Рішення № 111900447, 30.06.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/383/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №909/383/23 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 168812,83 грн.

Суть спору.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі також - АБ "Укргазбанк") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Буймістрюка Руслана Анатолійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 168812,83 грн, з яких: 148927,28 грн. - заборгованість по кредиту, 19880,61 грн. - заборгованість по процентах, 4,94 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 419/2021/МС-02 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" від 12.08.2021, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2023, для розгляду справи № 909/383/23 призначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2023 позовну заяву АБ "Укргазбанк" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач вимоги ухвали суду виконав, подавши заяву про усунення недоліків позовної заяви (вих. № 2704/з від 27.04.2023; вх. № 6550/23 від 28.04.2023) з додатками.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2023 прийнято позовну заяву АБ "Укргазбанк" до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/383/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відкриваючи провадження у справі суд виходив, зокрема, і з того, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.06.2022 державну реєстрацію Буймістрюка Руслана Анатолійовича як фізичної особи - підприємця припинено, а отже він не має статусу фізичної особи-підприємця. Однак, у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, що частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Тому у даній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, спір належить розглядати господарському суду.

Копію ухвали від 02.05.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси сторін, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу відповідача ОСОБА_1, яка значиться у Єдиному державному демографічному реєстрі, згідно з відповіддю № 40147 від 20.04.2023, наданою на запит суду.

Копія ухвали від 02.05.2023 вручена позивачу 05.05.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 7650102778170), а також доставлена на зазначену позивачем у позовній заяві електронну адресу: mskydaniuk@ukrgasbank.com.

Відповідачу копія ухвали суду від 02.05.2023 надсилалась на адресу: АДРЕСА_1 .

Дана адреса відповідача зазначена у позовній заяві, договорі № 419/2021/МС-02 від 12.12.2021, яким обґрунтовуються позовні вимоги, міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса фізичної особи-підприємця Буймістрюка Руслана Анатолійовича (запис щодо державної реєстрації якого припинено) та в Єдиному державному демографічному реєстрі як адреса реєстрації проживання Буймістрюка Руслана Анатолійовича (відповідь № 40147 від 20.04.2023).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з положеннями 7 цього ж закону, до Реєстру вносяться відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.

Таким чином, суд направив копію ухвали від 02.05.2023 відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання та за адресою, за якою він був раніше зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.05.2023, повернулась до суду з причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/383/23 від 02.05.2023 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивних прав позивача.

У даній справі предмет доказування становлять обставини виконання сторонами умов укладеного між ними договору № 419/2021/МС-02 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" від 12.08.2021.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач на підтвердження своїх вимог та заперечень докази не подавав.

Сторони не подавали заяв в порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, не заперечували щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих іншою стороною.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.

12.08.2021 між АБ "Укргазбанк" (надалі також - Банк) та фізичною особою-підприємцем Буймістрюком Русланом Анатолійовичем (надалі також - Позичальник) укладено договір № 419/2021/МС-02 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" (далі - Договір про надання мікрокредиту), відповідно до якого, у зв`язку з приєднанням Позичальника до Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" Позичальник в повному обсязі акцептує Правила надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" (оферту, що розміщена на сайті що розміщені на сайті www.ukrgasbank.com), з якими Позичальник ознайомився, погоджується та зобов`язується виконувати.

Зазначеним Договором про надання мікрокредиту також визначені наступні істотні умови кредитування:

- загальний ліміт кредитної лінії 200000,00 (двісті тисяч) гривень 00 копійок (п.1 Договору про надання мікрокредиту);

- кредитна лінія відкривається з « 12» серпня 2021 року по « 11» серпня 2023 року (включно). Позичальник погашає кредит відповідно до графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, встановленого Додатком 1 до Договору (п.2 Договору про надання мікрокредиту);

- за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання, з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку проценти, виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки, в розмірі 19,3 (дев`ятнадцять цілих три десятих) процентів річних, в національній валюті (п.3 Договору про надання мікрокредиту);

- за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість), з врахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, процентна ставка встановлюється в розмірі 29,3 (двадцять дев`ять цілих три десятих) процентів річних (п.4 Договору про надання мікрокредиту);

- інші умови надання кредитних коштів не передбачені цим Договором про приєднання регулюються положеннями Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" (п.9 Договору про надання мікрокредиту).

Додатком 1 до Договору про надання мікрокредиту визначено графік зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії, за яким Позичальник зобов`язався виплатити Банку суму кредиту відповідно до наступного графіку зменшення ліміту кредитної лінії (у гривнях):

з 21.08.2021 по 15.09.2021 - 200000,00;

з 16.09.2021 по 15.10.2021 - 191666,00;

з 16.10.2021 по 15.11.2021 - 183332,00;

з 16.11.2021 по 15.12.2021 - 174998,00;

з 16.12.2021 по 15.01.2022 - 166664,00;

з 16.01.2022 по 15.02.2022 - 158330,00;

з 16.02.2022 по 15.03.2022 - 149996,00;

з 16.03.2022 по 15.04.2022 - 141662,00;

з 16.04.2022 по 15.05.2022 - 133328,00;

з 16.05.2022 по 15.06.2022 - 124994,00;

з 16.06.2022 по 15.07.2022 - 116660,00;

з 16.07.2022 по 15.08.2022 - 108326,00;

з 16.08.2022 по 15.09.2022 - 99992,00;

з 16.09.2022 по 15.10.2022 - 91658,00;

з 16.10.2022 по 15.11.2022 - 83324,00;

з 16.11.2022 по 15.12.2022 - 74990,00;

з 16.12.2022 по 15.01.2023 - 66656,00;

з 16.01.2023 по 15.02.2023 - 58322,00;

з 16.02.2023 по 15.03.2023 - 49988,00;

з 16.03.2023 по 15.04.2023 - 41654,00;

з 16.04.2023 по 15.05.2023 - 33320,00;

з 16.05.2023 по 15.06.2023 - 24986,00;

з 16.06.2023 по 15.07.2023 - 16652,00;

з 16.07.2023 по 11.08.2023 - 8318,00;

Згідно з банківською випискою по рахунку ФОП Буймістрюка Руслана Анатолійовича за період з 13.08.2021 по 23.03.2023 підтверджується перерахування Банком на користь Позичальника 288000,00 грн кредитних коштів (платежі 13.08.2021 - 200000 грн та 04.10.2021 - 88000 грн). Цією ж банківською випискою підтверджується часткове погашення відповідачем наданого кредиту та процентів за користування кредитом.

Зокрема позивачем на погашення основного боргу, згідно з випискою по банківському рахунку, сплачено загалом 139072,72 грн (платежі 96962,78 грн від 15.09.2021, 629,84 грн від 18.10.2021, 8529,16 грн від 15.11.2021, 8634,70 грн від 14.12.2021, 1066,87 грн від 18.01.2022, 8334,00 грн від 15.02.2022, 1,85 грн від 13.05.2022, 7705,22 грн від 18.10.2021, 7208,30 грн від 18.01.2022.

Таким чином, залишок не повернутої відповідачем основної заборгованості за кредитом становить 148927,28 грн (288000 грн - 139072,72 грн).

За користування кредитними коштами, АБ "Укргазбанк" нарахувало ОСОБА_1 відсотки за період з 13.08.2021 по 04.11.2022 на загальну суму 37937,43 грн.

За період дії договору ОСОБА_1 сплатив за користування кредитними коштами 18056,82 грн відсотків.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків повернення кредитних коштів та строків сплати процентів за користування кредитом, позивач 06.10.2022 направив відповідачу лист-вимогу від 04.10.2022 № 172/23405/2022, у якій вимагав виконати зобов`язання з оплати заборгованості за Договором про надання мікрокредиту в сумі 166332,80 грн, в тому числі: 108326,00 грн строкової заборгованості за кредитом, 40601,28 грн простроченої заборгованості за кредитом, 7585,01 строкової заборгованості за процентами та 9820,51 грн простроченої заборгованості за процентами. Заборгованість Банк вимагав оплатити протягом тридцяти календарних днів від дати пред`явлення вимоги.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 168812,83 грн заборгованості за умовами кредитного договору, укладеного шляхом підписання договору № 419/2021/МС-02 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк" від 12.08.2021, в тому числі 148927,28 грн основної заборгованості, 19880,61 грн процентів за користування кредитом та 4,94 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Цивільні права та обов`язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України (тут і надалі в редакції чинній на 12.08.2021) виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості, з врахуванням часткового повернення кредитних коштів, складає 148927,28 грн, що підтверджено доданими до позовної заяви випискою по банківському рахунку відповідача та розрахунком заборгованості. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались.

Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

За умовами договору про надання мікрокредиту, кредитна лінія відкривалась по 11 серпня 2023 року. Такий же строк погашення кредиту слідує і з Графіку зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії (додаток 1 до договору).

Однак, листом-вимогою від 04.10.2022 № 172/23405/2022, яка направлялась відповідачу 06.10.2022, позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів, простроченням повернення чергової частини позики, вимагав повернення всієї суми заборгованості за договором у тридцятиденний строк. Отже, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відтак, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту, а тому строк повернення відповідачем отриманих кредитних коштів настав 06.11.2022.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 148927,28 грн заборгованості по основному боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення 19880,61 грн простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Положеннями п.3 Договору про надання мікрокредиту визначено, що за користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання, з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку проценти, виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки, в розмірі 19,3 (дев`ятнадцять цілих три десятих) процентів річних, в національній валюті.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем не повністю враховано норми законодавства при розрахунку заборгованості по процентах річних за користування кредитом.

Так, у розрахунку позивача правомірно застосовано процентну ставку, у розмірі 19,3%, яка передбачена договором про надання мікрокредиту, враховано часткове погашення відповідачем кредиту, а також, позивач, як слідує з розрахунку заборгованості, правомірно припинив нарахування відповідачу процентів за користування кредитом 04.11.2022, тобто не вийшов за межі тридцяти днів після направлення відповідачу листа-вимоги від 04.10.2022 № 172/23405/2022 (після завершення строку, який надавався відповідачу для дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Однак позивач, як слідує із розрахунку заборгованості нараховує відповідачу проценти за користування кредитом, як на суму кредитних коштів, якими відповідач користувався відповідно до умов кредитного договору, з дотриманням строків повернення кредиту, так і на суму простроченої заборгованості по кредиту, тобто на кредитні кошти, які відповідач не повернув у встановлений строк.

Таке нарахування процентів за користування кредитними коштами суперечить положенням статті 1048 ЦК України з врахуванням правових висновків щодо застосування норм права, викладених та застосованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №917/814/16; від 15.06.2023 у справі № 904/7413/21.

Так, у п. 141 постанови від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду уточнила свої попередні висновки таким: у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У цій же постанові зазначається, що на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 97 постанови). Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови). Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 108 постанови). Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarumfortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п. 128 постанови).

Також, у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №917/814/16 викладено висновок про те, що за відсутності (не встановлення судами) обставин узгодження сторонами в кредитному договорі відмінної від визначеної законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України 3%), підвищеної тощо, процентної ставки річних відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 625 ЦК України, заявлені кредитором (позикодавцем) вимоги щодо процентів, нарахованих за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, однак з розрахунком цих вимог відповідно до врегульованої кредитним договором, а не законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України 3%) підвищеної процентної ставки річних, узгодженої в договорі як проценти, що сплачуються за період користування кредитом - до настання строку його погашення, з огляду на принцип диспозитивності у господарському процесі (ст. 14 ГПК України), не підлягають задоволенню судом на заявлену кредитором суму.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитом, нараховані як за період до настання строків сплати кредитних платежів, так і після прострочення заборгованості (проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості).

Однак проценти на прострочену заборгованість, як зазначено вище, можуть застосовуватись лише в межах охоронних правовідносин, як захід відповідальності, відповідно до статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умови укладеного між сторонами договору не передбачають, що сторони скориставшись диспозитивним характером норми ст. 625 ЦК України, встановили інший розмір процентів річних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. Навпаки, п. 4 договору передбачає сплату процентів саме за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/ терміни передбачені договором.

Як зазначалось вище, у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови Великої Палати Верховного Суду) від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16.

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (п. 66 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 № 910/21122/20 .

Отже, враховуючи наведені вище норми права та правові позиції Верховного Суду, виходячи з умов укладеного договору, за період після прострочення виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, позивач може вимагати сплати процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, як міри відповідальності боржника, що прострочив, а не проценти за користування кредитними коштами.

Однак позовні вимоги АБ "Укргазбанк" стосуються саме стягнення процентів за користування кредитом, а тому суд самостійно розраховує заборгованість відповідача по процентах за користування кредитом.

Крім того, у розрахунку позивача позивач не врахував ліміт кредитної лінії у відповідних періодах розрахунку процентів за користування коштами, які встановлені додатком 1 до договору. Правомірне користування відповідачем кредитними коштами можливе лише в межах суми діючого ліміту кредитної лінії у відповідному періоді розрахунку.

Тому суд враховує, відповідно до додатку 1 до договору (графік зменшення кредитної лінії), та розраховує проценти виходячи з розміру фактичної заборгованості за кредитом, але яка не перевищує ліміту кредитної лінії, діючого у відповідний період, визначений додатком 1 до договору, та не виходить за періоди, визначені у розрахунку позивача, застосовуючи при цьому узгоджену сторонами процентну ставку 19,3 % річних.

При цьому з розрахунку позивача слідує, що такий проведено виходячи з кількості днів у році 360. Суд відзначає, що умови укладеного договору про надання мікрокредиту такої умови не містять. При цьому тексту Правил надання мікрокредиту в АБ Укргазбанк, який діяв на день укладення договору, і доказів ознайомлення відповідача з такими Правилами, позивач суду не надав. На час розгляду справи суд не може самостійно встановити з вебсайту АБ "Укргазбанк" зміст Правил надання мікрокредиту в АБ "Укргазбанк", діючих на день укладення договору (12.08.2021). Тому при розрахунку процентів за користування кредиту суд виходить з кількості днів у році - 365.

Враховуючи наведене, за користування кредитом, відповідач мав сплатити позивачу проценти у наступному розмірі:

1) за період з 13.08.2021 по 14.09.2021: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 200000 грн; кількість днів: 33; сума процентів: 3489,86 грн;

2) за період з 15.09.2021 по 03.10.2021: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 103037,22 грн; кількість днів: 19; сума процентів: 1035,17 грн;

3) за період з 04.10.2021 по 15.10.2021: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 191037,22 грн; кількість днів: 12; сума процентів: 1212,17 грн;

4) за період з 16.10.2021 по 17.10.2021: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 183332,00 грн; кількість днів: 2; сума процентів: 193,88 грн;

5) за період з 18.10.2021 по 14.11.2021: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 182702,16 грн; кількість днів: 28; сума процентів: 2704,99 грн;

6) за період з 15.11.2021 по 13.12.2021: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 174173,00 грн; кількість днів: 29; сума процентів: 2670,81 грн;

7) за період з 14.12.2021 по 15.01.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 165538,30 грн; кількість днів: 33; сума процентів: 2888,53 грн;

8) за період з 16.01.2022 по 17.01.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 158330,00 грн; кількість днів: 2; сума процентів: 167,44 грн;

9) за період з 18.01.2022 по 14.02.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 157263,13 грн; кількість днів: 28; сума процентів: 2162,04 грн;

10) за період з 15.02.2022 по 15.03.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 148929,13 грн; кількість днів: 29; сума процентів: 2283,72 грн;

11) за період з 16.03.2022 по 15.04.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 141662,00 грн; кількість днів: 31; сума процентів: 2322,09 грн;

12) за період з 16.04.2022 по 15.05.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 133328,00 грн; кількість днів: 30; сума процентів: 2114,98 грн;

13) за період з 16.05.2022 по 15.06.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 124994,00 грн; кількість днів: 31; сума процентів: 2048,87 грн;

14) за період з 16.06.2022 по 15.07.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 116660,00 грн; кількість днів: 30; сума процентів: 1850,58 грн;

15) за період з 16.07.2022 по 15.08.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 108326,00 грн; кількість днів: 31; сума процентів: 1775,66 грн;

16) за період з 16.08.2022 по 15.09.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 99992,00 грн; кількість днів: 31; сума процентів: 1639,05 грн;

17) за період з 16.09.2023 по 15.10.2023: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 91658,00 грн; кількість днів: 30; сума процентів: 1453,97 грн;

18) за період з 16.10.2022 по 04.11.2022: сума кредиту, за користування яким нараховуються проценти: 83324,00 грн; кількість днів: 20; сума процентів: 881,18 грн.

Виходячи з такого розрахунку, ОСОБА_1 за період з 13.08.2021 по 04.11.2022 (встановлена позивачем дата дострокового повернення усієї суми кредиту та дата розрахунку заборгованості позивачем) мав сплатити проценти за користування в загальній сумі 32894,99 грн.

За час дії договору відповідач сплатив позивачу проценти за користування кредитом в сумі 18056,82 грн, а отже його заборгованість перед позивачем зі сплати процентів становить 14838,17 грн. Ця сума і підлягає стягненню судом.

В решті вимог про сплату процентів в сумі 5042,44 грн суд відмовляє, оскільки такі нараховані не в межах сум кредитних коштів, які за плату надавались відповідачу в користування, і якими відповідач користувався в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 148927,28 грн простроченої основної заборгованості за кредитним договором та 14838,17 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, що разом становить 163765,45 грн..

Щодо вимог про стягнення 4,94 грн пені, то підстав для задоволення цієї позовної вимоги немає.

Як слідує з розрахунку заборгованості, пеню позивач нарахував за один день - 17.01.2022, при цьому на суми боргу окремо 2811,33 грн та 7208,30 грн.

З яких підстав позивач нараховував пеню на такі суми боргу в позовній заяві не обґрунтовано.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення пені суд виходить з того, що положеннями пункту 15 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 року карантин, дія якого в подальшому продовжувалась та триває на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що, починаючи з 12.03.2020 року, позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.

Відтак, зважаючи на вищевикладені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним господарського зобов`язання в період карантину, враховуючи строк, за який нараховано пеню (17.01.2022), суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 4,94 грн задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в сумі 163765,45 грн, то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 2603,75 грн, тобто пропорційно сумі задоволених вимог (163765,45 / 168812,83 = 0,9701, або 97,01%; 2684 · 0,9701 = 2603,75).

Решту судового збору в сумі 80,25 грн суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; ідентифікаційний код юридичної особи: 23697280) 163765 (сто шістдесят три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 45 коп. заборгованості та 2603 (дві тисячі шістсот три) грн 75 коп. судового збору.

Відмовити в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення з ОСОБА_1 5042,44 грн процентів за користування кредитом та 4,94 грн пені.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір в сумі 80 (вісімдесят) грн 25 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк