Рішення № 11184472, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/36006.09.10                     

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Беназір”

До Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра”

Пророзірвання договору та стягнення 396048,99 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаВойтович О.П.–представник за довіреністю від 20.07.2010 р.

Від відповідача не з’явився

06.09.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Беназір” звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"про розірвання договору на обслуговування бізнес-пакету № 2796 від 08.10.2008 р., стягнення 393082,29 грн. залишку коштів на рахунку, 2966,70 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/360 від 11.08.2010 р., яку призначено до розгляду на 06.09.2010 р.

У судове засідання, призначене на 06.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 11.08.2010 р. в матеріалах справи). Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляд спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕНАЗІР»(далі - TOB «БЕНАЗІР», клієнт) та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра»(далі - ВАТ КБ «Надра») було укладено договір № 2796 на обслуговування бізнес - пакету (далі - Договір).

У відповідності до розділу 2 п.2.1.; п.2.2. Договір визначає умови та порядок надання ВАТ КБ Надра»комплексного обслуговування TOB «БЕНАЗІР»по Бізнес - пакету «Базовий», у відповідності до якого ВАТ КБ «Надра»зобов'язано надавати послуги, на підставі наданої анкети - заяви TOB «БЕНАЗІР», по відкриттю та обслуговуванню поточних, прибуткових, карткових, автоматичних рахунків, відкриттю та обслуговуванню депозитної лінії, наданні послуг «Віртуальний рахунок», встановленні та обслуговуванні системи «Клієнт - Банк».

Згідно з додатком - повідомленням до Договору 08.10.2008 р. ВАТ КБ «Надра»на TOB БЕНАЗІР» було відкрито поточний рахунок № 26007002796001 розрахунковий за призначенням у гривні та прибутковий рахунок №26006002796002 накопичувальний за призначенням у гривні.

Пунктом 13.1. розділу 13 Договору передбачено закриття рахунків на підставі заяви клієнта, у результаті чого ВАТ КБ «Надра»здійснює остаточні операції за відкритими рахунками та перераховує остаточні кошти на інший, відкритий TOB БЕНАЗІР»рахунок, зазначений у заяві (п.13.3. розділу 13 Договору).

08 червня 2010 року TOB «БЕНАЗІР»повторно звернулось до відділення №14 Філії ВАТ КБ Надра»Київського регіонального управління з проханням закриття поточного та прибуткового рахунків та перерахування залишкових коштів у розмірі 393082 (триста дев'яносто три тисячі вісімдесят дві) грн. 29 коп. з поточного рахунку на р/р 26008301330876 у філії відділення ПІБ м. Вишгород МФО 321143, яке було прийняте відділенням № 14 Філії ВАТ КБ «Надра»Київського регіонального управління 08.06.2010 р., вхідний № 14/06-18.

14.06.2010 р. відділенням № 14 Філії ВАТ КБ «Надра»Київського регіонального управління було надіслано відповідь на звернення TOB «БЕНАЗІР»від 25 травня 2010 р., в якій зазначалось про закриття поточного рахунку при перерахуванні остаточних коштів та запропоновано співпрацювати надалі.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Згідно зі ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач незважаючи на погодження закриття рахунку позивача залишок коштів на рахунку на вимогу позивача не перерахував.

Порядок розірвання договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи заявлені вимоги не заперечив, доказів на підтвердження відсутності порушень умов договору та невиконання вимог позивача щодо закриття рахунку суду не надав.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені судом обставини порушення відповідачем зобов’язань за договором на обслуговування бізнес-пакету № 2796 від 08.10.2008 р., позовні вимоги в частині розірвання зазначеного договору та про стягнення з відповідача 393082,29 грн. залишку коштів на рахунку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2966,70 грн. пені.

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми переказу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договір сторін не містить положень щодо можливості нарахування клієнтом та сплати банком пені за несвоєчасне перерахування залишку коштів на рахунку при закритті рахунку клієнта.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення такого виду договірної неустойки є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір на обслуговування бізнес-пакету № 2796 від 08.10.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Беназір” та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Надра”.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А, ідентифікаційний код 20588314) 393082 (триста дев’яносто три тисячі вісімдесят дві) грн. 29 коп. залишку коштів на рахунку, 4 015 (чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 82 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 13.09.2010 р.