Постанова № 11185385, 06.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 9/499 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Денісов А.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2010 р. м. Київ

№ 9/499 (2а-7211/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів: Ізмайлової Т.Л.

Маслія В.І.

при секретаріВовчок О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ПАТ «Індустріально-Експортний банк»та спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом АТ «Банк «Індустріально-Експортний банк»до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

08.07.2008 року АТ «Індустріально-Експортний банк»звернувся з позовом про скасування рішення від 20.11.2007 р. № 13169/10/25-019, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000924310/0 від 26.10.2007 р. в частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в розмірі 407822,95 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 141713,88 грн. та № 0001054310/0 від 20.12.2007 р., про застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 33796,56 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2009 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконним рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 20.11.2007 р. № 13169/10/25-019 про залишення первинної скарги без розгляду, визнав нечинним податкове повідомлення рішення № 0001054310/0 від 20.12.2007 р., визнав нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.10.2007 р. № 0000924310/0 в частині нарахованого основного зобовязання та штрафних санкцій в частині порушень: п. 5.1., абз. 4 пп. 5.3.1. п.5.3. пп. 5.6. ст. 5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств»(далі Закон про прибуток); віднесення до складу валових витрат оренди приміщення філією «Херсонська дирекція»АТ «Індустріально-експортний банк»у період з 22.11.2006 р. по 30.06.2007 р.; віднесення до складу валових витрат не повязаних з веденням виробництва філією «Волинська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк»(футбольний турнір); віднесення до складу валових витрат філією «Чернівецька дирекція»АТ «Індустріально-експортний банк»за погодження відкриття відділення банку; віднесення до складу валових витрат філією «Дніпропетровська дирекція»АТ «Індустріально-експортний банк»на розміщення рекламної інформації; правильності віднесення амортизаційних відрахувань філіями «Харківська дирекція», «Волинська дирекція», «Житомирська дирекція»АТ «Індустріально-експортний банк» з приводу придбання легкових автомобілів. Суд прийшов до висновку, що позивач не порушував вищевказані норми Закону про прибуток, таким чином податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції в цій частині податковим органом нараховані неправомірно. Однак, суд погодився із висновками податкового орану, що позивачем неправомірно завищено амортизаційні відрахування за відповідні періоди, та безпідставно включено до складу валових витрат витрати документально непідтверджені.

На вказану постанову товариством та податковим органом подані апеляційні скарги. ПАТ «Індустріально-Експортний банк»просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства. Апелянт зазначає, що нарахування амортизації та формування валових витрат здійснювалось відповідно до норм та приписів Закону про прибуток, а тому донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств по даним питанням є безпідставним.

СДПІ просило скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову про відмову в задоволені позову, оскільки при розгляді справи суд порушив норми матеріального та процесуального права. Крім того, оскаржувані рішення субєкта владних повноважень прийняті з урахуванням всіх принципів, встановлених ст.2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга податкового органу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За результатами планової перевірки дотримання АТ «Індустріально-Експортний банк»вимог податкового, валютного та іншого законодавства складений акт перевірки № 871/43-10/14361575 від 18 жовтня 2007 р. На підставі цього акту податковим органом 27 листопада 2008 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 000924310/0 на загальну суму 591659,31 грн., з яких: основний платіж 435904,60 грн., штрафні санкції 155754,71 грн. Частково не погоджуючись з сумою податкового зобовязання, позивачем було подано скаргу до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, яка рішенням про результати розгляду скарги від 20.11.2007 р. № 13169/10/25-019 залишено первинну скаргу без розгляду з підстав порушення строків, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон 2181). Податковим повідомленням-рішенням № 0001054310/0 від 20.12.2007 р. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток визначено Акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»штраф у розмірі 10 % у сумі 33796,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фізичними особами укладено трудові контракти, предметом яких є здійснення фізичними особами трудових функцій на відповідній посаді у позивача. Як передбачається трудовими контрактами, робітнику за виконувану роботу виплачується винагорода в розмірах, на умовах та в порядку, встановленому контрактом. Винагорода надається виключно протягом дії контракту. До заробітної плати також включені витрати на оренду (надання) житла такому працівнику.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати на оплату праці є витратами підприємства, які повязані з веденням господарської діяльності, іі вони правомірно включені платником податків до валових витрат у відповідних періодах.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що філією «Херсонська дирекція» АТ «ІНДЕКС-БАНК»правомірно віднесено до складу валових витрат суми нарахованих та сплачених орендних платежів за весь період дії договорів оперативної оренди приміщень як частина витрат, які здійснювались у зв'язку з підготовкою та організацією виробництва, що відповідає положенням пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток.

Відділення філії банку по вул. Головна, 191, відкрито та функціонує згідно погодження, наданого НБУ за № 83 від 01.09.2006 р. Погодження відкриття відділення НБУ надає за умови виконання банками переліку вимог, визначених Постановою Правління НБУ від 31.08.2001 за № 375, та після виїзду представників НБУ на місце розташування відділення для перевірки виконання банками встановлених вимог. Послуги НБУ є платними, перелік та тарифи надання послуг затверджені спеціальною Постановою НБУ від12.08.2003 за № 333 і є обов'язковими для виконання усіма банками України, як і всі інші Постанови НБУ згідно закону України «Про банки і банківську діяльність». Підтвердженням факту надання послуги є наявність погодження. Таким чином, позивач в рамках чинного законодавства включив до складу валових витрат суму, сплачену НБУ за надані послуги.

Щодо правильності віднесення амортизаційних відрахувань філіями «Харківська дирекція», «Волинська дирекція», «Житомирська дирекція»АТ «Індустріально-експортний банк»з приводу придбання легкових автомобілів, то колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 8.4.1. п.8.4. ст.8 Закону про прибуток встановлено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Абзацом 3 пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону про прибуток встановлено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». Абзацом 2 пп.7.4.2. п.7.4. ст.7 цього Закону передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пп. 8.4.1. п.8.4. ст.8 Закону про прибуток є загальним положенням закону, а абзац 3 пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону про прибуток є спеціальною нормою закону. При цьому спеціальна норма по відношенню до загальної діє тільки тоді, коли витримуються вимоги встановлені абзацом 3 пп.5.3.3. п.5.3. ст.5 Закону про прибуток. Оскільки банківська установа виконує одночасно операції, що підлягають обкладанням податком на додану вартість (далі - ПДВ) та не є обєктом оподаткуванням таким податком, позивач при придбанні легкових автомобілів не відносив суму ПДВ на валові витрати, а відповідно до вищезазначеної норми Закону про прибуток визначив суми амортизаційних відрахувань з урахуванням податку на додану вартість, що відповідає вимогам законів України.

Позивач, не погоджуючись із сумою нарахованих в податковому повідомленні-рішенні № 0000924310/0 від 26.10.2007 податкових зобов'язань, як за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями 09.11.2007 подав скаргу на податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги відповідач 20.11.2007 прийняв рішення № 13169/10/25-019 про залишення первинної скарги без розгляду.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що позивач подав скаргу з порушенням десятиденного строку, визначеного Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(пп.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону № 2181). На думку відповідача податкове повідомлення-рішення № 0000924310/0 від 26.10.2007 отримано банком 29.10.2007, а отже термін його оскарження, закінчується 08.11.2007, в той час, коли скарга фактично подана.

Твердження відповідача про пропущення встановленого строку спростовується листом від 12.11.2007 № 303-06-А-2285 Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Таким чином, судом встановлено, що позивач податкове повідомлення-рішення № 0000924310/0 від 26.10.2007 отримав 30.10.2007, а отже скарга на повідомлення-рішення подана своєчасно, тобто на десятий день з дня отримання рішення.

Колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що рішення СДПІ № 13169/10/25-019 від 20.11.2007 про залишення первинної скарги без розгляду є незаконним.

В той же час колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо правомірності віднесення до валових витрат, повязаних із проведенням футбольного турніру, оскільки відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Маркетингові послуги, повязані з проведенням футбольного турніру команди «Індекс-Банк»у м. Луцьк на суму 1500,00 грн. та витрати для участі футбольної команди у вищій лізі чемпіонату на суму 3900,00 грн. не підлягають до включення до валових витрат позивача як такі, що не повязані з веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто дані витрати не повязані з господарською діяльністю позивача, що в свою чергу призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 1350,00 грн.

З огляду на викладене та, приймаючи до уваги, що постанова суду першої інстанції прийнята без належного зясування обставин справи та з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПАТ «Індустріально-Експортний банк»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва задовольнити частково. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2009 року скасувати та винести нову про відмову в задоволені позовних вимог в частині щодо включення до складу валових витрат не повязаних з господарською діяльністю (проведення футбольного турніру).

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі постанова виготовлена 07.09.2010 року