Рішення № 11184653, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/27202.09.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стретфорд Глобус"

про стягнення 91 406,70 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Реймерс Т.С. за довіреністю №15 від 05.07.2010р.

Від відповідача Бишевець І.Б. за довіреністю б/н від 05.07.2010р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 83753,20 грн. заборгованості за договором підряду № Р01/03-2009 від 10.03.2009р. та 2745,00 грн. заборгованості згідно рахунку-фактури № 10 від 02.11.2009р. № 01/03-2009р., а також 2893,72 грн. пені, 1591,31 грн. збитків від інфляції, 423,47 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. порушено провадження у справі № 8/272, розгляд справи призначений на 08.07.2010р.

Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що ухвала суду була отримана відповідачем 05.07.2010р. та відповідач не має можливості надати витребувані судом документи, а також у зв’язку з неотримання від позивача копії позовної заяви з доданими до неї документами.

У судове засідання, призначене на 08.07.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. розгляд справи відкладений на 12.08.2010р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 12.08.2010р. представники сторін з‘явились. Представник відповідача заявив клопотання про проведення судової експертизи, про витребування додаткових доказів у позивача, подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2010р. представники сторін з‘явились.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про проведення судової експертизи та про витребування додаткових доказів у позивача.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

10.03.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (надалі –підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стретфорд Глобус" (надалі –замовник) уклали договір підряду №Р01/03-2009 (надалі– договір).

Згідно п.1.1 договору, предметом його є: розробка підрядником на основі ТЗ (технічного завдання) замовника і вихідних даних замовника (затверджених технологічних рішень щодо цільового використання об’єкту) технічної документації на внутрішній ремонт об’єкту (по бул. Лесі Українки, буд. 12 в м. Києві) –п.п. 1.1.1 договору; виконання підрядником із своїх матеріалів, своїми силами та засобами, або силами субпідрядних організацій повного комплексу ремонтних робіт на об’єкті у відповідності до технічної документації та локального кошторису матеріалів та робіт –п.п. 1.1.2 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору складає 1030655,65 грн. в т.ч. ПДВ.

Сторони погодили, що замовник протягом двох банківських днів після підписання договору перераховує підряднику аванс на здійснення розробки технічної документації у розмірі 35000,00 грн. в т.ч. ПДВ (п.4.1 договору).

Замовник протягом двох банківських днів після затвердження замовником технічного завдання та здійснення оплати відповідно п.4.1 договору перераховує підряднику авансовий платіж на виконання робіт у розмірі 274196,70 грн. в т.ч. ПДВ (п.4.2 договору).

Згідно п.4.5 договору замовник здійснює проміжні платежі за фактично виконані будівельно-монтажні роботи відповідно календарного графіку виконання та фінансування робіт на підставі документів обліку робіт в будівництві (форми КБ-2в та КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше двох банківських днів з моменту їх підписання в розмірі 95% вартості виконаних робіт з пропорційним відрахуванням сплачених авансів; резервний фонд замовника в розмірі 5% вартості виконаних будівельно-монтажних робіт може бути використаний на усунення недоробок та виправлення неякісно виконаних робіт; в разі відсутності недоробок, після закінчення повного комплексу будівельно-монтажних робіт по договору, замовник в п’ятиденний термін повертає резервовані кошти.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити її.

Як слідує з матеріалів справи, а саме підписаних та скріплених печатками сторін довідок про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року на суму 826753,20 грн. та за грудень 2009 року на суму 210000,00 грн., а також актів приймання виконаних підрядних робіт, вартість виконаних позивачем робіт склала 1036753,20грн., що свідчить про повне виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Згідно підписаного та скріпленого печатками сторін акту №6 від 08.08.2009р. про передачу приміщення об’єкту за договором приміщення об’єкту з вмонтованими системами було прийнято відповідачем.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином.

Відповідач в свою чергу власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, а саме згідно платіжних доручень №15 від 12.03.2009р. на суму 35000,00 грн., №49 від 16.04.2009р. на суму 70000,00 грн., №165 від 16.07.2009р. на суму 53000,00 грн., №29 від 02.04.2009р. на суму 200000,00 грн., №53 від 07.05.2009р. на суму 450000,00 грн., №60 від 20.05.2009р. на суму 80000,00 грн., №176 від 12.08.2009р. на суму 50000,00 грн., відповідачем було перераховано кошти на загальну суму 953000,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 83753,20 грн. (1036753,20грн.- 953000,00 грн.).

Підрядник 26.01.2010р. направив замовнику претензію №135/12-09 від 28.12.2009р. щодо необхідності сплатити борг за договором, однак замовник на неї не відповів.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи за договором не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 83753,20 грн.

Також, між представниками сторін був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором у розмірі 83753,20 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 83753,20 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача за договором у відповідності до рахунку-фактури №10 від 02.11.2009р. та акту приймання-передачі виконаних робіт суму 2745,00 грн. за електромонтажні роботи.

Однак, докази про те, що роботи за вказаним рахунком-фактурою виконувались згідно договору підряду №Р01/03-2009 від 10.03.2009р. та самі рахунок-фактуру №10 від 02.11.2009р., підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт не надав.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 2745,00 грн.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2893,72 грн. пені, 1591,31 грн. збитків від інфляції, 423,47 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 1591,31 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 423,47 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.16.3 договору, в тому разі, якщо з вини замовника виникає затримка оплати робіт по договору, він сплачує на користь підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов’язань за кожний день затримки але у будь-якому разі не більше 10% вартості невиконаних зобов’язань.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 2893,72 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність частини заявлених позовних вимог, та суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стретфорд Глобус" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 12; код 35849510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18, кв. 54; код 32487781) 83753 (вісімдесят три тисячі сімсот п’ятдесят три) грн. 20 коп. основного боргу, 2893 (дві тисячі вісімсот дев’яносто три) грн. 72 коп. пені, 1591 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто одна) грн. 31 коп. інфляційних збитків, 423 (чотириста двадцять три) грн. 47 коп. трьох відсотків річних, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 62 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.С. Катрич