Ухвала суду № 111922433, 13.06.2023, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/956/13-ц

Номер провадження 4-с/504/10/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінська Н.В.,

за участю секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Доброславського районного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області, за участі стягувача ПАТ «ПроКредит Банк»,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 року адвокат Поночовна Т.Б. звернувся до суду зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність виконавця, у якій зазначено, що на примусовому виконанні у Комінтернівському ВДВС РУЮ в Одеській області перебував на виконанні виконавчий лист № 504/956/13-ц від 23.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» грошової суми у розмірі 26188, 45 грн. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. 23.06.2015 року вказане виконавче провадження було завершено згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Нещодавно скаржнику стало відомо, що не зважаючи на те, що вказане виконавче провадження було припинено, арешт майна виконавцем не було скасовано. З заявою про зняття арешту ОСОБА_1 звернулась до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області.

Проте у відповідь на заяву скаржника в.о. начальника Луценко І.І. було надіслано листа, у якому зазначено, що арешт не може бути знятий, оскільки відсутні на те правові підстави, виконавчі провадження які передані в архів зберігаються протягом 3 років, після чого підлягають знищенню, тому мені відмовлено у знятті арешту, накладеного постановою 44055915 від 26.01.2015 року виданої ВДВС Комінтернівським РУЮ в Одеській області на все майно, яке належить ОСОБА_3 .

Скаржник вважає таку відмову незаконною, та такою що шкодить її правам та інтересам, порушує право власності.

Представник скаржника ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник Доброславського районного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 серпня 2013 року стягнуто солідарно зі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, МФО 320984, р/р НОМЕР_3 , юридична адреса: м. Київ, проспект Перемоги, 107-А, поштовий індекс - 03115, заборгованість за кредитним договором № 504.41659 від 29 березня 2011 року у розмірі - 26 188,45 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 45 копійок.

На виконання зазначеного рішення від 23 грудня 2013 року видано виконавчий лист та розпочато Комінтернівським ВДВС РУЮ в Одеській області розпочато виконавче провадження. В рамках виконавчого провадження розпочатого на виконання Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 серпня 2013 року від 01 серпня 2013 року було винесено постанову впро звернення стягнення на майно боржника та накладено арешт на майно ОСОБА_7 (постанова №44055915 від 26.01.2015 року.

23.06.2015 року розпочате відносно майно ОСОБА_7 виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».

На заяву ОСОБА_7 від 24.05.2023 року листом в.о. начальника Доброславського районного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Луценко І.І. від 24.05.2023 року відділ не має можливості та правових підстав для зняття арешту накладеного постановою №44055915 від 26.01.2015 року виданої ВДВС Комінтернівського РУЮ в Одеській області на все майно що належить ОСОБА_7 , та повідомила, що згідно правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 , виконавчі провадження передані до архів зберігаються протягом 3 років, після чого підлягають знищенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Ч.1,2ст.56ЗУ «Провиконавче провадження»передбачає,що арештмайна (коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»).

За правилами ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна

П. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Аналогічний за змістом пункт 2 містився в ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент завершення виконавчого провадження 23.06.2015 року.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Положеннями пункту 2 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (п.2 ч.1 ст.47 «Про виконавче провадження» в редакції закону чинній на 23.06.2015 року) передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 22. ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа, строк пред`явлення виконавчого листа виданого на підставі судового рішення становив 1 рік.

Відомостей про зупинення чи поновлення строку пред`явлення виконавчого листа на стягнення із ОСОБА_7 заборгованості визначеної рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 серпня 2013 року матеріали справи не містять.

Установивши, що виконавчий лист, задля виконання якого накладений арешт на майно боржника, не пред`явлено повторно після його повернення у строки передбачені законом і боржник звертався із заявою про зняття цього арешту, уповноважена особа відділу ДВС МЮУ відповідно до вимог частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, мала б винести постанову про скасування заходів примусового виконання у вигляді арешту майна боржника.

Враховуючи, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, бездіяльність виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.

При цьому варто зазначити, що ОСОБА_7 яка була боржником у виконавчому провадженні, позбавлена іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна. Оскільки відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ст.451 ЦПК України За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

За правилами ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.18, 447-453 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Доброславського районного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області, за участі стягувача ПАТ «ПроКредит Банк», - задовольнити.

Зобов`язати Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області скасувати арешт у виконавчому провадженні, накладений постановою 44055915 від 26.01.2015 року виданої ВДВС Комінтернівським РУЮ в Одеській області на все майно, що належить ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/ Вінська Н. В.

Копія вірна.

Суддя:

Ухвала набрала законної сили 28 червня 2023 року.

Суддя:

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Помічник судді Мостовий І.Л.

Дата засвідчення копії 28 червня 2023 року.