Рішення № 111906267, 27.06.2023, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1051/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7103677 від 03.06.2023 та закриття провадження у справі

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7103677 від 03.06.2023 та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7103677 від 03.06.2023, винесеною інспектором СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Заверухою М.В. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Зазначає, що дана постанова у справі про адміністративне правопорушення мотивована тим, що 03.06.2023 о 12:52 год в м. Острог по вул. Бельмаж він керував транспортним засобом "Honda Dio", не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Дії посадової особи по складанню постанови серії ЕАС №7103677від 03.06.2023 вважає протиправними, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з відсутністю порушенням інспектором норм матеріального права при складанні постанови.

Посилається нате,що вчинене ним правопорушення є таким, що вчинене у стані крайньої необхідності та вважає, що поліцейським не було дотримано всіх вимог закону при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

За вказаних обставин вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, свободи та інтереси, відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, а тому просить скасувати постанову серії ЕАС №7103677 від 03.06.2023 та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку без виклику сторін, визначено сторонам строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву, з врахуванням положень ч. 1 ст. 286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 21.06.2023.

Відповідачем відзивна позовнузаяву не подано.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження від сторін не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 3400 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7103677 від 03.06.2023.

В судовому засіданні встановлено, що 03.06.2023 щодо ОСОБА_1 було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідно до якої зазначено, що 03.06.2023 о 12:52 год в м. Острог по вул.Бельмаж ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Honda Dio", не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Позивач, не оспорюючи факт вчинення ним даного порушенням, вважає, що дане правопорушення було вчинене ним у стані крайньої необхідності, оскільки потреба керування мопедом була зумовлена необхідністю придбання ліків у м. Острозі, так як він є інвалідом ІІ групи та йому важко пересуватися пішим ходом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно дост.283КУпАП,постанова повиннамістити: найменуванняоргану (прізвище,ім`ятапо батькові,посадапосадової особи),який виніспостанову; датурозглядусправи; відомостіпроособу,стосовно якоїрозглядаєтьсясправа(прізвище,ім`ята побатькові (занаявності),дата народження,місце проживаннячи перебування; описобставин,установлених підчас розглядусправи; зазначеннянормативного акту,що передбачаєвідповідальність затаке адміністративнеправопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова посправі проадміністративне правопорушенняусфері забезпеченнябезпекидорожнього руху,крім даних,визначенихчастиноюдругою цієїстатті,повинна містити відомостіпро: дату,час імісце вчиненняадміністративного правопорушення; транспортнийзасіб,який зафіксованов моментвчинення правопорушення(марка,модель,номерний знак); технічнийзасіб,якимздійсненофото абовідеозапис; розмірштрафутапорядок йогосплати; правовінаслідки невиконанняадміністративного стягненнята порядокйогооскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, при вирішенні спору, суд виходить і з наступного.

Пунктом 11 ч. 1 ст.23Закону України"ПроНаціональну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України"Продорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п.1.1. ПДР, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють ПДР.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення машиніста - тракториста), тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

У частині 12 статті 121 КУпАП, передбачено, що під транспортними засобами у статтях 121 - 126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, частинах першій - четвертій статті 130, статтях 132-1, 133- 1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія.

Частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортнимзасобом особою,яка немає правакерування такимтранспортним засобом,що передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, п. 2.1 "а" ПДР України визначає безумовний та безальтернативний обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому, факт відсутності у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії 03.06.2023 ним підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

В свою чергу обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2018 у справі №760/2846/17.

Натомість позивачем не надано будь-яких доказів та не спростовано факту правопорушення. Таким чином позивачем не надано доказів та переконливих обґрунтувань того, що ним не було вчинено правопорушення, за яке позивач притягнений до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову позивач також посилається на те, що він не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом з метою придбання ліків у зв`язку з поганим самопочуттям, тобто, в стані крайньої необхідності, що у свою чергу виключає можливість застосування відповідного адміністративного стягнення.

Проте такі доводи позивача, які викладені позивачем в позовній заяві суд вважає такими, що не впливають на притягнення його до адміністративної відповідальності та не виключають ознак адміністративного правопорушення, виходячи з такого.

Так, норми ст.17КУпАП визначають, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності, а ст.18цього Кодексу передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Також, стан крайньої необхідності повинен відповідати критеріям своєчасності. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана "передчасна" і "спізніла" крайня необхідність), може тягнути відповідальність на загальних засадах.

Тож, саме посилання особи, стосовно якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення, на існування крайньої необхідності у вигляді поганого самопочуття чи придбання ліків, не може беззаперечно свідчити про необхідність застосування положень ст. ст. 17, 18 КУпАП, а має відповідати фактичним обставинам справи та не викликати сумнівів щодо наявності крайньої необхідності, що повинно бути співставлено з наявними в матеріалах справи доказами, іншими обставинами, що зумовили крайню необхідність.

Під час розгляду даної справи не встановлено належними доказами, що дії позивача були вчинені ним у стані крайньої необхідності, які відповідачем кваліфіковані як адміністративне правопорушення.

Позивачем не надано доказів на підтвердження раптового погіршення його стану здоров`я саме 03.06.2023, яке б свідчило про необхідність керування ним транспортним засобом у стані крайньої необхідності.

Навпаки, вказане свідчить про те, що позивач повинен був усвідомлювати та міг передбачити можливість погіршення самопочуття у зв`язку з наявними хворобами, адже відповідно до п.2.9"б"ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи не свідчить про крайню необхідність 03.06.2023 та неможливість пересування.

За встановлених судом обставин справи, дії позивача не є такими, що вчинені ним у стані крайньої необхідності.

Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України

вирішив:

в позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (м. Рівне вул. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7103677 від 03.06.2023 та закриття провадження у справі відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.