Рішення № 111907615, 19.06.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5532/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2023 року суддя Подільського районного суду міста Києва Лещенко О. В., за участю секретаря судового засідання Конончука Д.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5517127 від 22.06.2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 22.06.2022 року за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 206 км, о 22:00 годині він був зупинений на блокпосту при в`їзді на міст Метро співробітниками патрульної поліції. Щодо нього інспектором - сержантом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Федченком Олександром Петровичем було складено протокол про адміністративне порушення за ст. 122 ч.2 КпАП України - «Управління транспортним засобом у темний час доби без увімкненого ближнього світла фар» та винесено постанову ЕАР №5517127 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративний штраф у розмірі 510 гривень.

Позивач вважає дії інспектора патрульної поліції незаконними, а тому постанова підлягає скасуванню з наступних підстав.

Наближаючись до блокпоста було встановлено знаки з вимогою знизити швидкість автомобіля, вимкнути фари, включити світло в салоні, і передати документи. Позивач виконав усі ці вимоги, при під`їзді до блокпоста швидкість автомобіля була знижена, світло було переключено у відповідне положення. Крім того, видимість у напрямку з якого наближався автомобіль позивача обмежена естакадою мосту, час від появи автомобіля в зоні видимості до зупинки не перевищував 5 секунд.

Інспектор патрульної поліції склав постанову, ігноруючи пояснення позивача щодо цієї ситуації, відмовився вислухати у свідків, які були присутні при вищевказаній події, чим порушив ст. 272 КУпАП. Таким чином він відмовив позивачу у праві на захист, чим порушив ст. 59 Конституції України, ст.ст. 268, 271КУпАП

Внаслідок цього при винесенні постанови інспектором було зайнято упереджену позицію і не з`ясовано: чи взагалі був факт адміністративного правопорушення, чи винний водій у скоєнні зазначеного правопорушення, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність, а також визначити інші обставини, які мають значення для правильного рішення, справи.

З огляду на вище викладене позивач вважає, що дії інспектора патрульної поліції були такими що порушили його права, адміністративне правопорушення правил

дорожнього руху не доведено, ухвала незаконна. Тому просить суд її скасувати.

07.10.2022 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.07.2022 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2022 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі та копію позовної заяви 07.11.2022 року. Після цього з відзивом чи іншими клопотаннями до суду не звертався, не клопотав про продовження строку на подання відзиву.

За відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами без виклику учасників.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

22.06.2022 року о 22:04:48 годині за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 206 км, інспектором - сержантом поліції Федченко Олександром Петровичем було складено протокол про адміністративне порушення за ст. 122 ч.2 КУпАП України, п. 19.1.а ПДР України відносно ОСОБА_1 за «Управління транспортним засобом у темний час доби без увімкненого ближнього світла фар» та винесено постанову ЕАР №5517127 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано, що він порушив п. 19.1.а ПДР України.

Відповідно до п. 19.1.а ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Частиною другою ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, або на припущеннях. Всі сумніви щодо доказу провини громадянина трактуються на його користь.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить доказів та підтверджень вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: управління 22.06.2022 року транспортним засобом у темний час доби без увімкненого ближнього світла фар за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 206 км, при в`їзді на міст Метро.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Однак, незважаючи на зазначені приписи, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт адміністративного правопорушення, вину водія у скоєнні зазначеного правопорушення, наявність чи відсутність обставин, що обтяжують або пом`якшують відповідальність, а також визначити інші обставини, які мають значення для правильного рішення, які б допомогли визначити наявність у діях водія складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Убачається, що відповідачем суду не надано належних доказів фіксації факту порушення 22.06.2022 року позивачем Правил дорожнього руху 12 грудня 2021 року.

Матеріали справи не містять доказів, що водій ОСОБА_1 під час руху не ввімкнув ближнє (дальне) світло фар у темний час доби, тобто порушив п. 19.1.а ПДР України, що свідчить про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що згідно п.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву, у якому б виклав підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, що позивач дійсно не дотримався вимог щодо ввімкнення ближнього (дальнього) світла фар під час керування транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких доказів порушення позивачем п.19.1.а ПДР України відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, є недоведеним та безпідставним, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. З цих підстав суд приймає рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про визнання виконавчого провадження №69916946, яке відкрите на підставі оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовані статтею 287 КАС України, за змістом частини першої якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 287 КАС України, яка корелюється з положеннями вищенаведеного пункту 4 частини першої статті 20 цього Кодексу, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Крім того, згідно з частинами першою й другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, чинний процесуальний закон установлює вичерпний перелік категорій адміністративних справ, підсудних місцевому загальному суду як адміністративному суду. У випадку, що розглядається, ініційований ОСОБА_1 публічно-правовий спір не підпадає під жодну з категорій справ, визначених частиною першою статті 20, частини п`ятої статті 287 КАС України, так само як і частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, у силу частини другої статті 20 КАС України цей спір належить до предметної юрисдикції окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до ст. 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві на користь позивача судовий збір в розмірі 496,4 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 122 ч.2, 251, 265, 283 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 242-246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5517127 від 22.06.2022 року - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора поліції 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Федченка Олександра Петровича серії ЕАР №5517127 від 22.06.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 40 копійок.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Управління патрульної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Лещенко