Рішення № 111918546, 30.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/257/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, Бориспіль-7, Бориспільського району Київської області

про стягнення грошових коштів

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи), процесуальні дії у справі

1.1. 25.01.2023 до Господарського суду Київської області (далі-суд) звернулось Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі ДП «МА «Бориспіль», позивач) із позовною заявою №35-28/7-5 від 18.01.2023 (вх. №236/23 від 25.01.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі ТОВ «Аерохендлінг», відповідач) про стягнення з останнього 39 093,33грн, з яких: 24 848,22грн основний борг; 8 836,44грн пеня; 626,99грн 3% річних; 4 781,68грн інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 193, 230-231, 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 530, 625-626, 629, 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нова редакція) в частині внесення орендної плати за користування майном у лютому 2022 року.

1.2. Ухвалою суду від 30.01.2023, зокрема: відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; установлено строк для подання: відповідачу відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали; позивачу відповіді на відзив до 20.02.2023 (включно); відповідачу заперечення до 01.03.2023 (включно).

1.3. 15.02.2023 відповідач, користуючись правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), засобами поштового зв`язку направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що:

ТОВ «Аерохендлінг» використовує відповідне нерухоме майно з метою розміщення офісу, а отже, має сплачувати орендну плату із урахуванням знижки, встановленої постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - постанова №611);

ДП «МА «Бориспіль» не надано ані суду ані відповідачу доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала виставлений рахунок;

при нарахуванні штрафних санкцій позивачем залишено поза увагою положення ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що відповідний рахунок на підставі якого здійснюється оплата виставлено лише 25.05.2022;

відповідач не міг виконати свій договірний обов`язок у строк до 15.03.2022 зважаючи на введення в Україні воєнного стану.

1.4. 27.02.2023 позивач скористався правом, передбаченим ст.166 ГПК України, та через канцелярію суду подав відповідь на відзив. Водночас, у вказаній відповіді ДП «МА «Бориспіль» заявлено суду клопотання про поновлення процесуального строку для подачі вказаної заяви по суті справи. В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що отримав відзив ТОВ «Аерохендлінг» лише 21.02.2023, що унеможливило вчинення відповідних дій позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 30.01.2023. На підтвердження зазначеного позивачем надано суду копії конверту із трек-номером 0101910894510, в якому надійшов відзив на позов, та опис вкладення у цінний лист на ім`я ДП «МА «Бориспіль», а також відповідну інформацію із сайту АТ «Укрпошта».

1.4.1. Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 30.01.2023, зокрема, установлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 20.02.2023 (включно).

Так, ч. 1 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ураховуючи зазначене та те, що відповідний процесуальний строк був встановлений саме судом, підстави для його поновлення у порядку вищевказаних приписів ГПК України відсутні.

Разом із цим, ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на викладене суд, керуючись правом, передбаченим ч.2 ст.119 ГПК України, на продовження встановленого судом строку за ініціативою суду, з огляду на необхідність врахування доводів та пропозицій усіх учасників справи, продовжує позивачу строк на подання відповіді на відзивів та приймає його до розгляду. Аналогічне застосування положень ст.119 ГПК України відображено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №904/4982/20.

1.4.2. Так, у відповіді на відзив позивач зазначає, що:

відповідними листами Фонду державного майна України роз`яснено якщо у договорі оренди, продовженого за результатами аукціону, передбачено, що орендоване майно використовується за цільовим призначенням на розсуд орендаря, то для такого орендаря знижки за користування нерухомим державним майном відповідно до постанови КМУ №611 не застосується;

умовами договору не передбачено надання позивачем документів на підтвердження наявності повноважень в особи підписувати рахунки-фактури, а також вчинення будь-яких практичних дій (у тому числі видача відповідного наказу відповідачем), спрямованих на конкретизацію в частині визначення цільового призначення орендованого майна;

настання форс-мажорних обставин не звільняє особу від виконання договірного зобов`язання, а лише скасовує відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань;

положеннями договору не передбачено обставин, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення ТОВ «Аерохендлінг» від відповідальності.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

2.1. 26.01.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України, по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) та ТОВ «Аерохендлінг» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1761, із відповідними доповненнями, відповідно до п. 1.1 якого, зокрема, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення №77 (4В), загальною площею 16,5кв.м. розміщене на четвертому поверсі пасажирського терміналу «D», за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач) (т. 1 а.с. 14-22).

Згідно п. 1.2 зазначеного договору майно передається в оренду з метою розміщення кімнати відпочинку персоналу, крім розміщення брокерських контор (надання послуг митного брокера при здійсненні митних процедур щодо експорту, імпорту та транзиту вантажів).

Як зазначив позивач у своєму позові та вказане не заперечувалось відповідачем, вищевказаний правочин був продовжений за результатами проведення аукціону шляхом укладення додаткової угоди, якою з 15.11.2021 Договір викладено в новій редакції, а відтак, вказана обставина не потребує додаткового доказування на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Так, відповідно п. 3 Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нова редакція) (далі Договір) його сторонами є Регіональне відділення Фонду державного майна України, по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), ТОВ «Аерохендлінг» (орендар) та ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач) (т. 1 а.с. 23-30).

За змістом п. 1.1 Договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 змінюваних умов договору (Умови), вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов.

Пунктом 4 Умов визначено, що об`єктом оренди є частина нежитлового приміщення №77 (4В) на четвертому поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 16,5кв.м., що розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7.

Майно передається в оренду для використання згідно з п. 7 Умов (п. 1.2 Договору).

У свою чергу, п. 7 Умов визначено, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря за винятком, наведених у п. 7.1.1. Умов.

Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

За змістом п. 3.1 Договору та п. 9 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами аукціону, становить 55 000,00грн без податку на додану вартість.

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%, щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору, зокрема, визначено, що орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу.

Водночас, п. 3.5 Договору передбачено, що в день укладання цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у п. 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у п. 3.6 договору.

У свою чергу, розмір авансового внеску без податку на додану вартість становить 110 000,00грн, без податку на додану вартість (п. 10 Умов).

Цей Договір укладено на строк до 25.01.2026 включно. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (п. 12.1 Договору).

26.01.2016 між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі щодо майна, визначеного у п. 1.1 Договору (т. 1 а.с. 18 (на звороті)).

Доказів виконання відповідачем п. 3.5 Договору та п.10 Умов сторонами суду надано не було.

2.2. 13.03.2020 Указом Президента України №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами та доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України установлено карантин.

2.3. 15.11.2021 ТОВ «Аерохенлінг» видано наказ №01-07-31.2, яким визначено цільове призначення майна, переданого в оренду за Договором, а саме, розміщення офісного приміщення (т. 1 а.с. 94).

2.4. 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 18.08.2023.

2.5. 25.05.2022 ДП «МА «Бориспіль» засобами електронного зв`язку направив ТОВ «Аерохедлінг» рахунок-фактуру №76/390 від 28.02.2022 на суму 59 635,72грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало сплаті 24 848,22грн у строк до 15.03.2022 (т. 1 а.с. 31-33).

2.6. 30.09.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією №35-28/5-99, в якій вимагав у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити заборгованість з орендної плати за користування майном, отриманим на умовах Договору і перерахувати суму 24 848,22 за відповідними реквізитами ДП «МА «Бориспіль» (т. 1 а.с. 36-38).

У відповідь на вказану претензію ТОВ «Аерохендлінг» листом №01-12-277 від 30.12.2022 повідомив ДП «МА «Бориспіль», що відноситься до переліку орендарів, які мають право на знижку у відповідності до постанови КМУ №611, оскільки використовує майно з 15.11.2021 за цільовим призначенням з метою розміщення офісу. Виставлений позивачем рахунок містить у собі суму, яка перевищує 50% нарахованої орендної плати, як це визначено вказаним нормативно-правовим актом, а отже, відповідна вимога ДП «МА «Бориспіль» є незаконною, а тому задоволена бути не може. До того, ж відповідачем на виконання п. 3.5 Договору оплачено авансовий внесок у розмірі 110 000,00грн, а також завдаток у розмірі 19 864,70грн. Ураховуючи те, що завдаток ДП «МА «Бориспіль» не повертався та не зараховувався в рахунок майбутніх платежів, у ТОВ «Аерохендліг» відсутня заборгованість за Договором. Водночас, із вказаним листом відповідач надіслав позивачу свій наказ за №01-07-31.2 від 15.11.2021 (т. 1 а.с. 40).

3. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

3.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (чинного станом на момент укладення Договору між сторонами 26.01.2016) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону (чинного станом на момент викладення Договору у новій редакції - 15.11.2021) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

Як зазначив позивач у своєму позові та вказане не заперечувалось відповідачем, відповідний Договір був продовжений за результатами проведення аукціону шляхом укладення додаткової угоди, якою з 15.11.2021 Договір викладено в новій редакції.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, ДП «МА «Бориспіль» передано в оренду ТОВ «Аерохендлінг» відповідне нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 26.01.2016. Доказів повернення відповідачем зазначеного майна ДП «МА «Бориспіль» у встановленому порядку учасниками справи надано не було.

Відповідно до ч.ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Так, п. 132 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 установлено, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління МКІП , - на період до 31.12.2021, та державних підприємств, організацій, установ та закладів, яким указом Президента України надано статус національних та які провадять діяльність з організації конгресів і торговельних виставок) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків балансоутримувачу майна.

Проаналізувавши зазначене та ураховуючи п. 3.3 Договору, суд дійшов висновку, про наявність у відповідача зобов`язання зі сплати орендної плати у відповідному розмірі у співвідношенні 30% - ДП «МА «Бориспіль», 70% - до державного бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.05.2022 позивач виставив відповідачу відповідний рахунок-фактуру на суму 59 635,72грн, з яких на користь ДП «МА «Бориспіль» підлягало сплаті 24 848,22грн у строк до 15.03.2022. Доказів: сплати вказаної суми (повністю/частково); внесення відповідачем авансового внеску; зарахування авансового внеску в рахунок оплати за той чи інших місяць використання орендованого майна ані ДП «МА «Бориспіль» ані ТОВ «Аерохендлінг» суду не надано.

3.2. Водночас, як зазначив відповідач у своєму відзиві, останній використовує відповідне нерухоме майно для розміщення офісу, а отже на нього розповсюджуються положення постанови КМУ №611 в частині нарахування орендної плати. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 2.2 цього рішення з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України установлено карантин.

15.07.2020 КМУ прийнято постанову №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», якою передбачено, що на період дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 нарахування орендної плати для орендарів, які використовують нерухоме державне майно, зокрема, для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах) здійснюється у розмірі 50 відсотків.

У свою чергу суд зазначає, що вказана постанова не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, оскільки нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21).

Отже, цією постановою визначено вичерпний перелік орендарів, для яких може бути здійснено перерахунок орендної плати, саме відповідно до мети використання нерухомого державного майна згідно укладеного між сторонами Договору.

Із змісту Договору у редакції до 15.11.2021 вбачається, що відповідне майно передавалось відповідачу з метою розміщення кімнати відпочинку персоналу.

Водночас, після пролонгації відповідного Договору та викладення його у новій редакції, ТОВ «Аерохендлінг» набув права на власний розсуд визначати цільове призначення орендованого майна. Крім того зазначене право не обмежено ані у періодах, ані у кількості разів зміни відповідного призначення. Доказів, які б вказували на протилежне матеріали даної справи не містять.

Як зазначалось вище, за змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Так, принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 909/548/16 (909/947/20)).

У свою чергу, судом береться до уваги та обставина, що Договором не передбачено порядок встановлення (зміни) цільового призначення орендованого майна, проте, відповідач, будучи обізнаним про наявність постанови КМУ №611, зважаючи на вищезазначені засади цивільного законодавства та «законні очікування» позивача, повинен був повідомити 15.11.2021 як ДП «МА «Бориспіль» так і Регіональне відділення Фонду державного майна України, по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про мету, з якою ТОВ «Аерохендлінг» буде користуватись відповідним майном.

Проте, будь-яких доказів інформування відповідачем як позивача так і орендодавця про намір використовувати орендоване майно з моменту продовження дії Договору у новій редакції з метою розміщення саме офісу ТОВ «Аерохендлінг» суду не надало.

Щодо наказу №01-07-31.2 від 15.11.2021 підписаного генеральним директором Олегом Голохвастовим, яким визначено цільове призначення, то суд зазначає, що вказаний документ не може братися до уваги як єдиний та беззаперечний доказ, який підтверджує відповідні обставини, оскільки останній є розпорядчим документом, виданим відповідачем в односторонньому порядку, та який був надісланий, зокрема, позивачу лише після отримання ТОВ «Аерохендлінг» претензії. Доказів, які б спростовували зазначені обставини відповідачем суду надано не було.

Інших доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження обставин, викладених у відзиві відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «Аерохендліг» не доведено у встановленому порядку використання нерухомого майна за відповідним цільовим призначенням, а отже, у суду відсутні підстави стверджувати, що на відповідача розповсюджуються положення постанови КМУ №611. За таких обставин, відповідач зобов`язаний вносити орендну плату, зокрема, ДП «МА «Бориспіль» розмірі, передбаченому п. 3.3 Договору.

3.3. Водночас, як зазначалось вище, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який продовжено до 18.08.2023.

У зв`язку із зазначеним, 27.05.2022 КМУ прийнято постанову №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» пп. 2 п. 1 якої установлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене, зокрема, на території Київської (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначеній території).

При цьому, пп. 5 п. 1 цієї постанови визначено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з п. 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до п. 5 цієї постанови починаючи з 24.02.2022 (п. 16 постанови КМУ №634 від 27.05.2022).

Як зазначалось вище, відповідне нерухоме майно, яке орендує відповідач знаходиться на території Київської області, що свідчить про наявність підстав для звільнення останнього від сплати орендної плати у період з 24.02.2022 по 28.02.2022, а відтак, у ТОВ «Аерохендлінг» наявне зобов`язання зі сплати орендної плати позивачу за використання нерухомого майна за період з 01.02.2022 по 23.02.2022.

3.4. Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з внесення плати за оренду не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав. З огляду на те, що своєчасна сплата орендної плати є одним з основних обов`язків ТОВ «Аерохендлінг», належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23 696,75грн (28 848,22 / 28 * 23 = 23 696,75).

3.5. Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 8 826,44грн за період з 16.03.2022 по 16.01.2023, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 3.8 Договору сторони погодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Проаналізувавши зазначені умови Договору у поєднанні із положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що сторонами не урегульовані їх правовідносини в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, як зазначалось у п. 2.2 цього рішення з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України установлено карантин.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ IX Прикінцеві положення ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, укладаючи відповідний Договір 26.01.2016 сторони не могли передбачити наслідки законодавчих змін.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене та враховуючи те, що укладення відповідних правочинів мало місце до набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020, суд дійшов висновку, що дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується (указаний правовий висновок узгоджується з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.04.2021 у справі №905/497/20).

Посилання відповідача на те, що ДП «МА «Бориспіль» неправомірно нараховує штрафні санкції з 16.03.2022, оскільки відповідний рахунок-фактури на підставі якого сплачується орендна плата лише 25.05.2022, судом до уваги не приймається, оскільки положеннями п. 3.3 Договору безумовно встановлений обов`язок ТОВ «Аерохенглінг» вчиняти відповідні дії до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.

До того ж, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату оренди та від відповідальності у разі порушення такого обов`язку (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21).

Так, розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.

З огляду на викладене та ураховуючи висновок суду, викладений у п. 3.4 цього рішення, правильним розрахунком пені є:

з 16.03.2022 по 02.06.2022: 23 696,75 х 2 х 10,0% : 100 х 79 : 365 = 1 025,78грн;

з 03.06.2022 по 16.09.2022: 23 696 х 2 х 25,0% : 100 х 106 : 365 = 3 440,90.

Отже, загальна сума пені, яка є правильно та обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 4 466,68грн.

3.6. Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 626,99грн та інфляційних втрат у розмірі 4 781,68грн за період з 16.03.2022 по 16.01.2023, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3.6.1. Ураховуючи зазначене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (т. 1 а.с. 5) у розмірі 626,99грн, суд вважає його арифметично неправильним, з огляду на обставини встановлені у п. 3.4 цього рішення.

Так, розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С х 3 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Отже, правильним розрахунком 3% річних є з 16.03.2022 по 16.01.2023: 23 696,75 х 3 : 100 х 307 : 365 = 597,94.

Таким чином, сума 3% річних, яка є правильно, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 597,94грн.

3.6.2. Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи зазначене, судом береться до уваги правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (т. 1 а.с. 5), суд вважає його арифметично неправильним, з огляду на обставини встановлені у п. 3.4 цього рішення та неправильне визначення ДП «МА «Бориспіль» сукупного індексу інфляції за відповідний період.

Таким чином, правильним є наступний розрахунок з 16.03.2022 по 16.01.2023: 23 696,75 x 1.187 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) 23 696,75 = 4 431,29.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума інфляційних втрат, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача складає 4 431,29грн.

3.7. Щодо посилання відповідача на те, що останній не міг виконати свій договірний обов`язок з огляду на наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У свою чергу, правові наслідки порушення зобов`язання визначені у ч. 1 ст. 611 ЦК України, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, відповідальність за порушення грошового зобов`язання унормовано ст. 625 України.

Проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, дійшов висновку що особа, у разі порушення грошового зобов`язання, звільняється саме від відповідальності у разі, якщо доведе, що порушення сталось внаслідок введення в Україні воєнного стану, а не від виконання самого договірного зобов`язання в цілому.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22).

При цьому, сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22).

Аналізуючи зазначене у сукупності із умовами Договору та наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження того, що введений в Україні воєнний стан прямо перешкодив вчасно сплатити на користь ДП «МА «Бориспіль» плату за оренду відповідного нерухомого майна, а відтак підстави для звільнення ТОВ «Аерохедлінг» від сплати відповідних санкцій відсутні.

За таких обставин, відповідне твердження відповідача є недоведеним,а відтак, судом до уваги братись не може.

4. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, не визначено Бориспіль-7, «Бориспіль» міжнародний державний аеропорт; ідентифікаційний код 32614518) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 23 696,75грн (двадцять три тисячі шістсот дев`яносто шість грн 75 коп.) основного боргу; 4 466,68грн (чотири тисячі чотириста шістдесят шість грн 68 коп.) пені; 597,94грн (п`ятсот дев`яносто сім грн 94 коп.) 3% річних; 4 431,29грн (чотири тисячі чотириста тридцять одна грн 29 коп.) інфляційних втрат; 2 278,88грн (дві тисячі двісті сімдесят вісім грн 88 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.06.2023.

Станом на 30.06.2023 рішення законної сили не набрало.