуючи на їх відвернення, лівою рукою схопив зі столярного станка дерев`яний брус розміром приблизно 20х10х10 см, та умисно кинув його у напрямку ОСОБА_8 , який знаходився на відстані близько 3-4 метрів від нього, ближче до виходу з території домоволодіння, однак влучив у голову дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , яка знаходилась поруч з ОСОБА_8 , внаслідок чого остання впала на бетонне покриття та втратила свідомість. Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, перелому кісток лицьового черепа та основи черепа, субарахноїдального геморагічного нашарування на рівні скроневої долі лівої гемісфери, гемосинусу, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 127 від 28.09.2021 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння.

Таким чином, ОСОБА_3 спричинив необережне тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, за наведених вище обставин визнав у повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, пояснивши таке. З потерпілою ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_8 в нього були добрі сусідські відносини, конфліктних ситуацій з ними не було. Однак, 04.08.2021 у вечірній час на подвір`ї його домоволодіння між ним та його дружиною ОСОБА_9 сталася побутова сварка, під час якої на його подвір`я прибігла сусідка ОСОБА_6 та почала чіплятись до нього, на що він попросив її не вмішуватись та покинути територію його подвір`я. В цей час на територію його подвір`я зайшов чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , який відразу почав його бити кулаками, нанісши близько 8-10 ударів по різним частинами тіла, в тому числі по обличчю. Після цього він, вирвавшись від ОСОБА_8 , підійшов до столярного станка, та побоюючись, що останній буде продовжувати його бити, з метою самозахисту, взяв в руки дерев`яну колодку, яка перебувала на вказаному столярному станку, та кинув її в сторону ОСОБА_8 , однак попав в ОСОБА_6 , яка від удару впала. При цьому від завданих ОСОБА_8 ударів, в тому числі по обличчю, він перебував «наче в тумані». У нього є проблеми з зором, а тому він не побачив потерпілу, яка перебувала попереду свого чоловіка на виході з його подвір`я, у хвіртці. Наголосив, що дерев`яним бруском хотів попасти саме в ОСОБА_8 , наміру завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_6 не мав. Цивільний позов визнав частково, а саме: в частині завданої матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині завданої моральної шкоди позов визнав частково та вважав, що розмір шкоди має становити 5 000 грн. Щодо витрат на правову допомогу зазначив, що вони є завищеними та неспівмірними із виконаною роботою та не підтверджені належними доказами.

Надані суду показання обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджуються та узгоджуються з дослідженим судом протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2021 за його участі, а також оглянутим відеозаписом до нього (а.с.61-65, т. 2).

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що 04.08.2021 о пів дев`ятій годині вечора вона почула «несамовитий» крик сусідки ОСОБА_9 та подумала, що її б`є чоловік - ОСОБА_3 , а тому вирішила побігти до сусідів, щоб втрутитись в дану ситуацію. Прибігши на подвір`я сусідів ОСОБА_10 вона окликнула ОСОБА_9 , та на її запитання «що сталося», остання відповіла, що її б`є чоловік. В цей час ОСОБА_3 відразу накинувся на неї, почав висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою та шарпати її, у відповідь вона почала кричати. Потім прибіг її чоловік ОСОБА_8 , який вдарив один раз ОСОБА_3 кулаком в обличчя. Після чого, вона з чоловіком зібралися та пішли на вихід з подвір`я ОСОБА_10 . При цьому її чоловік ОСОБА_8 рухався на відстані приблизно 4 метрів від неї та перебував від неї в стороні, з боку. Відстань між нею та ОСОБА_3 , який в цей час стояв біля столярного станка та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, становила приблизно 3 метрів. Коли вона перебувала у хвіртці, на виході з подвір`я ОСОБА_10 , вона повернула голову в бік ОСОБА_3 та відразу відчула удар в голову, від якого втратила свідомість і впала. При цьому вона момент удару та чим їй був завданий удар не бачила. Натомість вона бачила, як перед цим ОСОБА_3 тримав в руках предмет, який видався їй на той час за кусок цеглини. Вже потім вона дізналася, що то була дерев`яна колодка. Вважає, що саме їй хотів нанести тілесні ушкодження вказаним предметом ОСОБА_3 , оскільки його дружина неодноразово жалілась на побиття з його боку, а також про це вказує місце розташування її на подвір`ї в момент завдання удару, адже вона знаходилась на значній відстані від свого чоловіка, який в цей час перебував в стороні, а не позаду неї, як на те вказує ОСОБА_3 . Після вказаних подій, в цей же день, чоловік завіз її на швидку допомогу, де її оглянув лікар-хірург, зашив рану, наклавши три шви, та вона до ранку перебувала в хірургічному відділенні лікарні. На наступний день її самопочуття погіршилось. 06.08.2021 вона пройшла в м. Тульчин КТ обстеження, а у м. Вінниці пройшла МРТ обстеження, результати яких надала для експертизи наявності тілесних ушкоджень. Хірургічного втручання під час її лікування не було. Хто викликав швидку та чи робився їй рентген знімок в лікарні вона не пам`ятає. Після вказаних подій самопочуття її погіршилось, вона тривалий час перебувала в лікарні, втратила звичний ритм життя, в неї пропав сон, також тривалий час не могла обслуговувати себе на побутовому рівні. Вважає, що діями обвинуваченого їй спричинена матеріальна та моральна шкода, яка останнім їй не відшкодована, а тому заявлені позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі за викладених в позовній заяві підстав.

Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 30.10.2021 за участі потерпілої, а також оглянуто відеозапис до нього (а.с.66-70, т. 2). Так, під час вказаної слідчої дії, проведеної за участю понятих, потерпіла вказала на її приблизне місце розташування щодо свого чоловіка ОСОБА_8 та обвинуваченого в момент завдання їй удару. Вказані свідчення потерпілої в цій частині розбігаються з наданими нею показами під час судового розгляду. Крім того, під час вказаної слідчої дії потерпіла не вказувала, що потерпілий хотів задати саме їй тілесних ушкоджень.

Допитана судом свідок ОСОБА_9 показала, що обвинувачений ОСОБА_3 є її чоловіком, з яким вона перебуває в зареєстрованому шлюбі, а потерпіла ОСОБА_6 є її сусідкою. 04.08.2021 у вечірній час доби на подвір`ї її домоволодіння у неї з чоловіком ОСОБА_3 сталася побутова сварка, на яку прибігла сусідка ОСОБА_6 та почала за неї захищатись, влізши в її з чоловіком словесну перепалку. У відповідь на зауваження з боку ОСОБА_6 її чоловік ОСОБА_3 відповів останній, що вони самі між собою розберуться та попросив йти додому. В цей час прибіг чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та відразу почав бити її чоловіка ОСОБА_3 в лице та потягнув його в сторону, а вона з ОСОБА_6 почали їх розбороняти. Після того як конфлікт трохи заспокоївся, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зібралися та почали йти до себе додому в бік хвіртки, при цьому ОСОБА_6 йшла попереду, а ОСОБА_8 позаду останньої. В цей час її чоловік ОСОБА_3 підійшов до столярного станка, схопив дерев`яну колодку та за її припущенням намагався кинути дерев`яною колодкою в бік ОСОБА_8 , однак по факту попав в ОСОБА_6 . Самого моменту потрапляння дерев`яного бруска в потерпілу вона не бачила. Вважає, що її чоловік ОСОБА_3 цілив дерев`яним бруском не в ОСОБА_6 , а саме в ОСОБА_8 , тому, що останній побив його, крім того, про це чула безпосередньо від свого чоловіка через деякий час після вказаних подій. При цьому відстань між її чоловіком та ОСОБА_6 становила приблизно 3-4 метри, а відстань між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 становила приблизно 1,5-2 метра. Як це сталось, вона відразу підбігла до ОСОБА_6 та побачивши, що та лежить на землі, набрала в хаті води та почала поливати нею останню. Коли ОСОБА_6 піднялась з землі, то вона побачила в останньої розсічення в області голови. Після цього ОСОБА_8 підняв на ноги ОСОБА_6 та завів її до дому, викликав швидку допомогу, та не дочекавшись її приїзду, сам завіз останню на швидку допомогу.

Надані суду показання свідка ОСОБА_9 повністю підтверджуються та узгоджуються з дослідженим судом протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2021 за її участі, а також оглянутим відеозаписом до нього (а.с.76-80, т. 2).

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_6 є його дружиною, з якою він перебуває в офіційному шлюбі, а ОСОБА_3 є його сусідом. 04.08.2021 у вечірню пору доби він приїхав додому з роботи, та в цей час він з дружиною почули голосний крик сусідки ОСОБА_9 , який лунав з її подвір`я. Його дружина ОСОБА_6 з метою надання можливої допомоги сусідці, попри його вмовляння не йти до сусідів, побігла на подвір`я ОСОБА_10 , а він пішов за нею слідом. Підійшовши до подвір`я ОСОБА_10 він почув крик його дружини та побачив як ОСОБА_3 шарпає її за руку та висловлюється на її адресу нецензурними словами. Він підійшов до ОСОБА_3 та зробив зауваження, щоб той заспокоївся, однак ОСОБА_3 відразу вдарив його кулаком в ліву щоку, на що у відповідь він наніс останньому правою рукою один удар в перенісся. Жінки їх не розбороняли, вони самі розійшлись. Потім він з дружиною ОСОБА_6 попрямували до себе додому, при цьому він перебував від дружини на відстані близько 3 метрів, в стороні, з боку. В цей час ОСОБА_3 кинув в його дружину ОСОБА_6 дерев`яним бруском та попав їй в голову. При цьому він бачив момент кидку, який ОСОБА_3 виконав лівою рукою. Вважає, що ОСОБА_3 свідомо цілив дерев`яним бруском саме в його дружину ОСОБА_6 . Після цього сусідка ОСОБА_9 побризкала водою на його дружину та допомогла відвести її додому. Він викликав швидку допомогу, та через хвилин 15-20, не дочекавшись її приїзду, завіз дружину в лікарню на власному автомобілі. Вказав, що сусіди ОСОБА_10 раніше часто між собою конфліктували. Він не бачив, щоб його дружині робили рентген знімок. Дружина йому згодом висловлювала думку, що саме по ній кидав дерев`яним бруском ОСОБА_3 .

Надані суду показання свідка ОСОБА_8 повністю підтверджуються та узгоджуються з дослідженим судом протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2021 за його участі, а також оглянутим відеозаписом до нього (а.с.71-75, т.2).

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_6 є її сусідами, з якими вона в негативних стосунках не перебуває. Вона була присутня при проведенні слідчих експериментів під час якого відтворювались події за фактом спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Вказані слідчі експерименти проводилися працівниками поліції та фіксувалися на камеру, вона була присутня від початку до кінця, по їх завершенню підписала протоколи. Під час проведення слідчого експерименту вона не чула та не бачила, щоб працівники поліції змушували когось з його учасників щось говорити. Деталі слідчих експериментів вона не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_12 дав показання, які є аналогічними показанням ОСОБА_11 .

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення прокурор Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_4 відмовився від заявленого раніше клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , свою відмову мотивував тим, що необхідності у допиті вказаного свідка немає.

Керуючись вимогами ст.22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а також враховуючи те, що сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідка, суд не здійснював допит вказаного вище свідка.

Проаналізувавши вказані вище покази очевидців події в їх сукупності, ознайомившись безпосередньо з самим місцем вчинення кримінального правопорушення, яке зафіксоване на відеоматеріалах проведених слідчих експериментів, під час яких учасники вказували приблизне місце свого розташування та свої переміщення, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого прямого умислу на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Покази потерпілої та свідка ОСОБА_8 , який є чоловіком останньої, про те що обвинувачений умисно хотів завдати тілесних ушкоджень саме потерпілій, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. В даному випадку суд звертає увагу на той факт, що безпосередньо перед спричиненням ушкоджень потерпілій, між обвинуваченим та ОСОБА_8 відбувалась бійка, під час якої останній спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження та був притягнутий до кримінальної відповідальності за вказані дії, що підтверджується вироком суду ( а.с. 85-86, т. 2). Суд вважає, що саме ці дії ОСОБА_8 спонукали обвинуваченого спричинити тілесні ушкодження тому у відповідь.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт Ладижинського районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_14 суду показав, що ним 28.09.2021 за результатами експертного дослідження по даному кримінальному провадженню зроблено висновок № 127 про наявність у потерпілої ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння. Під час вказаного експертного дослідження брались до уваги: медична документація, СКТ-дослідження та МРТ-дослідження. На уточнюючі запитання відповів, що СКТ-дослідження це те ж саме, що і рентген знімок, але більш сучасніше дослідження. В основному по цьому СКТ-дослідженню був зроблений як і лікарський висновок, так і було зроблено висновок щодо тяжкості тілесних ушкоджень. Лікування потерпілої проводилось спочатку по одному діагнозу, а вже після СКТ-дослідження, воно проводилось лікарем по іншому. Коли є рана то це є відкрита черепно-мозкова травма, коли рани не має, то це є закрита черепно-мозкова травма. Під час експертного дослідження встановлено переломи кісток черепа, що відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, є тяжкими тілесними ушкодженнями. Не завжди відкрита черепно-мозкова травма має зовнішні важкі наслідки, в даному випадку травма мінімізована, та переходить з кісток лицевого черепа на основу черепа. Не завжди така травма потребує операційного хірургічного втручання, і лікарі оцінюють таку необхідність у кожному конкретному випадку, у даному випадку, на його думку, не було необхідності в операційному хірургічному втручанні. Якщо провести нове рентгенівське дослідження потерпілої ОСОБА_6 то на ньому буде видно дані переломи. Наданих медичних документів було цілком достатньо для проведення даної експертизи.

Надані суду показання судово-медичного експерта ОСОБА_14 повністю підтверджуються та узгоджуються з дослідженим судом висновком експерта № 127 від 28.09.2021 про наявність у потерпілої ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння (а.с.185-189, т. 1).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт відділу комісійних експертиз Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_15 суду показав, що 13.12.2022 експертною комісією, в склад якої входив і він, за результатами комісійної експертизи на виконання ухвали суду від 13.12.2022 по даному кримінальному провадженню, зроблено висновок № 67-к, яким підтверджено наявність у потерпілої ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння. На запитання сторони захисту відповів, що в поняття відкрита черепно-мозкова травма входить - рана, переломи кісток, забій головного мозку, крововилив. Якби б не було рани, то це б була закрита черепно-мозкова травма. Під час проведення експертизи проводилось консультування з обласним спеціалістом з променевої діагностики, який оглянувши рентген знімки та знімки СКТ, зробив висновок про наявність перелому. Також експертною комісією була обстежена безпосередньо сама потерпіла. За результатами експертизи був підтверджений попередній висновок експерта. Ознаки відкритої черепно-мозкової травми були викладені в наданій медичній документації. У висновку не було продубльовано всі висновки лікарів, а вибрані лише ті ознаки, які впливають на визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Під час експертизи встановлено, що мав місце перелом основної кістки черепа, інша назва даної кістки «клиновидна». Виявлення вказаного перелому, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, було достатньо для віднесення даних ушкоджень до тяжких. Також виявлено переломи передньої групи комірок решітчастої кістки, яка також входить в групу основи черепа. Як правило під час отримання вказаних травм настають тяжкі наслідки, однак в даному випадку потерпілій пощастило. Відсутність перелому в місті завдання удару пояснюється фізіологічними властивостями кісток. Так, в цьому місті де був завданий удар, кістка зжимається, а далі, в місті куди розповсюджується ударна хвиля, кістка розжимається. Методики, яка б визначала силу удару, не має. Також був встановлений крововилив в м`які мозкові ділянки, одна з цих оболонок була пошкоджена, там було нашарування крові незначні, якби крововилив був більший, то потерпіла могла і померти. В даному випадку наявність забою головного мозку та крововиливу не впливало на визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Під час повторного обстеження наявність слідів крововиливу не виявлено. При належному терапевтичному лікуванні вказані сліди зникають. Немає чіткого визначеного терміну лікування вказаних травм, вони є індивідуальними в кожному окремому випадку.

Надані суду показання судово-медичного експерта ОСОБА_15 повністю підтверджуються та узгоджуються з дослідженим судом висновком експерта № 67-к від 13.12.2022 про наявність у потерпілої ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння (а.с.9-14, т. 2).

Вказані вище висновки експертів підтверджують наявність у потерпілої ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя під час скоєння, які остання отримала за вказаних в обвинувальному висновку обставин. Дані висновки містять докладний опис проведених експертом досліджень, експерти які їх проводили мають суттєвий стаж роботи у галузі судово-медичної експертизи, під час судового розгляду надали обґрунтовані відповіді на запитання сторони захисту, а тому у суду не має підстав сумніватись в їх достовірності та належності.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 необережне тяжке тілесне ушкодження, а тому ці його дії кваліфікує за ст. 128 КК України.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Аналогічний висновок ВС зробив і у постанові від 06.08.2020 (справа № 155/1064/18).

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК), як зазначив ВС, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання матеріали компрометуючого характеру відсутні, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що не викликає сумнівів в його осудності, є особою пенсійного віку, а тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 128 КК України.

Між тим, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання і, на підставі положень ст.75 КК України, приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Суд звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. А відповідно до ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Вирішення цивільного позову.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При розгляді цивільного позову ОСОБА_6 , судом встановлено, що потерпіла просить суд стягнути з обвинуваченого відшкодування за майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок заподіяння їй тілесного ушкодження, у сумі 15 586 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень) 53 коп. і 200 000 (двісті тисяч) грн відповідно.

Так, під час судового розгляду потерпіла вказала, що свій позов підтримує в повному обсязі, до позову нею долучено документи щодо понесених нею витрат на лікування на загальну суму 15 586 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень) 53 коп. Окрім того, потерпіла зазначила, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю і фізичних стражданнях внаслідок ушкодження здоров`я, у душевних стражданнях внаслідок травми і втрати працездатності, у душевних стражданнях внаслідок спотворення обличчя (залишився шрам), від приниження та зневаги, отриманих від обвинуваченого в якості словесного та фізичного впливу. Вона близько одного місяця перебувала на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я, в тому числі в реанімаційному відділенні, де вимушена була отримувати болісні процедури, проходити обстеження. Відновлення здоров`я вимагало від неї неабияких фізичних та моральних зусиль, адже їй довгий час не можна було вставати з ліжка, оскільки був призначений суворий ліжковий режим. Тому здійснення нею життєво необхідних функцій, як то харчування, відвідування туалету, гігієнічні процедури були для неї надзвичайно складними. Також надзвичайно погіршився її психічний стан. Вона страждала безсонням, знаходилась у стані постійної тривоги та депресії. У зв`язку із забоєм шийного відділу хребта під час падіння пізніше довелося носить комірець ОСОБА_16 , що дуже незручно. Повністю був порушений її ритм життя, зруйновані нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя. До цього часу вона позбавлена душевної рівноваги, побоюється за стан свого здоров`я, адже наслідки черепно-мозкової травми непередбачувані. Розмір моральної шкоди оцінює у 200 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду цивільний позов потерпілої визнав частково, а саме повністю визнав розмір майнової шкоди у сумі 15 586 грн 53 коп., моральну шкоду визнав частково на суму 5 000 грн, мотивуючи тим, що травму голови заподіяв ненавмисно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У своєму позові потерпіла вказує, що розмір фактично завданої їй майнової шкоди становить 15 586 грн 53 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що на підтвердження вказаних обставин потерпілою було долучено до позовної заяви документи, що підтверджують фактичні витрати, понесені потерпілою на лікування та придбання ліків, на загальну суму 15 586 грн 53 коп., які визнані обвинуваченим.

За таких обставин позов в частині стягнення з обвинуваченого 15 586 грн 53 коп. майнової шкоди підлягає задоволенню.

Крім того, у своєму позові потерпіла просить стягнути з ОСОБА_3 відшкодування за завдану їй моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність моральної шкоди, що її було спричинено потерпілій з боку обвинуваченого внаслідок скоєння останнім кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Відтак, враховуючи, що завдана позивачу моральна шкода безпосередньо пов`язана з ушкодженням здоров`я, розмір її відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості втрачене благо відновити, оскільки в інший не грошовий спосіб негативні наслідки у немайновій сфері потерпілим компенсувати неможливо.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості заподіяного потерпілій тілесного ушкодження, що потягло розлад здоров`я на тривалий час, неможливість в інший не грошовий спосіб відшкодувати завдану немайнову шкоду, суд визначає, що сума, заявлена потерпілою у розмірі 200 000 грн у рахунок її відшкодування, є занадто збільшеною і з урахуванням конкретних обставин справи, беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, який є пенсіонером, не працює, вважає за доцільне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Для стягнення більшого розміру відшкодування, суд передбачених законом підстав не встановив, оскільки цивільний позивач ОСОБА_6 не підтвердила доказами настання внаслідок травмування невідворотних негативних наслідків.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК одним із видів процесуальних витрат є витрати на правову допомогу.

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року в справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини вирішуючи питання про стягнення судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд має враховувати на якій стадії процесу надавалася правова допомога, рівень складності справи, затрачений адвокатом час та вид і об`єм наданих послуг або виконаних робіт.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду в справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16 обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, надання адвокатом ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_6 адвокатських послуг у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.128 КК України підтверджується ордером серії ВН № 154032, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги №14/12-1 від 14.12.2021 (а.с.63, 121 том 1); свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №453 (а.с.122 том 1); договором №14/12-1 від 14.12.2021 (а.с. 123 том 1); квитанцією до прибуткового касового ордера №20/12-1-21 від 20.12.2021 на суму 6 000 грн; актом виконаних робіт №1 від 20.12.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/12-1 від 14.12.2021 на загальну суму 6 000 грн за складання адвокатського запиту №420 від 14.12.2021 до КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради - 500 грн (0,5 год), складання адвокатського запиту №421 від 14.12.2021 до КП «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ладижинської міської ради - 500 грн (0,5 год), складання позовної заяви до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином 4 000 грн (16 год); участю у судовому засіданні адвоката 20.12.2021 - 1 000 грн (а.с.125 том 1); квитанцією до прибуткового касового ордера №09/03-1-23 від 09.03.2023 на суму 18 500 грн (а.с. 115 том 2); актом виконаних робіт № 2 від 09.03.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/12-1 від 14.12.2021 та додаткової угоди №18/01-1 від 18.01.2023 на загальну суму 18 500 грн за участь адвоката в судовому засіданні 19.01.2022, 11.02.2022, 18.03.2022, 07.04.2022, 26.04.2022, 09.08.2022, 22.08.2022, 12.09.2022, 10.11.2022, 23.01.2023, 31.01.2023 по 1 000 грн за кожне судове засідання, 15.02.2023 (допит експерта, дослідження доказів, розгляд цивільного позову, 3 год 30 хв) - 3 500 грн, 09.03.2023 - 3 000 грн, 18.01.2023 ознайомлення адвоката з висновком експертів №67-к щодо додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_6 - 1 000 грн (а.с. 116 том 2); додатковою угодою №18/01-1 від 14.12.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/12-1 (а.с.117 том 2); квитанцією до прибуткового касового ордера № 22/06-1-23 від 22.06.2023 на суму 7 000 грн (а.с.131 том 2); актом виконаних робіт № 3 від 22.06.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/12-1 від 14.12.2021 та додаткової угоди №18/01-1 від 18.01.2023 на загальну суму 7 000 грн за участь адвоката в судовому засіданні (в тому числі підготовка до судових дебатів) - 3 000 грн, 06.06.2023 - 1 000 грн, 22.06.2023 (в тому числі судові дебати) - 3 000 грн (а.с. 132 том 2).

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд звертає увагу на те, що по справі було проведено 19 судових засідань, з яких у 16 прибувала адвокат ОСОБА_7 , вона сумлінно виконувала свої обов`язки адвоката, які включали, окрім іншого, підготовку до справи, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь в судовому засіданні. Усе це є складовими правничої допомоги, витрати на яку підлягають компенсації.

Суд визнає розмір суми, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої на відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 31 500 грн повністю обґрунтованою.

Отже, враховуючи викладене, суд констатує фактичну присутність представника потерпілого у судових засіданнях, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінального провадження, вважає, що вимоги щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у сумі 31 500 грн.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід в межах даного кримінального провадження до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 23.06.2023.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 15 586 (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят вісімдесят шість) грн 53 коп. та 50 000 (пятдесят тисяч) грн моральної шкоди, а також 31 500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) грн витрат на правову допомогу адвоката.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ладижинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя