Рішення № 11184402, 31.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/16031.08.10 За позовом           Комунального підприємства з утримання та експлуатації

житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

про                     стягнення 4461,80 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Калінчук В.В.          

Від відповідача Костюк Н.І.

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” про стягнення з відповідача збитків та неустойки за користування житловим приміщенням поза строком дії договору, всього в сумі 4461 грн.80 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 20.07.2010 р. було подано Заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог та про зміну підстав позиву, відповідно до якої позивач змінює підстави позову, та просить стягнути з відповідача (замість збитків) плату за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору оренди від 07.10.2005р. № 3903 та неустойку. Суму позовних вимог, згідно заяви, позивач зменшив та просить стягнути з відповідача: 1018,25 грн. плати за фактичне користування та 2929,96 грн. неустойки.

Відповідач вимоги відхилив, посилаючись на те, що вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами у справі, тому задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач зазначив про те, що позивач в односторонньому порядку змінив умови орендної плати, що не передбачено умовами договору.

В судовому засіданні 31.08.2010 р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові пояснення, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (Відповідач) уклали Договір оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3903 (Договір).

Договір було укладено на строк з 07.10.2005 до 01.04.2006.

Приміщення було передано Позивачем Відповідачу за актом прийому-передачі нежитлового приміщення (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”(в редакції, яка діяла станом на момент укладення Договору), цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”(в редакції, яка діяла станом на момент укладення Договору), термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Термін дії Договору закінчувався 01.04.2006р.

Оскільки відповідної заяви про припинення Договору від сторін не надходили (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), то даний Договір пролонгувався на той же самий строк і на тих же самих умовах наступним чином: з 02.04.06р. до 25.09.06р., з 26.09.06р. до 21.03.07р., з 22.03.07р. до 14.09.07р., з 15.09.07р. до 10.03.08р.

Враховуючи все вищенаведене, судом встановлено дія Договору була продовжена, зокрема остання пролонгація вбулась з 15.09.07р. до 10.03.08р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (Відповідач) уклали господарський Договір.

Тобто сторонами у зобов’язанні –у Договорі, є Позивач та Відповідач.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів, що Договір було визнано недійсним, як такий, що укладений під впливом помилки чи обману, зважаючи на що судом не приймаються до уваги твердження Відповідача, що Договір укладено під впливом помилки чи обману, оскільки дані твердження не доведені належними засобами доказування.

Зважаючи на все вищенаведене, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідач укладено господарський договір - Договір оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3903, і відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання за договором має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п. 2.8. Договору оренди, орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому - передачі.

За умовами ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається орендодавцю (Позивачу) за актом прийому - передачі (п. 5.3. Договору).

Як було встановлено вище, дія Договору була продовжена, зокрема остання пролонгація вбулась з 15.09.07р. до 10.03.08р.

Оскільки строк дії договору закінчився 10.03.08р., Позивачем було направлено Відповідачу засобами поштового зв’язку Заяву про припинення строку дії Договору за вих. від 11.03.08р. №044/24-2555 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.03.08р. №04892283).

В матеріалах справи відсутній акт прийому –передачі при поверненні орендованого за Договором приміщення від Відповідача Позивачу як того вимагає п. 5.3 Договору; Відповідачем також не надано суду інших належних доказів щодо звільнення ним орендованого за Договором приміщення та повернення його Позивачеві.

Отже, Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу плату за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору.

Позивач просить стягнути з Відповідача 1018,25 грн. - плати за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору.

Суд погоджується з розрахунком Позивача заборгованості Відповідача з плати за фактичне користування приміщенням за період: березень 2008 року –жовтень 2009 року (включно) поза строком дії Договору, з розрахунку встановленого Договором розміру орендної плати.

Отже, заборгованість Відповідача з плати за фактичне користування приміщенням за період: з березень 2008 року –жовтень 2009 року (включно), поза строком дії Договору, складає 1018,25 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум заборгованості з плати за фактичне користування приміщенням за період: з березень 2008 року –травень 2009 року (включно), поза строком дії Договору, яка складає 1018,25 грн.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Після закінчення терміну дії договору житлове приміщення передається орендодавцю за актом прийому - передачі (п. 5.3. Договору).

В силу ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Цивільним кодексом України, статтею 785, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору, Відповідач, всупереч вимогам закону та умовам Договору, нежитлове приміщення, орендоване ним за Договором, не звільняв та Позивачу не повертав; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Законом, а саме Цивільним кодексом України прямо передбачено спеціальний вид неустойки, що застосовується до правовідносин з оренди, і як встановлено в ст. 785 ЦК України підставою застосування даного виду неустойки є невиконання орендарем (наймачем) за договором оренди свого обов’язку щодо повернення речі, переданої в найм (оренду).

Отже, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у відповідності до ст. 785 ЦК України.

Позивач просить стягнути з Відповідача 2929,06 грн. заборгованості зі сплати неустойки за неповернення орендованого за Договором приміщення за період користування приміщенням з березня 2008 року по жовтень 2009 року (включно).

Суд погоджується з розрахунком Позивача, у відповідності до якого розмір неустойки, що її повинен сплатити Відповідач у відповідності до ст. 785 ЦК України та із розрахунку розміру орендної плати, вказаної в п. 2.2 Договору, складає 74,45х2=148,90 де:

- 74,45 грн. –розмір орендної плати (п.2.2 договору);

- 148,90 грн. –розмір неустойки.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми неустойки, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України в розмірі 2929,96 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених позовних вимог. В іншій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються, в зв’язку зі зменшенням Позивачем суми позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (м. Київ, проспект Гагаріна, 14-А; ідентифікаційний код 32772152) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) 1018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 25 коп. заборгованості, 2929 (дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 96 коп. неустойки, 102 (сто дві) грн.00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева                                                             Повне рішення складено 06.09.2010 р.