Постанова № 11185271, 09.09.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2010 р.Справа № 2/134-09-5818

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого                     Єрмілова Г.А.

Суддів :                     Воронюка О.Л.

                    Лашина В.В.

при секретарі           Хом’як О.С.

(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду №269 від 06.09.10р.)

за участю представників сторін:

від позивача - Омельченка А.І., довіреність б/н від 22.07.10р.;

від відповідача (ТОВ "Альянс-Юг") - Головачова Є.С., ліквідатора;

від відповідача (ТОВ "Альянс-Техно") - Власенка А.Р., довіреність №26-10 від 12.04.10р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Техно”

на рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2010року

зі справи № 2/134-09-5818

за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі “Відділення “Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одесса”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс- Юг”

Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Техно”

про стягнення 5447019,52 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Техно”

до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі “Відділення “Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одесса"

про розірвання іпотечного договору № 05-01-16/349 від 21.08.2007р.

          У зв’язку з перебуванням судді Єрмілова Г.А. на лікарняному, розгляд справи переносився з 19.08.10р. на 09.09.10р.

Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” (далі - Банк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Альянс –Юг” про стягнення 5447 019, 52 грн. заборгованості за кредитним договором № 05-01-16/348 від 21.08.2007 р., укладеним поміж сторонами, витрат на сплату державного мита у розмірі 25500 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

          В процесі розгляду справи Банк декілька раз уточнював позовні вимоги та остаточно, згідно заяви від 08.04.10р., просив замінити відповідача - ТОВ "Альянс-Юг" на належного відповідача - ТОВ „Альянс –Техно”, звернути стягнення на предмет іпотечного договору № 05-01-16/349 від 21.08.2007 р. в сумі 5512 040, 57 грн., укладеного поміж Банком та ТОВ „Альянс –Техно” у якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 21.08.07р., та стягнути з ТОВ „Альянс –Техно” судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 15.04.10р. ТОВ „Альянс-Техно” залучено до участі у справі у якості іншого відповідача.

10.06.2010 р. ТОВ “Альянс-Техно” звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Банку про розірвання іпотечного договору № 05-01-16/349 від 21.08.2007 р., мотивуючи свої позовні вимоги відсутністю згоди товариства та згоди загальних зборів товариства на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором №05-01-16/348 від 21.08.2007 р. Тим самим збільшився обсяг відповідальності ТОВ „Альянс-Техно”, що порушує його права як іпотекодавця.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.10р. (суддя Бахарєв Б.О.) первісний позов банку задоволено повністю.           Стягнуто з ТОВ “Альянс-Техно” на користь позивача 5512040, 57грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя № 05-01-16/349, а саме: - нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2Д, та складаються в цілому: літ. „Н” –нежила будівля, літ. „М” –майстерні, літ. „О” –склад, літ. „К” –ливарний цех, літ. „Л” –газозварювальна майстерня, загальною площею 2877, 1 кв. м. шляхом продажу ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною продажу предмету іпотеки, визначеної на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності станом на день вчинення такого продажу, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на день здійснення продажу, з відповідними правами на отримання необхідних для цього документів.

Крім того, стягнуто з відповідача на користь Банку 25500грн. держмита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ “Альянс-Техно” відмовлено.

          Задовольняючи позовні вимоги Банку, господарський суд виходив з того, що заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 5447 019, 52 грн. є такою, що повністю підтверджена матеріалами справи. Враховуючи, що зобов’язання ТОВ "Альянс-Юг" за кредитним договором забезпечені іпотекою та заставою майна ТОВ "Альянс-Техно", а також посилаючись на положення ч. 1 ст. 548 ЦК України, ч. 2 ст. 1, ст.3, п. 1 ст. 7, ч.ч.1,3 ст. 33, ст.ст.38,39 Закону України „Про іпотеку”, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Банку про стягнення з ТОВ „Альянс –Техно” вказаної заборгованості за рахунок заставленого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

Що стосується зустрічних позовних вимог ТОВ "Альянс-Техно" про розірвання договору купівлі-продажу № 05-01-16/349 від 21.08.2007 р., то місцевий господарський суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки 18.09.2008 р. поміж Банком та ТОВ "Альянс-Техно" був укладений договір № 05-01-16/408 про внесення змін до іпотечного договору від 21.08.2007 р., яким передбачено збільшення відсотків за користування ТОВ “Альянс-Юг” кредитом, наданим Банком, в розмірі 20 відсотків річних. Договір підписаний керуючим Філією „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” та директором ТОВ “Альянс-Техно”, який діяв у відповідності до положень Статуту товариства. Обсяг дієздатності сторін на підписання зазначеного договору були перевірені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашнік О. В. Відтак, підстави для отримання додаткових погоджень загальних зборів учасників ТОВ “Альянс-Техно” були відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Альянс-Техно” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові Банку відмовити та стягнуто з позивача судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не розглянуті повною мірою доводи ТОВ “Альянс-Техно” проти позовних вимог Банку, викладені товариством у відзиві на позовну заяву і якими повністю спростовуються доводи позивача за первісним позовом.

В письмових доповненнях до апеляційної скарги відповідач, з посиланням на приписи ст.ст.553,554 ЦК України, доводить, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися також і вимоги параграфу 3 глави 49 ЦК України („порука"). Відповідач вказує також на те, що ТОВ “Альянс-Техно”, не є стороною за кредитним договором, умови якого порушені боржником ТОВ “Альянс-Юг”, а лише поручителем останнього, а тому ТОВ “Альянс-Техно”в цій справі повинен відповідати як солідарний боржник.

Крім того, ТОВ “Альянс-Юг”не може виступати в цій справі як відповідач, оскільки господарським судом Одеської області на сьогоднішній день розглядається справа про банкрутство останнього, де позивач виступає як кредитор з грошовими вимогами до боржника на всю суму заборгованості за кредитним договором, які визнані боржником у повному обсязі.

          У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Альянс-Техно” позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Банк зазначає, що глава 49 ЦК України, на яку посилається відповідач, регулює відносини фінансової поруки і немає ніякого відношення до майнового поручительства, яке відноситься до інституту іпотеки. Тобто, іпотека і порука є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язань які регулюються різними правовими нормами, і відносини, які виникли між позивачем та ТОВ “Альянс-Техно”на підставі Іпотечного договору, регулюються нормами Закону України “Про іпотеку”. Місцевий господарський суд, задовольняючи первісний позов правомірно застосував саме положення цього закону.

          Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Альянс-Юг" до Одеського апеляційного господарського суду не надходив. В судовому засіданні апеляційної інстанції ліквідатор ТОВ «Альянс-Юг»заявив, що з доводами апеляційної скарги погоджується та вважав її такою, що підлягає задоволенню.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ “Альянс-Техно” підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 85 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення) суд наділений правом оголосити після закінчення розгляду справи тільки вступну й резолютивну частини рішення. Оголошення вступної та резолютивної частин рішення можливе лише за згодою сторін.

Вступна й резолютивна частини рішення, що проголошуються судом у порядку ст. 85 ГПК, повинні містити відомості, що зазначаються у вступній та резолютивній частинах рішення, передбачені ст. 84 ГПК.

Вступна частина повинна містити найменування господарського суду, номер справи, дату прийняття рішення, найменування сторін, ціну позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

У п. 12 листа Вищого господарського суду України від 10.03.98 р. N 01-8/91 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" конкретизується порядок оголошення суддею резолютивної частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України. Згідно із статтею 85 ГПК України прийняте рішення оголошується суддею у засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в письмовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи. Господарський суд повинен вирішити усі питання, пов'язані з прийняттям рішення (пункт 4 статті 84 ГПК) і в тому разі, коли він відкладає написання його мотивувальної частини.

Відкладаючи виготовлення мотивованого рішення, господарський суд зобов'язаний оголосити резолютивну частину рішення у тому ж засіданні. Оскільки вона оголошується і приєднується до справи як окремий судовий документ, у ній мають бути усі реквізити вступної частини рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 84 ГПК України.

Резолютивна частина мотивованого рішення повинна бути викладена у повній відповідності з раніше оголошеною резолютивною частиною. Внесення до резолютивної частини мотивованого рішення змін і доповнень не допускається.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 24.06.2010р., у судовому засіданні були присутні представники Банку та ТОВ «Альянс-Техно». В кінці протоколу зазначено, що суддя оголосив вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог Банку.

Між тим, резолютивна частина цього рішення, яка має бути підписана суддею та приєднана до справи, в матеріалах справи відсутня. Резолютивна ж частина повного рішення від 24.06.2010р. не співпадає зі змістом протоколу судового засідання, зокрема, на відміну від протоколу, містить висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Техно-Юг».

Зазначене, на думку судової колегії не дає змоги вважати, що судом було оголошено сторонам саме таке рішення, яке міститься в матеріалах справи.

          Таким чином, судова колегія доходить висновку, що місцевим господарським судом при винесенні рішення від 24.06.2010р. не дотримані положення ст.85 ГПК України

          Крім того, у відповідності до п.7 ст.84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач завою від 08.04.2010р. просив суд здійснити заміну ТОВ «Альянс-Юг»на належного відповідача - ТОВ «Альянс-Техно». Однак суд залучив ТОВ «Альянс-Техно»у якості другого відповідача.

В порушення п.7 ст.84 ГПК України, резолютивна частина оскаржуваного судового рішення не містить висновку стосовно позовних вимог Банку до ТОВ «Альянс-Юг», хоча ця вимога і розглядалась судом, про що свідчить мотивувальна частина рішення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи суттєвість допущених судом порушень норм процесуального права, рішення від 24.06.2010р. залишатись чинним не може і підлягає скасуванню на підставі ст.104 ГПК України.

Відповідно до ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей апеляційного процесу.          

Згідно ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.07р. поміж Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Альянс-Юг" (позивальчник), був укладений кредитний договір №05-03-16/348, згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 5050000,00грн. на виробничі потреби підприємства зі сплатою 14,5% річних, шляхом оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку №20633353538828 на рахунки його контрагентів, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти встановлені договором (п.п.2.1., 2.3., 3.1., 3.2. кредитного договору)

Відповідно до п. 2.2 договору датою остаточного повернення кредиту встановлено 09.08.2010 р.

Згідно п. 3.1 кредитного договору №05-03-16/348 від 21.08.2007 р. кредит надається Банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20633353538828(980), відкритого Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса, на рахунки контрагентів Позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №620 від 23.08.2007р., №31 від 27.08.2007р., №66 від 28.08.2007р., №83 від 30.08.2007р., №101 від 31.08.2007р., №123 від 07.09.2007р., №127 від 10.09.2007р., №201 від 17.09.2007р.,№212 від 18.09.2007р., №230 від 24.09.2007р., №238 від 25.09.2007р., №277 від 01.10.2007р., №290 від 02.10.2007р., №287 від 02.10.2007р., №313 від 08.10.2007р., №344 від 15.10.2007р., № 394 від 22.10.2007р., №381 від 19.10.2007р., №250 від 18.02.2008р., №262 від 19.02.2008р., №720 від 26.05.2008р., вбачається що з відкритого у філії “Відділення Промінвестбанку в м.Одеса” позичкового рахунку позичальника №20633353538828, було здійснено перерахування 5047685,53грн. кредитних коштів, як то передбачено умовами кредитного договору. Факт використання позичальником кредитних коштів у розмірі 5047685,53грн. підтверджується також актами перевірки цільового використання кредитних коштів від 24.09.2007р., 23.10.2007р., 29.02.2008р. та 25.05.2008р., підписаних керівництвом Банку та директором ТОВ “Альянс-Юг”, та фактично не заперечується відповідачем.

У п. 3.2 кредитного договору №05-03-16/348 від 21.08.2007 р. сторони погодили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 14, 5 процентів річних.

Договором від 22.05.2008 р. № 05-01-16/241 про внесення змін до кредитного договору №05-03-16/348 від 21.08.2007 р. внесено зміни до п. 3.2 кредитного договору, а саме збільшено проценти за користування кредитом до 17 процентів річних.

Угодою від 10.09.2008 р. № 05-01-16/401 про внесення змін до кредитного договору №05-03-16/348 від 21.08.2007 р. внесено зміни до п. 3.2 кредитного договору, а саме підвищили проценти за користування кредитом до 20,0 процентів річних.

У відповідності до п. 4.2.2 кредитного договору №05-03-16/348 від 21.08.2007 р. ТОВ "Альянс-Юг" зобов’язалось своєчасно сплачувати платежі за цим договором.

Відповідно до п. 4.2.7 кредитного договору позичальник зобов’язався незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані проценти та неустойку за умовами настання обставин, зазначених у п. 4.3.4 цього договору.

Згідно із п. 4.3.4 договору Банк має право списувати з рахунків ТОВ "Альянс-Юг" (незалежно від настання строку остаточного повернення кредиту) у повному обсязі заборгованість за кредитом, та/або плати за кредитом, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, зокрема, у випадках коли позичальник не виконав у строк свої зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за ненадання кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші зобов’язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

          Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.                     Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, ТОВ "Альянс-Юг" свої зобов’язання щодо сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконувало, у зв’язку з чим у товариства виникла заборгованість перед Банком у сумі 5512 040, 57 грн., з яких 5047985,53грн. –сума основного боргу, та 448451,37грн. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

          Зазначені обставини позичальником не оспорюється.

          Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що зобов’язання ТОВ "Альянс-Юг" за кредитним договором № 05-03-16/348 від 21.08.2007 р. забезпечені іпотекою та заставою майна ТОВ "Альянс-Техно".

Так, 21.08.2007 р. поміж Банком" та ТОВ "Альянс-Техно" укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя № 05-01-16/349, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашнік О. В. 21.08.2007 р. за реєстраційним № 3297, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 05-03-16/348 від 21.08.2007 р., а також усіх договорів про внесення змін до нього. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов’язання, що виникають в силу цього договору.

          Предметом договору іпотеки є нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2Д, та складаються в цілому: літ. „Н” –не житлова будівля, літ. „М” –майстерні, літ. „О” –склад, літ. „К” –ливарний цех, літ. „Л” –газозварювальна майстерня, загальною площею 2877, 1 кв. м. , які належить ТОВ "Альянс-Техно" на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності на нежилі будівлі виданого Виконавчим комітетом Одеської міської Ради від 20.12.2004 р. серія САА № 449917. Вартість предмета іпотеки сторони договору оцінили у 3740230грн. (п.п.1.2, 1.3, 1.4 договору).

Відповідно п. 1.4 договору іпотеки сторони цього Договору оцінюють Предмет іпотеки у 3 740 230,0 гри.

У п. 5.1 договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п.2.2 Кредитного договору та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строків, сум комісійної винагороди за управління кредитом (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені штрафу), що передбачені Кредитним договором;

- незалежно від настання строку виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Іпотекодавця та/або Позичальника, порушенні відносно останніх справ про банкрутство;

- незалежно від настання строку виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при виникненні підстав, вказаних у п.3.1.5 цього Договору.

Пунктом 3.1.5 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право, зокрема, у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його.

Відповідно до п. 5.2 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким з способів на вибір іпотекодержателя, а саме шляхом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, або шляхом звернення іпотекодержателя до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізацію його.

При цьому, згідно п. 5. 3 Договору іпотеки за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити:

а) свої вимоги, що випливають із кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення, до яких входять:

- несплачена сума кредиту відповідно до умов, передбачених Кредитним договором;

- несплачені суми відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди за управління кредитом, у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом відповідно до умов, передбачених Кредитним договором;

- несплачені суми неустойки (пені, штрафів), передбаченої Кредитним договором;

б) свої вимоги щодо відшкодування збитків, у тому числі і неодержаних доходів, що понесені Іпотекодержателем внаслідок неповного та/або несвоєчасного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором;

в) свої вимоги щодо отримання штрафів, які передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Іпотекодержателю Іпотекодавцем шляхом невиконання або неналежного виконання умов цього Договору;

г) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат, понесених ним під час звернення стягнення та/або реалізації Предмету іпотеки, у тому числі витрати по сплаті державного мита та інші господарські витрати, а також витрати по утриманню та збереженню Предмету іпотеки, якщо таке збереження та утримання проводилися за рахунок Іпотекодержателя.

У п. 7.3 договору іпотеки визначено, що цей Договір діє до повного виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами ст. ст. 12, 33 зазначеного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 38 Закону України „Про іпотеку” передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки за рішенням суду.

Так ч. 5 ст. 38 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

В силу ст. 39 Закону України „Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Альянс –Техно” заборгованості за рахунок заставленого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас судова колегія доходить висновку, що оскільки Банком, згідно заяви про уточнення позовних вимог, обраний саме такий спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, і ТОВ «Альянс-Юг»не є стороною договору іпотеки, то ця особа не може бути відповідачем за даним предметом позову. Проте за відсутності у апеляційного господарського суду повноважень з виключення зі складу відповідачів неналежного відповідача суб'єктний склад учасників спору має залишатись незмінним. При цьому у позові до такого відповідача, як не власника майна, слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку відповідачі мають виступати як солідарні боржника, у відповідності до положень ЦК України, судовою колегією відхиляються, оскільки можливість стягнення кредитної заборгованості саме шляхом звернення стягнення на заставлене майно прямо передбачено договором іпотеки та відповідає чинному законодавству.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Альянс-Техно»про розірвання іпотечного договору № 05-01-16/349 від 21.08.2007 р., укладеного з позивачем, судова колегія вважає, що він не може бути задоволений з наступних підстав.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ТОВ «Альянс-Техно»мотивувало свої вимоги відсутністю згоди товариства на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором №05-01-16/348 від 21.08.2007 р.

Втім, такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи, а саме договором № 05-01-16/408 про внесення змін до іпотечного договору від 21.08.2007 р., укладеним 18.09.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та ТОВ "Альянс-Техно". Цим договором внесено зміни до п.1.1 іпотечного договору, а саме передбачено збільшення відсотків за користування ТОВ “Альянс-Юг” кредитом в розмірі 20% річних. Договір підписаний керуючим Філією „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” та директором ТОВ “Альянс-Техно”, який діяв на підставі Статуту товариства.

Згідно до ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” повноваження органів товариства визначається Статутом.

У відповідності до п. 5 зазначеного Статуту ТОВ «Альянс-Техно», виконавчим органом Підприємства є директор, який без доручення діє від імені ТОВ “Альянс-Техно”, представляє його інтереси в вітчизняних та зарубіжних організаціях, установах, підприємствах, розпоряджається майном та грошовими коштами підприємства, одноособово укладає договори та зовнішньоекономічні контракти та ін..

Таким чином, підстави для отримання додаткових погоджень загальних зборів учасників ТОВ “Альянс-Техно” на підвищення відсоткової ставки за користування кредитом були відсутні, адже на директора підприємства зазначені повноваження прямо покладені Статутом ТОВ “Альянс-Техно”.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції від 24.06.2010р., як прийняте з порушенням норма процесуального права, залишатись чинним не може та підлягає скасуванню, з винесення нового рішення про задоволення позовних вимог Банку до ТОВ «Альянс-Техно», відмову в задоволенні позову до ТОВ «Альянс-Юг»та відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Альянс-Техно».

Керуючись ст.ст.85, 103 - 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу ТОВ “Альянс-Техно” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2010р. по справі №2/134-09-5818 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” до ТОВ „Альянс-Техно” задовольнити.           

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Техно”(65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса 2-Б, код ЄДРПОУ 32271846) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” (65125, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36 код ЄДРПОУ 09328133) 5512 040 (п’ять мільйонів п’ятсот дванадцять тисяч сорок) грн. 57 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя № 05-01-16/349, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашнік О. В. 21.08.2007 р. за реєстраційним № 3297, а саме: - нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2Д, та складаються в цілому: літ. „Н” –нежила будівля, літ. „М” –майстерні, літ. „О” –склад, літ. „К” –ливарний цех, літ. „Л” –газозварювальна майстерня, загальною площею 2877, 1 кв. м. шляхом продажу Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною продажу предмету іпотеки, визначеної на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності станом на день вчинення такого продажу, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна станом на день здійснення продажу, з відповідними правами на отримання необхідних для цього документів.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Техно”(65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса 2-Б, код ЄДРПОУ 32271846) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” (65125, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36 код ЄДРПОУ 09328133), державне мито у розмірі 25 500, 00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 236,00 грн.

          В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” до ТОВ „Альянс-Юг” –відмовити.

          В задоволені зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Техно”до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення „Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в м. Одеса” про розірвання іпотечного договору № 05-01-16/349 від 21.08.2007 р. –відмовити.

          Накази доручити видати господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя                               Г.А. Єрмілов

Суддя                               О.Л. Воронюк

Суддя                     В.В. Лашин

Повний текст постанови складено 14.09.2010р.